16. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов // Антология экономической классики / Предисл. И. А. Столярова. М.: МП «Эконов», «Ключ», 1993. Гл. 5, 6, 7.
17. Стецюра Т. Д. Хозяйственная этика Фомы Аквинского / Т. Д. Стецюра. М.: Рос. полит. энциклопедия (РОССПЭН), 2010. 303 с.
18. Хиршман А. О. Страсти и интересы: политические аргументы в пользу капитализма до его триумфа / пер. с англ. Д. Уэланера. М.: Изд-во Ин-та Гайдара, 2012.
19. Шумпетер Й. А. Капіталізм, соціалізм і демократія: пер. з англ. К.: Основи, 1995.
20. Экономическое мышление: философские предпосылки: учеб. пособие / Е. Н. Калмычкова, И. Г. Чаплыгина. М.: ИНФРА-М, 2005.
21. Ятманова М. Г. Системный анализ в исследованиях международных отношений: учеб. метод. пособие. СПб.: СПбГУ, 2010.
Глава 2
ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ТА ЗАКОНИ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
2.1. Сутність і види звязків в економічному житті суспільства.
2.2. Умови та чинники, за яких економічні звязки набувають форми закону. Сутність, зміст та форми функціонування економічних законів.
2.3. Економічні категорії, поняття та терміни як інструментарій пізнання та формулювання законів економічної науки.
2.4. Практичне значення пізнання та використання вимог економічних законів в економічній діяльності людини та суспільства.
2.1. Сутність і види звязків в економічному житті суспільства
Розглядаючи у першій главі питання, повязані із визначенням обєкта та предмета економічних досліджень, ми вже зазначали той незаперечний факт, що на будь-якому з історичних етапів існування людини її життя, інтелектуальний і духовний прогрес повязані, по-перше, із працею виробництвом, відновленням та розвитком матеріальних умов існування, а, по-друге, із формуванням і розвитком оточуючого соціального середовища, певної системи економічних, соціальних, культурних, політичних, духовних звязків із іншими людьми, іншими соціальними групами, іншими народами та державами, оскільки поза такими звязками людина також не може існувати. Тобто виробництво матеріальних і нематеріальних благ і послуг для задоволення потреб людини за будь-яких умов передбачає взаємодію окремих індивідів, окремих виробників із іншими індивідами та виробниками на якихось певних принципах та умовах, що й складає внутрішню сутність такого поняття як економіка.
Із цього приводу ще Фрідріх Енгельс у своїй праці «АнтиДюрінг» зазначав: «Перше, що кидається нам в очі, це взаємний звязок окремих рухів окремих тіл між собою, їх зумовленість одне одним»13. Таке розуміння ролі звязків між субєктами економічної діяльності, між окремими процесами, явищами в економічному житті, змушує глибоко досліджувати сутність, зміст і функції таких понять, як звязок, взаємозвязок, залежність, взаємозалежність, взаємодія, взаємовплив, визначити їх місце у системі пізнання законів і механізмів розвитку економіки та суспільства.
Якщо звернутися до повсякденної господарської діяльності людини на рівні окремого виробника, фірми, галузі, національної економіки, держави, можна побачити що уся ця діяльність сплетена з тисяч і тисяч звязків і залежностей. Виробництво неможливе без споживання і навпаки, попит і пропозиція знаходяться у постійній взаємозалежності, яка, у свою чергу, знаходиться під впливом величезної кількості чинників (звязків), те саме можна сказати про взаємозвязок потреби, інтересу та мотивації, поза взаємозвязком і взаємовпливами яких неможливе функціонування виробництва, отже, й суспільства. У взаємозалежності знаходяться економіка та політика; економіка, політика та соціальна сфера; економіка, політика, соціальна сфера та культура, духовність людини та суспільства тощо.
Надзвичайно принциповий і важливий характер для розвитку людини та економіки, суспільства має характер звязків, отже, взаємовпливів політичної та економічної влади. Цей ряд звязків можна продовжувати безмежно, однак для нас у даній темі питання звязків повязане насамперед із характеристикою сутності, функцій і форм прояву економічних (ринкових) законів, поза пізнанням і свідомим використанням вимог яких неможлива раціональна та ефективна економічна діяльність людини і суспільства щодо задоволення сукупності нагальних потреб та інтересів.
Отже, звязок (взаємозвязок) являє собою такий тип відносин між субєктами життєдіяльності, явищами, процесами, або їх властивостями, коли зміни в одній із складових цього взаємозвязку ведуть до змін в іншій складовій, забезпечуючи (або не забезпечуючи) певний синергетичний результат14. Тому важливо розрізняти сутнісні (причинно-наслідкові) суттєві та несуттєві звязки, стійкі й нестійкі, необхідні і випадкові, внутрішні та зовнішні, первинні й вторинні, загальні та специфічні звязки тощо.