Характер і спрямованість взаємодії (звязків) між основними субєктами економічної діяльності та соціального життя безпосередньо впливає на її стійкість, тривалість у часі, отже, й на можливості формування та функціонування економічної системи як цілісного, відкритого та стійкого утворення або як тимчасової, нестійкої, історично обмеженої у часі внаслідок постійних біфуркацій і тенденцій до ентропії.
Як зазначають учені [див., наприклад, 8, с. 181, 249 250], стійкі взаємозвязки між відповідними процесами та явищами фіксуються у вигляді наукових законів та функціональних взаємозалежностей. У науці такі залежності мають, як правило, кількісний характер і описуються відповідними функціональними законами у вигляді математичних рівнянь, що звязують відповідні змінні.
У звязку з усім вищесказаним вважаємо також надзвичайно важливим і необхідним вже на початку вивчення основ економічної науки усвідомити той факт, що економіка, суспільство, держава не функціонують окремо та незалежно одне від одного. Усі вищезгадані чи незгадані соціальні інституціональні форми, у яких проходить життя людини, відбувається її економічна, політична, духовна чи інша діяльність, нерозривно переплетені між собою величезною кількістю звязків, отже, взаємозалежностей, взаємовпливів. Це означає, що поза проникненням у сутність таких взаємозвязків, поза визначенням їх характеру та спрямованості, а також поза визначенням конкретних інструментів впливу на них у потрібному людині й суспільству напрямку неможливо забезпечити ефективне функціонування економіки як на мікро- так і на макрорівні, отже, й реалізувати всю сукупність потреб та інтересів, яка складається у суспільстві у певний історично конкретний період його існування.
Таким чином, перед будь-яким дослідником економічних систем, проблем економічного розвитку стоять два першочергових завдання: по-перше, розкрити сутність стійких взаємозвязків, які виникають між різними явищами і процесами економічного життя, його субєктами, визначити, які причини породжують таку стійкість та однопорядкові сталі наслідки у процесі реалізації цих звязків і, по-друге, розкрити принципи, умови та форми взаємодії та взаємовпливів таких інституційних суспільних форм життя як економіка, соціальна сфера, політика, держава, громадянське суспільство тощо, окресливши серед цих умов і форм пріоритетні з позицій найбільш повного забезпечення потреб та інтересів суспільства, бізнесу, людини, сталого прогресивного розвитку людства. Зробити це надзвичайно важливо і надзвичайно складно, тому першим етапом на цьому шляху є визначення сутності, ролі, функцій законів розвитку економіки та суспільства. У нашому випадку, звичайно, на перший план виходить пізнання сутності економічних (ринкових) законів, які визначають характер звязків в економічному житті суспільства та регулюють спрямованість економічного розвитку.
2.2. Умови та чинники, за яких економічні звязки набувають форми закону. Сутність, зміст та форми функціонування економічних законів
Уже декілька тисячоліть у світі відбувається неперервний процес формування, функціонування та розвитку економічної системи ринкового типу. За цей час вона пройшла складний шлях від виникнення окремих локальних, розрізнених місцевих, регіональних ринкових структур до надскладної у своїй архітектоніці глобальної економічної системи. І сталося це не за бажаннями та з волі окремих осіб політиків, королів, цісарів і вождів чи навіть учених. Основу цього процесу складають обєктивні потреби та інтереси існування людської цивілізації, отже, обєктивні закони та закономірності суспільного розвитку, які визначають сутність, форми, характер і спрямованість усталених, стійких причинно-наслідкових звязків між окремими явищами і процесами, окремими субєктами економічного, політичного, соціального життя, що виникають під час узгодження та реалізації потреб та інтересів цих субєктів, обумовлюють їх взаємодію та взаємовплив15.
Відповідно економічний закон визначається науковцями як форма упорядкованої організації, функціонування та прояву внутрішньо необхідних, сталих істотних звязків між протилежними, але взаємообумовленими сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.
Економічні закони виникають та діють, як і закони фізики, хімії, біології, поза бажаннями людини, на основі виникнення у суспільстві певних умов, поля для прояву їх вимог. Водночас вони являють собою обєктивні, незалежні від бажань окремої людини важелі регулювання соціально-економічних процесів, їх характеру та спрямування з позицій забезпечення динамічного розвитку в разі пізнання та ефективного використання вимог цих законів або руйнування, деградації в разі нерозуміння або небажання з боку політиків, субєктів господарювання враховувати ці вимоги у своїй практичній діяльності.