Всего за 75 руб. Купить полную версию
Захопившись, він і не помітив, як із комп'ютера вилилася невеликих розмірів синювата прозора хмаринка. Вона плавно опустилася вниз, попливла вздовж стіни, на мить затримавшись біля новорічної ялинки, повернула й непомітно опинилася за Сергійковою спиною. Хмаринка розпухла, згустилася, позначивши всередині контури людини, і, нарешті, зникла, залишивши після себе хлопчика років тринадцяти-чотирнадцяти, рудоволосого, веснянкуватого, з великими передніми зубами, що визирали з-під верхньої губи. Хлопчисько був одягнений у незвичний сріблястий спортивний костюм, який щільно облягав струнке тіло. На голові стирчав зовсім не підходящий до костюма ковпак блазня з трьома дзвіночками теж сріблястого кольору.
Агов, ти чого? дзвінким голосом сказав хлопець, дзвіночки при цьому підстрибнули й мелодійно задзвеніли. Скільки можна Глюкландію мучити? Не вмієш грати, то не лізь! Теж мені, спеціаліст Уся Глюкландія від тебе вже обридалася!
Сергійко здригнувся від несподіванки й круто повернувся на старенькому поворотному кріслі. Від різкого руху з хрестоподібної остови вилетіло коліщатко, крісло нахилилося, і Сергійко мало не впав на підлогу, прямісінько до ніг несподіваного гостя.
Ти хто? Звідки ти взявся? Як потрапив сюди? Мамо! Мамо! голосно закричав він, схопившись за стіл, щоб не впасти.
У квартирі панувала повна тиша.
Та досить тобі! Став би я оце мамкати Немає її, до магазину пішла.
А ти звідки знаєш? Ти що, слідкував за нами?
Звідти! Знаю, і все! А слідкувати Дуже потрібно! Ти хіба прем'єр-міністр, щоб за тобою слідкувати?
Та хто ти такий зрештою? зовсім розгубився Сергійко від такого нахабства.
Я Дроник, королівський блазень, хлопець труснув головою, і бубонці стверджувально дзвякнули на його високому сріблястому ковпаку.
Хто? Очі зовсім приголомшеного Сергійка округлилися від подиву. Якого ще короля?
Великого Процесора, Хазяїна та Володаря Заекрання, Жорстких Дисків, Чипів і Числень. А він і не король зовсім, він Великий Процесор, зрозумів? Дроник благоговійно притулив руки до грудей. Ти б бачив, як він на комп'ютері працює! Тобі й не снилося!
А де він живе, цей Великий Процесор, хазяїн цих ну чипсів і зчеплень?
Не чипсів, а Жорстких Дисків, Чипів і Числень. У Заекранні живе. Ех ти, комп'ютерний знавець Ти що, і справді не знаєш, де в комп'ютері Великий Процесор знаходиться?
А де?
Ну ось, бачиш екран? До екрана це фізичний світ, а за екраном починається Заекрання. Це й є моя країна. Там багато хто живе, не тільки Великий Процесор. Ти щовечора приходиш до нас і починаєш будувати Глюкландію. Якби ти знав, скільки дурниць ти робиш у кожній грі! Була б моя воля, я б тобі давно заборонив до комп'ютера підходити ближче, ніж на п'ять метрів! Командуєш глюками, а сам за все життя нічого путнього не зробив. Як же ти можеш країною керувати, якщо до цього часу нічого про неї не знаєш?
Глюками? А це хто?
Глюки це жителі Глюкландії. І взагалі Ось ти хто?
Сергійко А! зрозумівши, що від нього хоче Дроник, скрикнув Сергійко. Людина!
Ось! задоволено сказав Дроник. А я глюк! І всі, хто живе в нас, глюки.
Ясно!
Нічого тобі не ясно! Щовечора ти влаштовуєш у Глюкландії шурум-бурум. Раніше ще нічого було, стерпно, а останніми днями від тебе зовсім життя не стало! Наче з ланцюга зірвався: цілий день! Тобі добре, ти комп'ютер виключив і забув, а що потім у Глюкландії робиться? Великий Процесор закасує рукави й починає виправляти твої помилки. Знаєш, як швидко він працює? Ого! І то порпається хвилини півтори, а за півтори хвилини він корисного зміг би стільки зробити! А ти через годину знову те саме Ти зрозумієш коли-небудь, що для того, аби країна нормально розвивалася, вона має піклуватися про своїх громадян? Що ж ти до армії відправляєш п'ятьох, а хліб вирощувати жодного? А що глюки жуватимуть, ти подумав?
А-а-а очманів від такого натиску Сергійко.
Бе-е-е передражнив його Дроник, і бубонці на його ковпаку знову дзвякнули, але вже начебто глумливо.
Дроник оглянув кімнату Сергійка, гмикнув, підійшов до вікна й скептично оцінив краєвид.
Авжеж, тепер я зрозумів, у кого ти вчився! Це ж треба! Сміттєві баки поставити просто під вікнами! Я не кажу про протокол, але ж смердить! Якби таке її Величність Маплата побачила, ой, перепало б комусь! Дроник навіть похитав головою, уявляючи, як перепало б тому придворному, який додумався б поставити сміттєві баки під вікном палацу. А Великий Процесор, той узагалі на цифру розклав би!