Всего за 75 руб. Купить полную версию
Проте за барханом ніякого міста, а тим більше озера не було, а був тільки наступний бархан. І скільки не кинь оком, лежали такі самі бархани, як той, на якому вони зараз стояли. Чипсет озирнувся. Сліди просто на очах танули їх замітало піском. Удалині ще чітко виднівся залишений ними курсор. Йому здалося, що в курсора блимнули фари. Чи це відблиск сонця? А може, просто міраж?
Агов! штовхнув він ліктем супутника. На курсорі наче фари блимнули. А може, і здалося Але все-таки наче блимнули, слово честі!
Той різко зупинився.
Фари? Фари блимають при підключенні до сили. Може, подача відновилася? Ходімо назад! Швидше! Нам же й треба всього, щоб сила була кілька хвилин.
І вони заквапилися назад. Повертатися завжди важче. Повертатися немов переробляти вже зроблену роботу. Знову безкінечно тягнеться час під убивчим сонцем. Ох, яка різниця, куди плентатися? Ноги важкі й гарячі, у голові молотком гепає пульс, від яскравого сонячного світла починають боліти очі й доводитися увесь час мружитися. Крок Ще крок Лівою Правою Пісок такий, ніби йдеш босими ногами по розпеченій сковорідці. Ставити ногу щоразу все болючіше й болючіше. Якщо силу не ввімкнули, то надії ніякої! І ніхто їм тут не зарадить. Ніхто Де цей клятий курсор? Скільки до нього можна йти? Лівою Правою Ш-ш-ш ледве чутно обсипається пісок у глибоких слідах. Чипсет дивиться на годинник і не вірить своїм очам. Трохи більше двох годин минуло, як вони залишили машину, а здається, що бродять цією хиткою трясовиною цілий день, і день цей убивчо довгий.
Ну ось, нарешті, і машина. Водій відкриває дверцята, і з салону дихає палючим жаром. Ризикуючи зваритися заживо, він падає на сидіння і, не гаючи жодної секунди, починає клацати тумблерами, включаючи бортові системи. Ну ж бо. Ну
Є! Сила є! Швидше!
Чипсет, не вірячи такому щастю, теж вскочує в гарячий салон і не встигає закрити дверцята, як курсор зривається з місця, залишаючи за собою хмару піску. У кабіну на мить падає темрява. Зовсім незрозуміло, де вони випірнуть, тільки б не в пустелі. Страшно подумати, що було б, якби він не обернувся в ту секунду, коли блимнули фари!
Цього разу посадка була не така вдала. Курсор опинився на верхівці високого дерева і після вимикання сили став повільно падати вниз. Водій відреагував миттєво, і не встиг Чипсет відкрити рота, щоб зойкнути, як важіль переносу був включений і світло знову згасло. Втретє приземлилися на зелений луг поряд з невеличким селом. Обидва радісно зітхнули: це була не пустеля! Як добре! Що завгодно, тільки не пустеля і їхня надія справдилася: зелений луг, прохолода трави, освіжаючий вітерець! Супер!
Ну і славно! сказав Чипсет. Хоч цього разу все нормально! Ходімо, запитаємо, куди ми потрапили.
Перше, що вони побачили на околиці села, був колодязь. Наперегони кинулися до нього. Водій поквапом дістав цебро. По черзі пили й пили холодну, неймовірно, казково, фантастично смачну воду. Коли животи в обох здулися, немов барабани, Чипсет стягнув сорочку.
А ну злий Б-р-р! Ой-ой-ой! блаженно репетував Чипсет, здригаючись від дотику крижаної води, і відразу просив: Ще
Сполоснувшись по пояс, мокрі, але задоволені, пішли до найближчого будиночка. На стукіт ніхто не відгукнувся. Те ж саме повторилося і в інших. Тільки тепер вони звернули увагу, що на вулиці нікого не видно.
Слухай, а село порожнє! Глюків немає, розгублено сказав водій.
От тобі й маєш
Обійшли ще кілька будинків, але нікого не знайшли. Було схоже, що село й справді покинуте.
Нісенітниця виходить! рішуче рубонув рукою повітря Чипсет. Нас носить по Заекранню як човен без керма й вітрила: то в піщану пустелю, то в спорожніле село, а тим часом нас чекає Великий Процесор. Там зараз, мабуть, кожна секунда дорога. Треба брати ситуацію у свої руки.
Але як?
Що ти мене запитуєш? Ти водій чи я? Думай! От скажи, ми можемо самі призначити маршрут руху курсора?
Ні. Це може зробити тільки Великий Процесор зі свого компютера у Головному палаці.
Правильно. А назад? Ти ж можеш бортовим компютером повернути курсор на кілька операцій назад? Полетимо задом наперед, га? По черзі скасуємо кілька операцій і в результаті знову опинимося в тій точці, з якої ти вилітав за мною, тобто біля Головного палацу. Так можна?
Водій на мить задумався.
Знаєте, пане Чипсете, я ніколи над цим не замислювався, але спробувати можна. Принаймні в памяті курсора записано десять попередніх операцій, тож, цілком можливо, ви й маєте рацію. Давайте спробуємо.