Всего за 75 руб. Купить полную версию
Дворецький дивився на короля сумно й суворо.
Так, Чипсете. GAME OVER і в монітор!
Правильно! І ще. Щоб виграти гру, завжди думайте про глюків. Думайте про них, і вони думатимуть про вас. Не ображайтеся, що я залишаю вас у такий відповідальний момент. Як тільки я приїду до Столиці, я обовязково звяжуся з вами й допомагатиму звідти хоча б порадами. Щасти вам, Ваша Величносте Серж Перший!
Тобі теж
Після цих слів Чипсет вибіг із кабінету, промчав через залу і вискочив на площу. Курсор уже стояв біля сходів. Водій жестами показував, що часу в них зовсім немає, тому Чипсет з ходу вскочив до машини. Водій рвонув важіль переносу, світло згасло й знову зявилося, але перед машиною був зовсім не Головний палац Заекрання.
Де це ми?
Не знаю, розгублено відповів водій.
Піщані бархани, ріденькі кущі саксаулу й ще якихось колючих рослин, гарячий вітер, що пашив жаром та ніс пісок, який негайно потрапляв до рота й огидно зарипів на зубах, як тільки пасажири відчинили дверцята та вийшли наружу. Чипсет повернувся до машини.
У тебе вода є?
Водій мовчки простягнув почату пляшку води. Чипсет прополоскав рота, відчинив дверцята й виплюнув воду на пісок. Йому здалося, що вода випарувалася, не долетівши до землі.
Отакої
Я, здається, знаю, де ми, сказав водій, розглядаючи карту. Це незаселена пустеля Жорстких Дисків. Але як ми сюди потрапили?
Макровірова робота, що тут ворожити Мабуть, він дістався до компютерної мережі палацу. Як вибиратимемося?
Водій замислено почухав носа.
А хто його знає. Сила відключена повністю, жоден прилад не працює.
Курсор одержував енергію від сили, що передавалася повітрям. Ніяких дротів для того потрібно не було. Сила пронизувала не весь простір Заекрання, бо така технологія призвела б до великих непродуктивних витрат енергії. Компютери Головного палацу відслідковували маршрут курсора, як і інших обєктів, які одержували енергію від сили, і подавали її повітряним коридором, немов кабелем. Коридор тягнувся за курсором, куди б той не переміщався. Зараз сила була відключена, а значить, і курсор перетворився на купу непотрібного металобрухту.
Водій потягнувся до бардачка й дістав звідти компас.
Ось, єдиний прилад, який працює. Якщо це справді пустеля Жорстких Дисків, то перетнути її пішки не менше місяця йти. Без води й харчів чисте самогубство. Ми добряче влипли, пане Чипсете.
Сидіти тут і чекати невідомо чого таке саме самогубство.
Ваша правда. Тому й кажу, що добряче влипли.
Сумно помовчали. З кожною секундою в машині ставало все задушливіше й спекотніше. Чипсет вийшов з машини й плюнув на дах. Слина засичала й зникла майже миттєво.
Будемо сидіти, за годину або зваримося, або підсмажимося. Ну що, підемо?
Куди?
Та хоч до найближчого бархана, там подивимося, Чипсет приклав до очей долоню козирком, закриваючи їх від сонця, он на той бархан, він махнув рукою у напрямку досить високого бархана, що піднімався зовсім недалеко від курсора.
Ходімо, байдуже погодився водій, і тон його голосу зовсім не сподобався дворецькому.
Чипсет повязав собі голову носовою хусткою і виліз із машини, по кісточки застрявши в нестерпно гарячому піску.
Ну? Що ж ти? поквапив він водія, бачачи, що той не дуже рветься виходити з машини. Чи ти думаєш, що треба йти кудись в інший бік?
А якщо не знаєш, де знаходишся, то яка різниця, куди йти? водій знехотя виліз із курсора, так само, як і Чипсет, повязавши голову якоюсь не дуже чистою ганчіркою.
Повільно побрели назустріч сонцю. Здавалося, що бархан зовсім поруч, але йти довелося не менше години. Він ніби відсувався весь час, як лінія обрію. Майже відразу нестерпно схотілося пити. Водій похитав головою й запхав пляшку з водою у внутрішню кишеню форменого піджака, а Чипсет гірко шкодував про ковток води, виплюнутий на пісок, коли він полоскав рота.
Нарешті дійшли до бархана. Підйом виявився ще важчим. Глибокі сліди відразу обсипалися дрібним піском. Проте жевріла надія а раптом, раптом Там, за барханом глюки місто Ні, озеро! величезне озеро чистої холодної води, в якій можна викупатися й пити пити пити Лопнути від випитої води, й все одно пити!
Проте за барханом ніякого міста, а тим більше озера не було, а був тільки наступний бархан. І скільки не кинь оком, лежали такі самі бархани, як той, на якому вони зараз стояли. Чипсет озирнувся. Сліди просто на очах танули їх замітало піском. Удалині ще чітко виднівся залишений ними курсор. Йому здалося, що в курсора блимнули фари. Чи це відблиск сонця? А може, просто міраж?