Едвард ще дитина, швидко сказала я. Мені перехопило дух від полегкості, що він принаймні не має ніяких новин про принца Йоркського, не знає, де він перебуває, який має вигляд, яку освіту, які претензії. Моя мати тепер цілком лояльна до тебе. Ми дали тобі слово, що Тедді ніколи не виступить проти тебе. Ми пообіцяли тобі. Він заприсягся в лояльності. Ти можеш довіряти йому більше, ніж будь-кому з нас.
Сподіваюся, що це так, сказав він. Сподіваюся. Він здавався виснаженим через свій страх. Але навіть у цьому випадку я повинен домогтися миру в цій країні, зміцнити її кордони. Я намагаюся зробити велику справу тут, Елізабет. Я намагаюся зробити те, що робив твій батько, створити нову королівську родину, щоб вона поставила свою печать на країну, привела її до миру. Твій батько ніколи не міг домогтися миру з Шотландією, хоч і намагався, як намагаюся я. Якщо твоя мати поїде для нас у Шотландію й утримає їх у союзі з нами, вона зробить тобі послугу, мені послугу, і її онук буде в боргу перед нею протягом усього життя за безпеку своєї англійської спадщини. Подумай про це! Вона має змогу подарувати нашому синові безпечні кордони його королівства. Й вона спроможна зробити це!
Я повинна мати її поруч себе! Це був зойк, схожий на зойк малої дитини. Ти не відішлеш мою матір геть. Вона повинна весь час перебувати біля тебе! Тобі не слід відсилати її далеко.
Вона служить нашому дому, сказав він. Я попросив і твою матір послужити нашій династії. Вона ще вродлива жінка, й вона знає, як бути королевою. Якщо вона стане королевою Шотландії, ми почуватимемося набагато безпечніше.
Він підвівся. Поклав руки на мій уже опуклий живіт і подивився вниз на моє стурбоване обличчя.
О Елізабет, я готовий усе зробити для тебе, лагідно сказав він. Не хвилюйся, тобі нема чого хвилюватися. Принаймні тоді, коли ти носиш нашого сина. Будь ласка, не плач. Сльози зашкодять тобі. Вони зашкодять нашій дитині. Будь ласка не плач.
Ми навіть не знаємо, чи це син, сказала я ображено. Ти так говориш весь час, але це нічого не змінює.
Він усміхнувся.
Звичайно, це хлопчик. Хіба така вродлива жінка, як ти, може зробити мені інший подарунок, аніж народити гарного сина?
Я повинна мати свою матір поруч із собою, категорично заявила я.
Я подивилася на його обличчя й побачила зблиск емоції, якої ніколи не сподівалася на ньому побачити. Його карі очі були теплими, його рот лагідним. Він мав вигляд закоханого чоловіка.
Мені вона потрібна в Шотландії, сказав він, але його голос пролунав лагідно.
Я не зможу народити дитину без неї тут. Вона має бути зі мною. А що, як щось складеться погано?
Це був мій найбільший козир.
Він завагався.
Вона й справді допоможе тобі народити нашого хлопчика?
Я похмуро кивнула.
Вона має бути зі мною, поки ми його не охрестимо. Я буду щаслива під час пологів, лише якщо вона буде зі мною.
Він поцілував мене в маківку.
Тоді я обіцяю тобі, що вона залишиться тут, сказав він. Покладися на моє слово. Ти згинаєш мою волю, як справжня чарівниця. Отже, вона поїде до Шотландії після народження нашої дитини.
Вестмінстерський палац, Лондон
Березень 1486 року
Його мати була глибоко збуджена і схвильована, плануючи королівську подорож. Моя мати, ветеран подорожей, святкових процесій та візитів, спостерігала, але не казала нічого, коли її світлість мати короля зникала в королівських гардеробах з кравцями, швачками та капелюшниками іноді на цілий день, намагаючись пошити якнайбільше одягу для свого сина, який би приголомшив північан і переконав прийняти його як свого короля. Як і кожна родина узурпаторів, що сумнівається у своїй цінності, вона прагнула, щоб він грав роль короля, а не просто мав бездоганний вигляд. Він повинен грати роль короля, а не лише ним бути. На легкий подив моєї матері й мене, леді Марґарет намагалася брати приклад із мого батька й це часто дуже її бентежило. Мій батько був надзвичайно високий і надзвичайно вродливий чоловік, і йому досить було увійти до кімнати, щоб підкорити своєму впливу гурт людей. На банкетах він зявлявся одягнений за останньою модою в найкращому вбранні й найкращих кольорах. Він завжди був привабливий для жінок, неспроможний утриматися від спокуси, жадібний до їхньої уваги. І Бог знав, що й вони не могли стримувати свої бажання. Жінки, що наповнювали кімнату, мало не всі закохувалися в мого батька, а їхні чоловіки розривалися між захватом і заздрістю. До того ж він завжди мав поруч себе мою надзвичайно вродливу матір, а позад себе цілий виводок винятково гарних дочок. Ми завжди були вітражним вікном у русі, іконою краси й грації. Її світлість мати короля знала, що ми були королівською родиною поза всяким порівнянням: царственою, плодючою, вродливою, багатою. Вона була фрейліною при нашому дворі й на власні очі бачила, що провінція дивилася на нас як на казкових монархів. Вона мало не схибнулася, намагаючись примусити свого незграбного, блідого, непоказного сина брати приклад із тієї ідеальної королівської родини.
Вона намагалася вирішити проблему, прикрашаючи його дорогоцінним камінням. Він ніколи не виходив без коштовної брошки у капелюсі або неоціненної перлини на комірці. Він ніколи не виїздив верхи без рукавичок, прикрашених діамантами, або без сідла із золотими стременами. Вона обгортала його горностаєвою мантією, наче прикрашала реліквію для великодньої процесії; а проте він здавався молодиком, що перевищував свої можливості, жив понад свої засоби, амбітний і стривожений водночас, із блідим обличчям на тлі червоного оксамиту.
Я хотів би, щоб ти поїхала зі мною, сказав він нещасним голосом, коли ми були у стайні за кілька ярдів від Вестмінстерського палацу, вибираючи коней для його подорожі.
Я була така здивована, що двічі подивилася на нього, чи не сміється він із мене.
Ти думаєш, я жартую? Ні. Мені справді хочеться, щоб ти поїхала зі мною. Ти робила щось подібне протягом усього свого життя. Усі кажуть, що ти мала звичай починати танці при дворі свого батька й розмовляла з послами. Й ти обїздила всю країну, чи не так? Ти знаєш більшість міст і містечок.
Я кивнула. І мого батька, і Ричарда дуже любили, а надто в північних графствах. Ми щоліта виїздили з Англії, щоб навідати інші міста, і нас вітали так, ніби ми були янголами, які спустилися з неба. Більшість великих будинків у кожному графстві святкували наше прибуття пишними банкетами; більшість міст дарували нам гаманці із золотом. Я не змогла б порахувати, скільки мерів, радників та шерифів цілували мені руку від того часу, коли я була малою дівчинкою на колінах у матері, й доти, коли я могла виголошувати подячні промови бездоганною латиною.
Я повинен показатися всюди, сказав він боязким голосом. Я повинен розбудити почуття лояльності. Я маю переконати людей, що я приніс їм мир і багатство. І мені доведеться домагатися цього лише усмішкою та помахами руки, коли я проїздитиму мимо?
Я не могла втриматися від сміху.
Це не здається неможливим, сказала я. І це не так уже й погано. Памятай, що всі люди, які стоятимуть біля дороги, прийшли туди, щоб подивитися на тебе. Вони прагнутимуть побачити великого короля, це те видовище, задля якого вони прийшли. Вони сподіватимуться побачити усмішку й помах рукою. Вони сподіватимуться побачити щасливого володаря. Тобі треба буде тільки дивитися на них, і вони відчують упевненість. Памятай, їм немає більше на що дивитися справді, Генрі, коли ти познайомишся з Англією ближче, ти переконаєшся в тому, що тут майже ніколи нічого не відбувається. Врожаї тут погані, бо навесні випадає надто багато дощів, а влітку надто спекотно й сухо. Запропонуй людям добре вдягненого й усміхненого молодого короля, і це стане найчудеснішою подією, яку вони побачать за багато років. Це бідні люди, що не мають ніяких розваг. Ти станеш найцікавішим видовищем, яке вони будь-коли бачили, а надто коли твоя мати показуватиме тебе як святу ікону, загорнуту в оксамит і прикрашену дорогоцінним камінням.
Це забирає так багато часу, пробурчав він. Ми муситимемо зупинятися в кожному домі й замку на дорозі, щоб вислухати лояльну промову.
Батько мав звичай казати, що поки лунали промови, він дивився понад головами на кількість натовпу й прикидав, яку користь вони можуть йому принести, озвалася я. Він ніколи не слухав жодного слова, яке йому промовляли, він рахував корів на полях і слуг на подвірї.