Це його мати! вибухнула я. Це його мати, яка хоче прибрати тебе зі своєї дороги, а не він!
Так, повільно промовила моя мати. Це, мабуть, вона. Але вона прорахувалася. Вона не вперше припускається помилки у своїх взаєминах зі мною.
Чому ти так думаєш?
Бо вони хочуть мати мене в Единбурзі, аби бути певними, що шотландський король дотримуватиметься нового союзу з Англією. Вони хочуть, щоб я підтримувала його дружбу з Генрихом. Вони думають, що коли я стану королевою Шотландії, то Яків ніколи не вторгнеться в королівство мого зятя.
А насправді? прошепотіла я.
Вони помиляються, сказала вона мстивим голосом. Вони дуже й дуже помиляються. У той день, коли я стану королевою Шотландії й матиму армію, якою зможу командувати, й чоловіка, який дослухатиметься до моїх порад, я перестану служити Генриху Тюдору, я не переконуватиму свого чоловіка дотримуватися мирного договору з Генрихом. Якщо я буду досить сильною і знайду потрібних мені союзників, я виступлю в похід проти самого Генриха Тюдора й поведу на південь армію, яка принесе із собою терор.
Ти вторгнешся з армією шотландців? прошепотіла я.
Англію опановував справжній жах, коли їй загрожувало вторгнення шотландців, армії варварів, яка накочувалася з холодних рівнин півночі, грабуючи все.
Проти Генриха? Щоб посадити нового короля на трон Англії? Претендента з династії Йорків?
Вона навіть не кивнула мені, а тільки широко розплющила свої сірі очі.
Але що ж буде зі мною? просто запитала я. Що буде зі мною і з моєю дитиною?
Ми вирішили, що я спробую поговорити з Генрихом. Тижнями він готувався вирушити в подорож, тому приходив до моєї кімнати й спав у моєму ліжку кожної ночі. Цим він намагався підтвердити свої претензії на дитину медового місяця. Він не доторкався до мене, щоб не зашкодити дитині, яка росла в моєму вже збільшеному животі. Але він вечеряв біля каміна, а тоді лягав у ліжко поруч мене. Здебільшого він спав неспокійно, його турбували сновидіння. Часто він по кілька годин стояв уночі навколішках, і я думала, його мучить усвідомлення, що він пішов війною на законного короля, порушив закони Бога і розбив моє серце. У темряві ночі його совість говорила голосніше, ніж амбіції його матері.
Іноді він приходив пізно після тривалого сидіння зі своєю матірю, іноді приходив трохи пяний після вечірки з друзями. У нього було мало друзів лише ті, з якими він перебував у вигнанні, чоловіки, яким він міг довіряти, адже вони товаришували з ним, коли він лише претендував на престол, і вони перебували в такому самому розпачливому становищі, як і він. Він захоплювався лише трьома чоловіками: своїм дядьком Джаспером і своїми двома новими родичами, лордом Томасом Стенлі й сером Вільямом Стенлі. Вони були його єдиними радниками. Цієї ночі він прийшов рано й замислений із кількома аркушами паперу в руках, то були прохання від чоловіків, що підтримували його, а тепер хотіли одержати свою частку від багатства Англії, босі вигнанці, які просили, щоб їм віддали черевики загиблих супротивників.
Мій чоловіче, я хочу з тобою поговорити.
Я сиділа біля каміна з розпущеним волоссям в нічній сорочці, накинувши на плечі червоний халат. Я приготувала для нього теплий ель і кілька маленьких пиріжків із мясом.
Ти хочеш поговорити про свою матір, здогадався він, охопивши одним швидким невдоволеним поглядом мої приготування. З якої іншої причини ти намагалася б зробити мені зручно? Навіщо б ти вдавала, ніби хочеш спокусити мене? Сама знаєш, що ти найгарніша жінка, яку я будь-коли стрічав у своєму житті. Коли ти вдягаєшся в червоне і розпускаєш волосся, я знаю, ти сподіваєшся наставити мені якусь пастку.
Атож, я хочу поговорити про неї, відповіла я, анітрохи не розгубившись. Я не хочу, щоб її відіслали далеко від мене. Я не хочу, щоб вона поїхала до Шотландії. І не хочу, щоб вона знову одружувалася. Вона любила мого батька. Ти ніколи не бачив їх разом, але в основі того шлюбу лежало справжнє кохання, глибоке кохання. Я не хочу, щоб вона одружувалася й лягала до ліжка з іншим чоловіком чоловіком на чотирнадцять років молодшим за неї й нашим ворогом Це це я урвала мову. Вимагати від неї такого шлюбу це справді жахлива річ.
Він сів на стілець, який стояв біля вогню, і якусь мить нічого не казав, дивлячись, як згорають і розпадаються на червоний жар дрова.
Я розумію, що ти не хочеш, аби вона тебе покинула, спокійно відповів він. І мені тебе шкода. Але половина цієї країни досі підтримує династію Йорків. Ніщо для них не змінилося. Іноді я думаю, ніщо для них ніколи й не зміниться. Поразка на них не вплинула. Вона тільки зробила їх більш жорстокими і небезпечними. Вони підтримували Ричарда й не перекинулися до мене. Деякі з них мріють, щоб твої брати були ще живі, й шепочуться про якогось принца, що живе за морем. Вони дивляться на мене як на чужинця, загарбника. Ти знаєш, як вони мене називають на вулицях Йорка? Мої шпигуни повідомляють мене про це у своїх листах. Вони називають мене Генрихом Завойовником, так ніби я Вільгельм із Нормандії такий собі чужоземний бастард, який зявився знову. Претендент на трон. І вони ненавидять мене.
Я ворухнулася, маючи намір сказати якусь заспокійливу брехню, але він простяг руку, узяв мої холодні пальці й поставив мене перед собою.
Якщо будь-який чоловік висуне свої претензії на трон і він походитиме з дому Йорків, він згуртує навколо себе тисячу, а може, й багато тисяч людей, сказав він. Подумай про це. Ти можеш поставити собаку під прапор Білої троянди, й вони воюватимуть за нього на смерть. І моє становище відразу стане хистким. Буде це собака чи принц, мені доведеться знову розпочати війну. Це буде те саме, що організувати нове вторгнення. Доведеться мені знову не спати як перед битвою під Босвортом і мріяти про перемогу протягом цілого дня, як тоді я мріяв. З одним винятком: цього разу я не матиму французького війська, не матиму прихильників із Бретані, не матиму іноземних грошей, щоб набрати військо, не матиму добре навчених найманців. Я не матиму того дурного оптимізму, який опановує хлопця, що вперше виходить на битву. Цього разу я зможу сподіватися тільки на себе. Цього разу я матиму не прихильників, а тих людей, які приєдналися до мого двору, коли я виграв битву.
Він побачив зневагу на моєму обличчі й кивнув, погоджуючись зі мною.
Я знаю «тимчасових служителів», сказав він. Так, я їх знаю. Людей, які приєднуються до переможця. Думаєш, я не розумію, що вони були б найближчими друзями Ричарда, якби він переміг під Босвортом? Думаєш, я не знаю, що вони перебіжать до кожного, хто виграє битву між мною і новим претендентом? Ти думаєш, я не знаю, що кожен із них є моїм найкращим другом лише тому, що я переміг у битві в той знаменний день? Думаєш, я не протиставляю тих дуже й дуже небагатьох, які були зі мною в Бретані, тим дуже й дуже багатьом, які перебувають зі мною в Лондоні? Думаєш, я не знаю, що кожен новий претендент, який переміг би мене, робив би те саме, що роблю я, змінював закон, роздавав багатство, намагався б завести друзів і підтримувати їхню лояльність?
Який новий претендент? прошепотіла я, вибравши одне слово з його тривожного монологу. Я похолола від страху, що він чув про хлопця, котрий ховається десь у Європі й, можливо, написав моїй матері. Що ти маєш на увазі, який новий претендент?
Будь-який, різко відповів він. Сам Христос не знає, хто тепер перебуває у схованці. Мені розповідають про хлопця, але ніхто не може сказати мені ні де він є, ні як він себе називає. Лише Бог знає, що робили б люди, якби їм довелося вислухати бодай половину історій, що їх я вислуховую кожного дня. Джон де Ла Поль, твій кузен, заприсягся мені в лояльності, але його мати, сестра твого батька, й він був названий наступником Ричарда не знаю, чи можу я довіряти йому. Френсис Ловел найбільший друг Ричарда заховався десь у святилищі, й ніхто не знає, чого він хоче й що планує або з ким він змовляється. Нехай мені допоможе Бог, я навіть переживаю такі хвилини, коли сумніваюся у твоєму дядькові Едвардові Вудвілі, а він перебував у моєму оточенні ще в Бретані. Я відкладаю визволення твого зведеного брата Томаса Грея, бо боюся, що, приїхавши до Англії, він не стане моїм лояльним підданим, а буде ще одним рекрутом для них хоч би ким вони були, хоч би чого вони чекали. Потім існує Едвард, граф Ворікський, він серед тих, хто гуртується навколо твоєї матері, готуючи себе до чого? До зради? Я оточений твоєю родиною, і я не довіряю нікому з них.