Якусь мить Патрик Леслі був зовсім приголомшений. Потім, звісивши ноги з ліжка, він устав. Не кажучи ані слова, Еллен простягнула йому його бриджі й вийшла з кімнати.
Він звернувся до Коналла:
Найближчі коні?
У долині. Найближча фермаҐевіна Шоу.
Вирушай, сказав граф. Зустрінемося там.
Коналл кивнув і пішов. А Патрик, одягнувшись, попрямував на кухню. Еллен дала йому величезний бутербродхліб із шинкою.
Можете зїсти в дорозі,сказала вона.
Він кивнув на знак подяки.
Склади тут усе для мене, Еллі. Я пришлю по тебе кого-небудь десь по обіді. Залишишся в Ґленкірку, доки я не знайду її? Ти тепер будеш їй потрібніша, ніж будь-коли.
Залишуся. Її покої так належним чином і не облаштували, а тепер ще й дитяча кімната потрібна.
Мигцем усміхнувшись до неї, він вийшов з А-Куїл і попростував униз, до ферми Шоу.
За кілька годин Патрик Леслі зясував, що Еллен мала рацію. У Ґрейгевені Кат не було, а її коштовності й чималенько родинного золота її батька таки справді зникли.
Він поїхав до Сайтена й зупинився в будинку Рут у Кренноґу. Кат не було ані там, ані там. У Ґленкірку його любляча мама обізвала Патрика бовдуром і наказала голосом, якого він ніколи раніше від неї не чув, знайти Кат і її сподіваного онука.
Джеймс, сказала вона, може керувати маєтком, поки тебе не буде. Адам і Фіона, на жаль, в Единбурзі. Вони збираються до Франції, у гостину до наших кузенів.
Мамо, я навіть не уявляю, де шукати Кат.
Вона подивилася на нього з жалістю.
Сину мій, у тебе є трохи менше, ніж півроку, щоб знайти її. Інакше наступне законне дитя Ґленкірка народиться безбатченком.
Стогнучи з відчаю, він вийшов із кімнати. Кат Хей надзвичайно потішилася б, якби побачила розпач на графовому обличчі.
Розділ 8
Фіона Леслі затулила каптуром своє гоже обличчя. Озираючись навкруги, пильнуючи, чи не йде хто за нею, вона прослизнула в готель «Троянда й чортополох».
Я шукаю господиню Абернеті,звернулася вона до господаря.
Угору по сходах і праворуч, пролунало у відповідь.
Фіона піднялася сходами. Вона й гадки не мала, хто така ця Абернеті, але коли якийсь хлопчак серед вулиці тицьнув записку їй у руку, цікавість переважила здоровий глузд. Вона постукала у двері. Голос із кімнати запросив її увійти. Так вона й зробила. Жінка біля вікна обернулася.
Кат! видихнула вона.
Зачиняй двері, Фіоно, і сідай.
Фіона поправила чорні оксамитові спідниці й подивилася на свою прекрасну кузину.
Я думала, Ґленкірк тримає тебе в увязненні в А-Куїл. Що ти тут?..
Я знов утекла від нього, і мені потрібна твоя допомога, Фіоно.
Господи, яка ж ти дурепа, Кат! Вона зітхнула. Я пообіцяла Адамові, що, коли ми знову зустрінемося, я розповім тобі правду. Я ніколи не спала з Ґленкірком, хоча, доки його брат не взяв мене, мені таки хотілося Патрика. Вона сумно посміхнулася. Насправді я йому не потрібна була! Я лежала в його ліжку в чому мати мене народила, а він не схотів мене! Єдине, що йому потрібне, це ти. І це правда!
Кат усміхнулася.
Спасибі, Фіоно. Спасибі, що кажеш це мені. Патрик уже сказав, що він не спав із тобою, і хоч я думала, що варто йому повірити, тепер я справді вірю.
То що ти робиш тут, в Единбурзі? Бюся об заклад, що бідолашний Ґленкірк не знає, де ти.
Ні, не знає. Він, либонь, шукає тепер мене, але я не повернуся до нього! Поки він не побачить у мені людину, а не племінну кобилу! Допоможи мені, Фіоно! Я знаю, кузино, що ми не надто близькі з тобою, але сподіваюся, ти розумієш. Еллен казала, що ви з Адамом незабаром поїдете до Франції. Дозволь мені зупинитись у вашому домі. Ніхто не має знати, навіть Адам. Там буде безпечніше, ніж будь-де. Патрикові не спаде на думку шукати мене в Единбурзі, не кажучи вже про ваш будинок.
Фіона на мить прикусила губу. Кат ось-ось стане графинею Ґленкірканепогано мати таку подругу. Проте якщо Адам дізнається, що вона допомагає Кат опиратися його братові, він знову каратиме її так жахливо, як карав уже двічі. Коли він змушував її спостерігати його любощі з іншою жінкою, вона зазнала найстрашнішого пекла; тепер же, коли розповіла кузині правду, нічогісінько їй не винна.
Кат підвелася й благально простягнула руки.
Будь ласка, Фіоно.
В очі Фіоні впав трохи заокруглений животиктакий, якого раніше в Кат не було. їй сяйнуло:
Боже мій, Кат! Ти носиш його дитя!
Еге ж, гірко мовила Кат. Знаєш, Фіоно, що він мені сказав? Що я річ, за допомогою якої він зробить сина. Ненавиджу його!
Фіоні не вірилося, що Кат справді ненавидить Патрика, але вона уявляла, що та відчувала. Ці чоловіки Леслі були такі до біса гордовиті. Усе, що Кат хотіла від Ґленкірка, аби той побачив у ній особистість. За кілька місяців він буде на межі, готовий погодитися на що завгодно, аби лише його син народився законним.
Фіоні здавалося, що очікування піде їм обом на користь. «Окрім того, подумала вона, я справді винна своєму любому діверові за те, що так знехтував мною». Вона повернулася до Кат і сказала:
Будинок до твоїх послуг, люба моя, але я вже відпустила слуг.
Мені ніхто не потрібен.
Не мели дурниць, пташечко. Тобі таки хтось потрібен. Я напишу до місіс Керр. Вона зазвичай наглядає за будинком, коли мене немає. Я повідомлю їй, що моя бідолашна овдовіла кузина леді Кейт Абернеті приїде, щоб пожити в будинку, і попрошу потурбуватися про тебе, якщо вона зможе. У тебе досить грошей?
Гадаю, так, а ще маю коштовності.
Якщо гроші скінчаться або тобі треба буде щось закласти, іди до Дому Кіра у Ювелірному провулку. І, Кат, відразу сходи до лікаря Роберта Ремсі. Він живе всього за кілька будинків від мого, за рогом на Хай-стрит. Памятай, що в тебе в животі спадкоємець Ґленкірка.
Спасибі, Фіоно, тихо мовила Кат і, раптово нахилившись, поцілувала свою кузину в щоку.
Ми їдемо завтра вранці,хрипкувато проказала Фіона. Приходь після обіду. Місіс Керр упустить тебе в дім і дасть тобі ключ. Вона встала. Натягнувши каптур на обличчя, Фіона додала:Помирися швидше з Патриком, Кат. Леслі, може, і зарозумілі, алезаради Бога! вони ж чоловіки!
Надвечір наступного дня Кат переїхала з готелю «Троянда й чортополох» до Фіониного будинку. Будинок колись належав бабусі Кат і Фіони Фіоні Абернеті, дружині першого графа Сайтена. Спільна прабабуся кузин, легендарна Джанет Леслі, вирішила, що правильно буде, як будинок відійде до тезки Фіони Абернеті, тож успадкувала його Фіона Леслі.
Це був невеликий будинок, збудований близько сімдесяти років тому з пористої червоної цегли, щільно обвитий із трьох боків плющем. У підвалі були добре устаткована кухня, комірчина, льох і пральня з кількома великими ваннами для прання. На першому поверсі містилися чарівна їдальня, офіційна зала, невеличка родинна кімната вікнами в сад і велика бібліотека. На другому поверсі були чотири спальні, кожна з окремою вбиральнею. І на горищі кімнати для прислуги.
Біля будинку стояли невеличка стайня, де Кат влаштувала Багрянця, і сад, повний квітів, трав і фруктових дерев. Віддалік від центральної Хай-стрит тут було тихо, і мало хто проїжджав повз.
Місіс Керр, приємна пухка вдова середніх років, була дуже співчутлива. Вона довірливо розповіла Кат, що колись опинялася в такому самому становищі. Її чоловіка вбили в прикордонній сутичці з англійцями, коли вона була на шостому місяці вагітності. Удова виховувала свого хлопчика сама, і що то вже за юнак хороший виріс! Тепер він був учнем м'ясника.
Моя кузина, леді Леслі, розповідала вам, як загинув мій чоловік? запитала Кат.
Місіс Керр похитала головою.
Також прикордонна перестрілка, сумно мовила Кат. У Чевіоті лише два місяці тому.
Так, відповіла жінка, співчутливо киваючи. Памятаю це. Але їхніх полягло тоді більше, ніж наших.
Знов опинившись на самоті, Кат усміхнулася сама до себе. Про «Кейт Абернеті» скоро добре знатимуть. Вона роздивилася в місіс Керр пліткаркуласкаву душу, але пліткарку.
Наступного дня вона вирішила послухатися Фіониної поради й пішла до лікаря Ремсі.