Яким чином соратник Амундсена, проспавши десятки рокiв у кризi Арктики, знову повернувся до життя?
Щоб вiдповiсти на всi цi запитання, нам доведеться повернутись на кiлька мiсяцiв назад i почати свою розповiдь iз знаменного засiдання, яке вiдбулось у Всесвiтнiй Академiї наук.
Роздiл II
За життя
неандертальця!
Свiтло, що випромiнювалось з невидимих джерел i рiвномiрно заливало все величезне примiщення, погасло. Шум у залi замовк.
На великому проекцiйному полотнi з'явилась кольорова карта, на її фонi вимальовувався силует людини з указкою в руцi.
- Мене запросили зробити доповiдь про хiд робiт в Арктицi, - сказав доповiдач i показав на екран.- Ось такий був стан одвiчної криги на той час, коли Всесвiтня Академiя наук приступила до здiйснення величного проекту отеплення Арктики. Як вам вiдомо, увесь той цiнний науковий матерiал, без якого не можна було б здiйснити проект, самовiддано збирали герої - красiнцi, папанiнцi, працiвники кiльканадцяти дослiдницьких приполярних станцiй в п'ятдесятих роках двадцятого столiття та багато iнших дослiдникiв i вчених аж до наших днiв.
Роботи розпочались у секторi мiж Гренландiєю i Норвегiєю. Вiстря нашого наступу було скеровано через Шпiцберген на Пiвнiчний полюс. Нашим головним завданням було насамперед продовжити дiю течiї Гольфстрiм, щоб розбита крига не замерзала за нами знову. Ми досягли цього. Водночас з допомогою теплової енергiї ядерних випромiнювачiв ми розпочали два ще могутнiшi наступи на одвiчну кригу...
Доповiдач натиснув на одну з численних кнопок пульта. На великiй картi з'явились двi червонi стрiли. Перша лягла своєю основою на острови Пiвнiчної Америки i просувалась до Пiвнiчного полюса, друга починалась у протоцi Берiнга i торкалась вiстрям вiсiмдесятої паралелi.
- Льодовики ми витiснили за Полярне коло, подекуди аж до полюса, продовжував доповiдач. - Завдяки цьому вiдкрився вiльний протягом усього року морський шлях мiж Азiєю, Європою i Америкою. Тиждень тому розпочав свої смiливi дослiди академiк Галек, який прагне з допомогою штучних сонць завдати кризi удару просто на полюсi.
Як ми встановили, витiснення криги за вiсiмдесяту паралель благотворно впливає на погоду й клiмат в усiй пiвнiчнiй пiвкулi Землi. Прогнози деяких учених про змiну погоди не на користь людству не справдились.
У залi пролунали оплески.
- Про вплив отеплення Арктики на землеробство та про подальше просування флори до полюса доповiдатимуть iншi, а я познайомлю вас iз результатом дiяльностi дослiдницьких загонiв. На перше мiсце слiд поставити вiдкриття, якi значно збагатили нашу бiологiю. З допомогою ультразвуку та кiлькох видiв променiв дослiдники знайшли цiлий ряд органiзмiв, якi збереглись у кризi з первiсних часiв. Про оживлення цих створiнь говоритиме академiк Тарабкiн. А ми зараз оглянемо цiкавi знахiдки з допомогою безпосередньої телевiзiйної передачi...
Доповiдач натиснув на якусь з кнопок, i на екранi враз виникла прекрасна кольорова картина.
На березi бурхливого моря стояв великий вертолiт, а бiля нього - група людей, що вели жваву розмову. На обрiї, скiльки сягало око, бiлiла крига.
За мить картина змiнилась: тепер на екранi була кабiна вертольота. Бiля пульта з численними екранами сидiв лiтнiй чоловiк з зосередженим приємним обличчям.
- Це - дослiдницький вiддiл "Шпiцберген-Земля Франца-Йосифа", посмiхнувся вiн до залу. - Працюємо зараз на островi Бiлому. Що вас цiкавить, Михайле Володимировичу?
- Продемонструйте, товаришу Бергер, вашi знахiдки.
- Охоче... - чоловiк повернувся до пульта. - Я ввiмкну локатори, щоб ви могли зазирнути в надра землi.
На екранi проступили розпливчастi бруднi смуги, якi швидко набували чiткостi й виразностi.
- Глибина - шiсть метрiв... - лунав голос Бергера. - Тут, пiд наносним грунтом, починається товстий шар криги...