Нiчого не розумiю!
Американський професор Дамбурi пiдняв руку:
- Дозвольте, Олександре Iвановичу! На мою думку, можуть бути кiлька причин невдачi. Перша i найвiрогiднiша: метод, який виявився придатним для оживлення тварин, не придатний для людини. Друга: можливо, кору мозку та центральнi нерви було пошкоджено пiд час заморожування. I, нарештi, третя: кров сучасної людини не годиться для неандертальця, який, по сутi, стояв на перехiднiй стадiї мiж людиною й твариною...
- Я б хотiла заперечити академiку Дамбурi, - озвалась Наташа Орлова. Дозвольте, Олександре Iвановичу?
- Прошу! - кивнув головою Тарабкiн.
- Гадаю, що про хибнiсть методики не може бути й мови. Оживляючи неандертальця, ми на основi численних дослiдiв змiнили весь хiд операцiї, взявши до уваги ступiнь розвитку первiсної людини. Мозок перед переливанням кровi зовсiм не був пошкоджений замороженням, це перевiрено. I, нарештi, при трансфузiї ми не використовували кровi сучасної людини такою, яка вона є, а змiнили її вiдповiдно до загального бiологiчного стану неандертальця. Отже, всi три припущення академiка Дамбурi вiдпадають. Я особисто шукала б причину в iншому. Ще на засiданнi Всесвiтньої Академiї наук я говорила про небезпеку зруйнування нiжних тканин замерзлого мозку ультразвуком та радiохвилями...
- Нi, нi, не в цьому рiч! - похитав головою Тарабкiн. - До переливання кровi фiзiологiчний розчин струмував у всiх судинах без перешкод i легко проникав у всi капiляри мозку. Я особисто не вiрю в шкiдливу дiю дослiдницьких променiв на замерзлi тканини...
Було висловлено ще кiлька припущень про причини невдачi i так само детально обговорено їх. Все свiдчило про те, що колектив тарабкiнцiв передбачливо зважив на всi можливi обставини, вжив усiх потрiбних заходiв.
Розтин трупа пiдтвердив точку зору Тарабкiна про те, що мозок неандертальця був справдi оживлений i перед операцiєю не мав на собi анi найменшого слiду зруйнування структури.
Дивним i нез'ясовним було те, що крововилив стався внаслiдок розриву капiлярних судин, хоч в них не спостерiгалось анi найменших ознак склерозу.
- Отже, в усьому винна я! - Наташа Орлова схопилась за голову. - Це ж я стежила за манометром посилача кровi в мозок!
Але не встигла вона це промовити, як раптом вiд дверей пролунав сумний голос чергового хiрурга:
- Нi, Наташо, ти нi в чому не винна... Товаришi, я принiс вам ще одну прикру звiстку: хвилину тому, пiд час останньої операцiї при переливаннi кровi, загинув пiддослiдний собака номер сiмнадцять-тридцять... Знову ж таки крововилив у мозок...
Тарабкiн швидко скинув гумовi рукавички i вибiг з операцiйної. За ним - Наташа, Бастiєн, решта членiв колективу й гостi.
Тварина лежала в термостатi нерухомо. її смерть була гiрким докором ученим, навiювала тривожнi думки i сумнiви. Де, коли, яким саме чином у злагоджений хiд операцiї заповзла фатальна похибка? Що це - знову прикрий випадок чи ще не розкрита закономiрнiсть?
- Пiсля стiлькох вдалих дослiдiв - знищений мозок... - засмучено сказав академiк Тарабкiн пiсля тривалої мовчанки. - I - у тварини... Товаришу Дамбурi, ви тепер переконались, що всi вашi припущення вiдпадають?.. Подивiться на цей мозок самi. Тi ж ознаки, що й у неандертальця. А цей пес був заморожений ненадовго, i ми використовували тi ж методи, що й ранiше; навiть тi самi апарати... В чому ж тодi криється помилка?
Китайський академiк Сун Чiн-i пiдiйшов ближче до термостата:
- Кажете, використовувалась та ж сама апаратура?.. То давайте ж перевiримо її якнайсуворiше.
Тарабкiн погодився.
Спочатку випробували кожен з апаратiв у дiї. Всi вони працювали бездоганно. Потiм усi прилади розiбрали до останнього гвинтика, старанно оглянули кожну складову частину. Все було гаразд.
- Що ж, лишається тiльки перевiрити вакуум... - запропонував академiк Дамбурi.