В якому ділі?
Ну ну Я про вісім тисяч пробелькотів Потер.
А, ви про це! забігали у Янґ-Ола очі.
Тільки
Що таке? насторожився Янґ-Ол.
Може несміливо почав Копонешро. Може б того
Що ви там мямлите?
Може б ми домовились про половину?
Копонешро склав руки на грудях і звів на Янґ-Ола сповнений вселенської туги погляд.
По-приятельськи, так би мовити. Га?
Стоп! Стоп! замахав руками Янґ-Ол. Я так розумію, що ви хочете відбутися лише чотирма тисячами?
Авжеж!
Вселенська туга в очах Копонешро змінилася вселенською надією.
Однак збутися їй не судилося!
Та що ви собі думаєте?! не на жарт розізлився податковий інспектор. Ми що, на базарі, щоб торгуватися?! забігав вздовж стіни, кидаючи на Копонешро нищівні позирки. Давайте порахуємо! Ви приховали від оподаткування двадцять тисяч, так? З цих двадцяти тисяч ви повинні сплатити тридцять процентів. Скільки це буде? Правильно, шість тисяч. Плюс тридцять процентів штрафу, а це ще шість тисяч. Разом вже дванадцять, так? Тепер додайте пеню. Пять відсотків за кожен місяць множимо на девять. Маємо ще девять тисяч. Приплюсуємо до дванадцяти. Скільки вийде?
Двад двад двадцять одна? вражено пробурмотів Потер й знесилено плюхнувся на стілець. Ви не помиляєтесь?
Ха-ха-ха! одізвався рипливим сміхом Янґ-Ол. Ви мене розсмішили! На штрафах, санкціях і пені я, мій дорогенький, зуби зїв! Ось, погляньте, піддер пальцем верхню губу, демонструючи поріділу шеренгу щербатих та гнилих зубів.
Але як же це? розпачливо простогнав Копонешро. Ви ж нарахували більше, аніж я приховав!
Все чин-чин, не сумнівайтесь, «заспокоїв» його Янґ-Ол. На що ж ви сподівалися? Жартувати з податками треба уміючи, бо інакше рано чи пізно ці жарти вилізуть боком. Ще й так вилізуть, що не зоглядишся, як опинишся у задниці африканського слона!
Копонешро відкинувся на спинку стільця, задер голову до стелі і знеможено склепив повіки.
Синя прожилка сонної артерії на його шиї неспокійно пульсувала, з кутиків рота продиралося глухе спазматичне хрипіння.
«Даремні потуги! хмикнув Янґ-Ол. Хочеш розжалобити? А дудки. Раніш треба було думати. Вкравподілись, щоб і тобі було добре, і мені не кепсько. А ти що? Тільки про свої інтереси дбав! Жлоб, одним словом. Натуральний жлобяра. Що ж, доведеться зайнятися твоїм перевихованням, ідіоте!»
І ото не набридло вам ще стогнати? гидливо поморщився. Корчите, звиняйте на слові, дурника. Чи ви, може, розраховуєте, що все владнається само собою? Ну що ж, помрійте. Я бачу, що каші з вами не звариш, тож робіть собі як знаєте, а я вмиваю руки. Вже й так занадто багато часу на вас убив, пора й честь знати. Тільки майте на увазі, що тепер я й пальцем не поворухну. Викручуйтесь самі, як можете, а мене ваші проблеми більше не займають!
Навіщо ж ви так? подав благальний голос Копонешро. Хіба ми не могли б домовитися, так сказать, полюбовно?
Чого ж ні? Звичайно, можемо, ствердно кивнув Янґ-Ол. Було б тільки бажання. Але ваша поведінка, чесно кажучи, породжує сумнів, чи є воно у вас.
Та є! Є! поквапився запевнити Копонешро. Як же інакше?!
У такому разі,лице Янґ-Ола осяялось вдоволеною посмішкою, я не бачу жодних перепон. Скільки вам треба часу, щоб зібрати необхідну суму?
Ну заметушився Копонешро.
Його все ще не полишала надія виторгувати бодай яку-небудь поблажку.
А можна частинами?
Янґ-Ол заперечливо мотнув головою.
Це виключено! Уявіть собі, що ви загнетеся, не розрахувавшись зі мною повністю. Хто мені відшкодовуватиме збитки?
Але ж я не збираюся загинатися! розпачливо вигукнув Копонешро.
Хіба я казав, що ви збираєтесь? Але все може статися. Від смерті ніхто у цьому світі не застрахований і ніхто не може знати, коли і де вона його спостигне. Ви ж не можете ґарантувати, скажімо, що не розібєтеся на своєму «Форді» де-небудь по дорозі в Авкиніврак! Тим паче, що до мене доходили чутки, що ви надто ризиковано водите авто. Зрештою, то ваша справа. Хочете ризикуватиризикуйте. Але я особисто ризикувати своїми доходами не бажаю.
Копонешро схвильовано засовався на стільці. Від Янґ-Олових пророцтв йому зробилося моторошно. В грудях похололо, серце обволік крижаний панцир.
Янґ-Ол же, ні на що не зважаючи, продовжував:
Я повинен дбати про своє майбутнє. Хто його знає, як все обернеться! А раптом народ сказиться і усі поголовно почнуть справно платити податки? Хіба я зможу тоді прожити на свою мізерну платню? Дзуськи! І що? Прослужити стільки років, трудитися, як віл, і не забезпечити собі пристойну старість? Ні, я не можу цього допустити. Тож звиняйте, мій друже, але задовольнити ваше прохання просто не маю права.
Він зробив паузу, аби перевести подих.
Сподіваюсь, резонність моїх слів не може викликати у вас заперечень. На моє глибоке переконання, у вас немає підстав на мене ображатися. А втім, чого тільки не зробиш заради приятеля! Чесно кажучи, я міг би погодитися на те, щоб дещо підкоригувати суму. Шість тисяч замість восьми вас влаштує, мій дорогий Потере?
«Дорогий Потер» мало не очманів від милостивого дарунка долі.
О, так! Так! залепетав, не тямлячись од щастя. Звісно! Звісно, що влаштує!
От і славненько! натхненно вів далі Янґ-Ол. Я радий, мій любий друже, що ми нарешті можемо дійти згоди. Повірте, це для мене дуже важливо. Дуже! Не приховуватиму, ви мені завжди були симпатичні, і коли б між нами пробігла чорна кішка, мені по-спражньому було б прикро. Надзвичайно прикро! Я собі, мабуть, ніколи цього не простив би. Таким людям, як ми з вами, треба триматися купи. Сьогодні я вам чимось допоможу, а завтра, дасть бог, і ви мені у чомусь підсобите. Це життя, любий Потере, і від цього нікуди не подітися, не втекти, не сховатися.
Та ясне діло, підхопив Копонешро, життя штука складна і заплутана.
Нічого заплутаного якраз і немає! повчально заперечив Янґ-Ол. Все надзвичайно просто: ти менія тобі. Ось і вся премудрість. От податкові документи справді можуть бути дуже навіть заплутаними. Це я вам ручаюсь! Хто-хто, а я цю науку засвоїв досконало. Так при бажанні можу заплутати, що ніяка ревізія нізащо не докопається.
Дивовижно! захоплено вигукнув Копонешро, улесливо викочуючи очі.Ґеніально!
Перестаньте! відмахнувся Янґ-Ол. Я не потребую ваших компліментів. І взагалі! Облиште це підлабузництво, воно мені противне. Не пудріть мені мізки, я на таку дешевизну не купуюсь.
Яка муха укусила податкового інспектора, збагнути важко, але він раптом так розходився, що бідолаха Потер просто не знав, куди подітися.
Отак ви всі! Сподіваєтесь лестощами відкупитися! Не раджу тримати мене за ідіота! Не раджу! Запамятайте, дорогуша: нічого у цьому світі не робиться за гарні словечка і лагідні погляди. А це значить, що за свою поступливість я маю повне право вимагати компенсацію!
Та хіба я проти? розгублено забелькотів Копонешро. Як скажете Чого ж ви хочете?
Здавалося, він згоден на все, аби лиш Янґ-Ол утихомирився.
Вашу секретарку!
Що-о-о-о?
Янґ-Ол тицьнув тонким, як у підлітка, пальцем у бік дверей.
Вашу секретарку!
Копонешро остовпів і, безуспішно силкуючись збагнути зміст Янґ-Олових слів, бездумно глипав по-жабячи виряченими очицями.
А-а-! плеснув себе по лобі.Ви хочете узяти її до себе?
Ви що, зовсім рехнулися? Янґ-Ол покрутив вказівним пальцем біля скроні.На який фрукт вона мені у конторі здалася?! Я тільки хочу побавитися з нею!
Тобто як?
Щелепа Копонешро відвисла аж так, що здалося: ще трохиі вона відвалиться.
Елементарно, Ватсон! підленько ошкірив зуби Янґ-Ол. Як у пісенці:
Туди-сюди, туди-сюди
По рейках ходять поїзди.
Туди-сюди, туди-сюди,
Немає ліпшої їзди!
Але ж почав було Копонешро.
Я не наполягаю, зловісно обірвав Янґ-Ол, я тільки пропоную!
Лице його при цьому врапт окостеніло, очі застигли і вимогливо приклеїлися до Копонешро.
Копонешро зрозумів, що Янґ-Ол загнав його у безвихідь й нізащо від свого не відступиться.