Це якась хурня, Юджіне! невдоволено вигукнув Пад Люка. Ні хура не бачив, ні хура не чув!
Ліва брова комісара кілька разів роздратовано сіпнулася, лице перекосилося зловіщою гримасою.
Але спробував чи то виправдатись, чи то заперечити Старий Ірландець.
Та вислуховувати його Пад Люка не збирався.
Заклавши руки за спину та широко розставивши ноги, Пад Люка хижакувато розправив плечі і грубо скомандував:
Віскі! Прутко!
Одним махом виплюснувши у широкий, як халява його надраєних до дзеркального лиску чобіт, рот стограмову порцію аqua vita, комісар смачно хекнув, задоволено обтер губи долонею і несподівано доволі приязно поцікавився:
Признайся, Юджіне, це правда, що ти ніколи не розводиш віскі водою?
Як можна! ображено підгорнув губи Старий Ірландець. Ніколи!
Ти, Юджіне, бовдур! покрутив мозгівнею Пад Люка і зареготав, мов жеребець. Це ж нерозумно. Ясна річ, солідним клієнтам ти повинен услужувати без усяких фіглів-міглів, але на якого хура втрачати приварок на інших?
Для мене усі клієнти однакові,гордо заперечив Юджін.
Справді? осклабив зуби Пад Люка. То ти хочеш сказати, що немає ніякої різниці між мною і якимось виродком, від якого тхне потом і ще хур знає чим?
Боронь боже, зблід Старий Ірландець. Нічого подібного? Я мав на увазі..
На який хур мені знати, що ти мав на увазі! здибився Пад Люка. З вогнем граєшся! Розвів тут, бляр, димосратію. Знаєш, чим це пахне? Ні? А я знаю. Натуральний екскремізм! Неповага до влади! Я цього не потерплю, так і знай!
Від гнівних і, головне, несправедливих звинувачень у Юджіна пробіг по тілу морозець.
Старий Ірландець безпорадно знизав плечима і укляк, розгублено шукаючи рятівні слова.
Роби висновки, Юджіне! у голосі Пада Люки вчувалася погроза.
Ну так я ж приречено зітхнув Старий Ірландець, дістаючи із сідничної кишені штанів портмоне.
Пад Люка задоволене хмикнув і, краєм ока озираючи з-під примруженої повіки, як Юджін, послинивши пальця, шерхотить лоскотливими для полісменового серця папірцями, узяв зі стола пляшку і, задерши підборіддя, вхлюпнув у себе віскі прямо з горличка.
Я ж тебе попереджав, щоб поношених не давав, неприязно блимнув, повертаючи Юджінові кілька злегка засмальцьованих купюр. Заміни!
Залишились тільки дрібні,винувато розвів руками Старий Ірландець.
Примечания
1
Шанобливе звертання до поважної особи чоловічої статі.
2
Заміжня жінка.
3
Дівчина або неодружена жінка будь-якого віку (у називному відмінкумимзя).
4
Тут мається на увазі, зрозуміло, ніхто інший як Шекспір.
5
Треба сказати, що уживання множинної форми «хроніки» поруч із заверстаними у «шапку» профілями Сильви і Дане (a la Маркс і Енгельс), зіграло із «батьками-засновниками» злий жарт: і до них самих, і до газети одразу ж (ще й не висохла друкарська фарба на сигнальних примірниках першого номера!), міцно і назавжди приклеїлося назвисько «Каїруанські алкаші».
6
Насправді ж пригодка була так собі, нічого особливого. Дівиці виявилися звичайнісінькими шльондрами, що невідомо з якої притики затесалися на вечірку «Дубового листя». Цілком ймовірно, що вони не дуже й розуміли, куди втрапили і що там відбувалося. Поки Болє Славич метушливо скеровував літературний процес у «правильне русло», одна з них солодко дрімала в куточку, а інша через кожні десятьпятнадцять хвилин вислизала на перекур до чоловічої вбиральні. Там її і зацапали Сильва із Дане. Обміну кількома фразами цілком вистачило для зясування намірів сторін і зближення позицій. (Історичний тріалог у клозеті проходив приблизно у такому дусі: Сумуєте?А шо?Просто цікавимось.А нашо?Хіба обовязково задля чогось?А то нє?А якщо у нас є пропозиція?Яка?А не образитесь?З какої статі?..) Подальший перебіг подій навряд чи заслуговує на детальний виклад. Неважко здогадатися, що сюжет розгортався за випробуваними шаблонами примітивного бульварного романчика: ВУЛИЦЯ (запах тополиного листя і пасма туману на гілках дерев)ДЕШЕВИЙ ГОТЕЛЬЧИК (старий будинок із облупленою місцями штукатуркою і давно не фарбованими дверима)ХМІЛЬНА ВЕЧЕРЯ (закуска лишилася майже нечепаною, а за випивкою довелося двічі ганяти до буфету)ЧИТАННЯ ВІРШІВ (дівиці намагалися удавати із себе цінительок поезії, а кавалери намагалися робити вигляд, що це їм вдається)БАНАЛЬНЕ ПАРУВАННЯ Жриці кохання, як на те, абсолютно нічим себе не проявили. Вони навіть не погодилися займатися «цим» в одній кімнаті. Відтак можемо висловити небезпідставне припущення, що більшість із оповідуваного одне одному Сильвою і Дане було, мяко кажучи, лише виплодом неабиякої творчої фантазії.
7
Практично щоразу, заходячи до цього дворика, Леон Коузак мимоволі усміхався від згадки про назвисько «гільдія дворян», яким влучно і дошкульно хтось із дотепників сукупно охрестив і саме місце, і специфічний контингент, що тут постійно (а дехто й безвилазно) кучкується.
8
Приблизно $0,7.
9
1 пуствик = 1/100 кучмеро.
10
Тут: на халяву.
11
Я хочу володіти багатством, яке увібрало у себе все! (фр.)
12
Немає нічого важчого за намагання розпізнати стиглість кавуна і порядність жінки. (фр.)
13
Лайно (англ.), але в грубішій формі.
14
Лайно, яке лайно! (фр.)
15
Начхати! (фр.)
16
Охоче! (фр.)
17
Атож! (фр.)
18
Моя люба (фр.)
19
Я розумію (фр.)
20
Так? (фр.)
21
Несподіваний, без попередження візит, здебільшого небажаний (жарг.)
22
Якщо чесно, автора обломує витрачати час, зусилля і папір на опис зовнішності Янґ-Ола. Хоч нібито закони жанру того й вимагають, однак маю у своєму розпорядженні аргумент, що дає повне право зі спокійною совістю зневажити у цьому випадку усталені літературні канони. Передовсім візьмемо до уваги, що Янґ-Ол належав до племені податкових чинуш, а що це за братіячитачі, безперечно, і самі добре відають. З добропорядністю, як водиться, вони не дружать, натомість мають достоту пихи, нахабства і цинізму, аби вбачати сенс свого існування у повсякчасному псуванні настрою і шарпанні нервів безневинним пересічним громадянам. Декому з них вдається відточити це жорстоке ремесло до філігранної досконалості, справжнісінького диявольського мистецтва. Ці риси в основному й формують їхнє oblico amorale, заодно з тим зумовлюючи деякі антропологічні ознаки виду, як-то: непоказність, миршавість, добре розвинені жувальні мязи, гострий рухливий ніс із неспокійними, постійно щось винюхуючими ніздрями, неприємний слизький погляд, що зазвичай шугає, мов шуліка, врізнобіч у пошуках поживи etc. Янґ-Ол, безперечно, був яскравим репрезентантом свого виду, тож усі наведені вище риси, з дуже незначними доповненнями та вкрапленнями, були особливо йому притаманні.
23
Доречно буде сказати, що для каїруанців немає нічого більш захоплюючого і поживнішого, аніж обсмоктування добряче приправленого домислами і коментарями якого-небудь скандальчика з амурним душком. У скупому на емоції щоденному раціоні будь-яка подібна оказія цим загалом милим і добродушним людям замінює найвишуканіші столичні делікатеси.
24
До речі, улюблена розвага каїруанських дітлахів.
25
Цікаво, чи хтось здибав коли-небудь «совісного козла»?!