Дякую. Коротко сказав їй і вийшов
На вулиці дріботів огидний слизький дощ. Він більше скидався на мокрий сніг і уперто цілився за завеликий комір, що уперто відстовбурчувався від Любчикової шиї. Холодні струмочки затікали поміж лопаток і заважали йому зосередитися. Врешті решт Любчик приспинився, скинув із себе ненависну куртку, що зробила його посміховиськом усього класу, і, перекинувши її через лікоть, почимчикував, цокочучи зубами, далі у одному светрі.
Чому так несправедливо все у цьому світі? На серці уперто стугоніла образа. Чому Боженько розподіляє добро не порівнукомусь усе, а комусьнічого? І чомусь оте «усе» потрапляє не вартим того людям, а останнім покидькам. А може це випробовування умисне вигадано, бо ж інакше губиться весь сенс вселенської справедливості! Обійшовши вокзал, Любчик твердо вирішив мамі нічого не розповідати. Не хотів її зайвий раз травмувати А ще знав заздалегідь відповідь. «Життя гартує людину». Що ж Життя й справді гартує. І він все зробить для того, аби «мажора» підгартувати кулаками. Треба тільки обрати слушний час та місце Як гартувати, то гартувати на совість
4. МИХАЙЛО
Михайле Федоровичу, регламент стверджувати будемо? Секретарка Зіночка покірно заглядала босові у очі. Кожне слово, що лунало від нього, супроводжувалося відповідною гримаскою на її дрібному ховрашому личку й означало «Розумію. Слухаюсь».
Який там регламент Шеф виглядав втомленим, попри те, що на годинникувосьма ранку. На порядку денномуодне-єдине питання.
Вмить обравши відповідну до ситуації гримаску Зіночка сумлінно перепитала.
Яке?
Якеяке Михайло відверто дратувався її псячою покірністю, хоч зазвичай людська покора приносила йому задоволення. Порятунок рідної держави, ось яке
Ніночка розгубилася, і, здавалося, з її маленьких невиразних оченят попід окулярами ось-ось потечуть сльози.
Що, так і писати?
Пиши, що хочеш Або нічого не пиши. Партієць обвів поглядом невеличку конференц-залу, впевнюючись, що всі на місцях. Трохи заспокоївся. Сьогодні засідання позачергове Нерегламентоване, так би мовити У звязку із подіями, що відбуваються
А що власне такого надзвичайного відбувається, аби збирати людей спозаранку? Репліка із зали змусила збіговисько напружитися у очікуванні пояснення. А тим часом той, кому належала репліка, вів далі.Купка народних активістів, серед яких здебільшого студенти й безробітні, мирно зібралася на центральній площі країни, аби висловити власну точку зору щодо вступу до Євросоюзу. Хіба це заборонено Конституцією?
Ти, Остапе, як бач, зовсім нюх загубив. Шеф мав звичку звертатися до однопартійців поіменно, не зважаючи на те, що самому перевалило трохи за тридцять. Якби ти бодай із цікавості заїхав шляхом до роботи на вокзал, то не патякав би дурниць А я от не полінувався й заїхав.
До чого тут вокзал? Голос із зали вже не лунав так впевнено.
А те, що квиток у напрямку до столиці простому смертному придбати неможливопоїзди перевантажені. І знаєш, який пасажирський контингент? Михайло зробив невеличку паузу, аби дати аудиторії змогу зосередитись. Молодь зі студентськими квитками. Просік?
Чоловік, до якого адресувалося звернення, був виразно старшим за шефа й зберігав виваженість.
Це ні про що не свідчить. Хіба тільки про те, що студентство будь-якими шляхами прагне саботувати заняття. Хіба це вперше? Пригадайте, як було зірвано сесійні іспити, коли почалася реконструкція площі перед обласною адміністрацією. Гадаєте, їх насправді займало, скільки коштів списано з державного бюджету? Дзуськи. Це займало купку активістівініціаторів, що вирішили простим шляхом підняти собі рейтинг. Я сам був присутній там кілька днів, намагаючись влитися у маси, так би мовити І я добре чув усі їхні розмови поміж собою Патріотизмом там і не пахло, більше анархією.
Яка різниця, Остапе, що вони говорять поміж собою? Дискусія нерегламентованих зборів погрожувала перерости у двобій. Михайло давно недолюблював говіркого й відвертого партійця, який наважувався на відміну від інших уголос висловлювати власну думку. Останній почувався упевненоконтрольний пакет акцій у одному з провідних банків, та ще побічний зареєстрований на дружину бізнес давали йому право на оту впевненість. А бос не любив, коли йому наступають на пяти. Очевидним є інше. Більш рушійної сили, аніж активна молодь, не існує у світі. Пригадайте досвід Німеччини, Франції Та що там казати, усіх цивілізованих країн. Наша молодь всотує інформацію, наче губка і, надивившись телевізор, вдовбує собі у голову, що страйком можна вирішити всі політичні, а то й особисті питання. Зрозуміло, чому вони так пнуться наразі до Євросоюзу. Дурний приклад є заразливим
Нічого, постоять там деньдватри, допоки самміт не скінчиться, і все затихне Хтось третій втрутився у дискусію А далі змерзнуть, зголодніють, і по домівках.
Може й так Не виключено Михайло у задумі пошкрябав голову Бо ж інтуїція чомусь підказувала зовсім інше А остання, як свідчив досвід, не зраджувала
То можна дізнатися, для чого ми так раптово тут зібралися? Упертий Остап вимагав конкретики. Обсудити політичні події у країні ми можемо і поза зборами, у сімейному колі Відтак, якщо є якісь конструктивні пропозиції щодо дій, чи (мугикнув) напрямків боротьби зі студентамиактивістами, тоді прохання озвучити. Тільки я не розумію, з чим наразі треба боротися? Хочуть до Євросоюзу? Цеїхнє право Врешті решт, у країні таке безробіття, що для них цеєдиний шанс влаштувати собі майбутнє
Колегиоднопартійці тривожно загомоніли поміж собою. Остапові слова викликали протиріччя.
Прошу тишини. Михайло підняв правицю догори, закликаючи до уваги. І дочекавшись, поки гомін затихне, продовжив. Відверто кажучи, така позиція співпартійців насторожує. Й дурному зрозуміло, що у разі непідписання угоди главою держави невинна на перший погляд демонстрація здатна перерости у відвертий бунт. І тоді дехто з нас (виразно глянув на опонента) заспіває вже зовсім інакше. Бунт проти президентаце бунт проти нас.
Це всім зрозуміло. Один за одним присутні долучалися до дискусії. Слова боса кожного зачепили за живе. Зарано про це говорити зараз. І що ми можемо взагалі вирішувати на даному етапі? Закрити страйкуючим горлянки? Вони нічого протизаконного не чинять Свобода слова у країні. Хіба можна оголошувати війну, коли зброя жодного разу не вистрелила? Гамір посилювався, думки випурхували урізнобіч, немов піря з подертої подушки, і по всьому було видно: ось-ось назріє внутрішній конфлікт.
Припиніть. Михайло спостерігав за присутніми й ловив кожне слово. Позаяк добре знав, що саме у таких ситуаціях можна безпомилково визначити, хто є хто. І відокремити спільників по духу від залітних пташок. Карєра останніх, як доводив досвід, тривалою й стрімкою не була.
Найперше, що нам необхідно зробити (план тим часом визрівав у головінедаремно полководці ставали генералами саме завдяки війнам) це обмежити виїзд молоді до столиці. І якщо це гасло підхоплять усі крайові партійні організації, тоді ситуація залишатиметься під контролем.
Хіба це можливо? Несміливо заперечив хтось. Ми ж не можемо видати санкцію на невиїзд тих, кому від шістнадцяти до двадцяти пяти А контролювати дорослихвзагалі абсурд.
Санкціюні. Але, отримавши дозвіл згори (Михайло красномовно тицьнув вказівним пальцем у стелю), ми знайдемо ті неофіційні важілі, які приборкають студентську активність.
Що ви хочете цим сказати? Піймавши на собі спопеляючий погляд боса, запитуючий перелякано принишк.
Я хочу сказати наступне. Дебати нарешті набули форми цільового дискурсу. За-перше. Невпинний контроль за всім, що відбувається на майдані. І не тільки контроль, але й прискіпливий аналіз. За-друге. Якщо натовп протягом кількох днів не розсмокчеться, навести довідки про місцезнаходження студентів кожного навчального закладу, починаючи від старших класів шкіл і закінчуючи коледжами, училищами та ВИШами. Перевірити кожного поіменно й особисто, і за результатами запиту відсутніх відраховувати з навчання у робочому порядку. У першу чергу бюджетників. Нічого плювати у корито, з якого хлебчеш. Обвівши поглядом присутніх й упіймавши розгубленість додав. Про санкцію, що забезпечить правомірність перерахованих дій, клопотатиму особисто. А далі час покаже. Залежно від подальшого розвитку подій діятимемо згідно розпорядженням і приписам. Все зрозуміло?