І саме ти мені потрібний. Ендрю завдав тобі болю, ти повинен покуштувати смак помсти, чуваче.
Адам: Добре. Яка вигода тобі?
Анонім: Я доставляю вигоду не собі. Після цієї справи з тобою ми більше не спілкуватимемось.
Адам: Ок.
Анонім: Чуваче Невже ти за мною не сумуватимеш?
Адам: Ні.
Анонім: Ти розбив мені серце, чуваче. Хі-хі.
Цей анонім не був схожий на того, хто вже писав Девіду. Ні, у них різна манера написання листів. Хоча За потреби можна вдало зіграти іншу людину. Проте Дербі точно знав, що за цим незнайомцем не стоїть добре знайомий анонім-доброчинець. Оскільки він допомагав у пошуку зловмисниказамовника, що спланував цей злочин. Хоча він мав відео із камер спостереження і чек, вони мали бути знищеними Дербі переглянув переписку і зупинився на словах: «Я доставляю вигоду не собі». Губи чоловіка рухалися, коли він перечитував це речення.
Доставляю вигоду не собі
Тоді, виходить, цей анонім працював на іншу людину, його попросили бути посередником. Невже його найняв той, хто так жадав смерті Ендрю? І невже це прикра помилка, що загинула його дружина, а не він? Та й про яку деталь вони говорили? Адже причиною став витік гідравлічної речовини? Усі частинки почали збиратися в конкретні образи думок.
Девід зрозумів, що замовник хотів смерті Ендрю, однак вийшло так, що замість нього загинула дружина. Як узагалі таке могло статися? Цей анонім був найманим працівником, через якого і проходила вся операція. Проте всі записи та чеки мали зникнути без будь-якого сліду, а натомість якимось чудом випливають через стільки часу. Можливо, це він здав їм усі матеріали? Детектив розмірковував, чи може це бути одна й та сама людина. Адже саме він повинен був знешкодити всі зачіпки. Залишалося лише чекати на висновок служби безпеки, яка перевіряла, звідки надійшов лист.
Увійдіть, сказав Девід, коли у двері постукали.
До приміщення зайшов спеціаліст зі служби безпеки. Це був чоловік тридцяти семи років, який нехтував дрес-кодомна ньому був коричневий светр, з-під якого виднілася сіра сорочка. Штани кольору хакі були ідеально випрасувані та гармоніювали зі светром. Яскраво-руде волосся було вкладено хвилями на лівий бік, у ньому траплялися сиві волосинки, які так намагався приховати чоловік. Обличчя Корнеліуса Вебстера було блідим, очі глибоко посаджені, сіруваті, майже прозорі, великі темні круги під очима свідчили про втому. Його риси були гострими, довгуватий нісдуже тонкий, з піднятим кінчиком. Ластовиння, хоч і небагато, дуже виділялося на фоні блідої шкіри, найбільше його було на щоках і скронях. Щільно стиснуті губи виглядали як одна тонка лінія, хоч це не надавало Корнеліусу злого вигляду. Попри гострі риси, на перший погляд він здавався просто втомленим. Погляд мав не суворий, а радше допитливий. Густі темні брови занадто високо підняті, через що він здавався постійно здивованим.
Йому було важко рухатися: одна нога була коротшою за другу. Цей дефект йому вдавалося виправити за допомогою спеціального взуття, але він усе одно відбивався на ході.
Є якісь новини, Корнеліусе? з надією запитав Девід.
Вебстер підійшов поближче до крісла, що стояло навпроти детектива, й уперся на спинку руками. Схилив голову набік і прищурив очі, намагаючись підібрати правильний тон і слова.
Почну із листа, що надійшов вам. Ми ще відслідковуємо первинний сигнал, який був відправною точкою. Слід дуже динамічний, нас постійно перекидає із континенту на континент. Можливо, при повторному надсиланні ми зможемо знайти подібні ключі та вийти на справжнього відправника.
На ці слова Девід нічого не відповів, лише кивнув головою та продовжив слухати Корнеліуса, який зберігав цілковитий спокій.
На ноутбуці Адама Нейсклі ми дійсно знайшли електронні листи. Відправник теж непогано зашифрував своє місце перебування, але його стиль абсолютно відрізняється від того, хто писав листи вам. До нього ми майже дісталися Адам дбайливо охороняв доступ до свого ноутбука і, мабуть, перестрахувався з анонімом: встановив деякі програми. Зараз вони нам значно допомагають.
Гаразд. Це все?
Так, поки все, Корнеліус випрямився. Чув, що у квартирі Нейсклі не знайшли жодних відбитків, окрім його власних?
Так, поки справа залежить від вас, Корнеліусе.
Ми з усім упораємося ще до ранку.
20,5 %
Я вирішив не залишати кулю в офісі й забрав її додому. Потік незрозумілих висловів мене турбував. І як би дивно не звучало, але мені це подобалось. Моє життя хоч трішки сколихнулось. Чи, може, то на мене так впливала чарівна Адель? Її прекрасний голос творив зі мною дивовижні речі. Великий любитель класичної музики, я закохався у цю діву. Адже вона і справді була довершеною. Мені навіть довелося просидіти кілька хвилин у машині, аби дослухати її пісню. Це варварствоось так вимикати її на самому початку!
З машини я глянув на свій дім, достеменно знаючи, що мене чекає далі. Усе йшло за розкладом. У будівництво дому вкладено багато сил та енергії. Проєкт готувався дуже довго. Спочатку я підбирав дійсно професійного архітектора, який би втілив усі мої побажання. Адже будинок мав стати вершиною перфекціонізму та ідеальності.
Для його місця розташування я вибрав заміські території тихі, з розміреним життям та свіжим повітрям, адже неподалік починався розкішний сосновий ліс. І це мені щось нагадувало Щось далеке, але таке Неважливо.
Я недарма перебрався жити в Англію. Мені дуже подобався англійський стиль. Він уособлював собою стриманість характеру, комфорт, міцність традиції. І, хай як це сентиментально, я дав імя будинкуІслін, що означає «мрія». Адже для мене це дійсно здійснення певної мрії. Саме в середу 13 вересня завершилося будівництво того, що я вкладав у це імя. Іслін є символом надійності. Вона втілює у собі моральні та фізичні сили. Її внутрішнє відчуття завжди підказує правильні рішення. Іслін доповнювала мене самого.
Мені хотілося, щоб будинок поєднував у собі більш традиційні англійські стилі. Тому було вирішено зупинитися на суміші двох з нихвікторіанського та георгіанського. Будинок був побудований виключно із червоної цегли. Це було дійсно практичне рішення, адже цегла екологічна, має невисоку вартість, міцна та довговічна. Мені хотілося, щоб фундамент і стіни були як справжні мури, щоб не прогнулися під першим поривом вітру. Будинок мав два поверхи і мансарду під дахом, ми її використовували більше як комору й зберігали там сезонні речі та спогади, які давно припали пилом. За будинком розміщувався гараж, закритий від чужих очей.
Влітку на задньому дворику цвіли різнобарвні квіти. Зелені гілки плюща повзли по цегляних стінах будинку, ще більше його прикрашаючи. Зараз усе мало похмурий вигляд Зазвичай зима приносить відчуття магії, таємничості, наповнює повітря нотками імбирного печива та мандаринів. Атмосфера свята проникає у кожний куточок. Сніг вкриває все навкруги білою ковдрою, мороз розмальовує вікна у чудні візерунки, які ніколи не повторюються між собою. Так було колись І це мені щось нагадує. Далеке
Проте повернімося до будинку Найбільше зусиль було вкладено у розміщення кімнат. Спочатку ми окреслили вимоги, а вже потім шукали необхідну ділянку, де зможемо здійснити всі плани. Адже від розміщення кімнат залежало багато.
Здавалосяяк багато вимог, бажань і незрозумілих цілей, але сумарно все це дає про себе знати. І пізнається у відчуттях, рахунках У кожного може бути власна думка, але факти є факти.
Після втрати 11 % мені довелося знову готувати їжу самому. Я міг би замовити доставку, але сьогодні хотілося скуштувати чогось домашнього. Тому я знайшов у собі сили вийти з машини та дістати пакунки з продуктами, які купив дорогою додому. Я рушив до вхідних дверей, теж чудово продуманих.
Вони були навмисно спроєктовані з південного боку. Таким чином зменшувалися витрати на відкидання снігу. Південний бік набагато швидше прогрівається, вітер звідти дує теплий, тож сніг тане швидше. Зазвичай ця частина найбільш захищена від охолодження. Оскільки вхідні двері це прямий контакт повітряної маси з будинку та повітря на вулиці, то таким чином легше зберігати тепло Хоча за нинішніх умов сніг не збирався лежати довго.