Ти не дуже зріло це сприймаєш, Чарлі.
«Дуже добрими друзями». Так кажеш, наче тобі девять років
Гаразд, коханцями. Так краще?
Заради всього святого, мамо
Бо я можу поводитися з тобою, як із дитиною, якщо хочеш, чи тобі краще так?
Ні, я лише хочу
щоб я пояснила тобі, що відбувається, і саме це я і намагаюся зробити. Я не проти, що ти сердишся, я очікую, що ти злитимешся, але я також очікую, що ти виявиш повагу й вислухаєш. Гаразд?Вона пхнула відро пальцем ноги.Господи, мені б зараз цигарку!
Я погладив свої кишені.
І це теж не смішно. Ти куриш?
Ні!
Бо якщо куриш, я тебе вбю
Не курю. Просто розкажи мені.
Я познайомилася із Джонатаном тут. Він удівець, дві доньки, близнючки. Гарний чоловік, дуже гарний, і ми трохи розмовляли. Я розповідала йому про тата, і він ставився з великим розумінням, адже й сам трохи пригнічений, і тому знав, як воно, і ми стали друзями, а потім більше ніж друзями. Не дивися так. Таке трапляється, Чарлі, колись сам дізнаєшся. Бути у шлюбіне так просто, як кохати одну людину за все життя
Але ж це і є шлюб! Він і має бути таким. Слухайя схопив її за руку й відвів палець, щоб показати, що обручка й досі на місці, а вона схопила мене за руки й міцно стиснула їх.
Так, так, має бути, так, але це складно, Чарлі, це заплутано й боляче, і можна мати сильні почуття до різних людей, абсолютно щирі та сильні. Ти зрозумієш, коли подорослішаєш
Не встигла ця фраза зірватися з її губі я буквально побачив, як вона намагається забрати її назад, проковтнути, але було вже пізно. Вона розізлила мене дужче, ніж «зразкова поведінка», і я копняком відчинив двері, але мама притиснула руку до мого коліна, заспокоюючи мене.
Припини це! Припини! Чарлі! Послухай, я не маю сумніву, що твій батькокохання мого життя, і ти теж не повинен у цьому сумніватися. Але зараз яйого доглядальниця, а не дружина або партнерка, лише доглядальниця, і часомчасом можна по-справжньому зненавидіти людей, про яких маєш піклуватися, зненавидіти їх за те, що маєш про них піклуватися
Ти його ненавидиш?
Ні! Я його не ненавиджу, я кохаю йогохіба ти мене не чув? Я набагато краще виклала все це в листі
Просто скажи мені!
О господи! Я
Але її голос перечепився за щось. Якийсь масний блиск промайнув у її очах, вона заплющила їх і міцно притиснула кінчики пальців до очниць.
Я втомилася, Чарлі. Я просто дуже, дуже втомилася. Ніякої користі для нього від мого перебування там немає, а я не можу провести все життя, доглядаючи за ним. Знаю, для тебе я стара, але я почуваюся надто молодою, щоб на все життя просто завязнути.
Отже, ти йдеш.
На якийсь частак, я переїжджаю.
Ти тікаєш.
Він і сам не хоче, щоб я там була! Він знає про Джонатана, ми багато всього наговорили, це неможливоВона застогнала, розсерджена.Я робила все, що могла! Все, ти це знаєш, хіба що хочеш від нас із твоїм татом більшого: щоб ми роками й роками волали, кричали, сичали одне на одного серед ночі
Коли я повернувся додому, він лежав скулившись
О господи я не з легким серцем на це пішла, Чарлі, тут не до жартів. Я роблю це, бо вважаю, що так буде найкраще!
Найкраще для тебе, напевно.
Ні, для всіх!
Бути жорстоким, щоб бути добрим?
Є певний елемент
Бо це точно достобіса жорстоко
А цього вже досить!різко сказала вона, а тоді застогнала й запустила пальці у волосся й смикнула за нього, наче хотіла витягти себе нагору.Господи, Чарлі, ти не полегшуєш справи.
Хочеш, щоб я тобі справу полегшив?
Ну так, правду кажучи, так, я була б не проти,гримнула вона, а тоді видихнула, взявши миттєву паузу, щоб виправитися.Ні. Кажи те, що хочеш сказати.
Вона приклала руки до очей козирком.
Що ти хочеш знати?
Ти переїздиш до
Джонатана. Наразі так.
Як надовго?
Не знаю. Побачимо.
А ми з Біллі залишаємося з татом.
Нувона прикусила губу, глянула у стіну і з якимись точністю і обачністю заговорила:Наразі ми думаємо, що Біллі піде жити зі мною, а ти залишишся з батьком.
Минула мить, на яку я затамував подих, перш ніж зміг заговорити знову:
Можна мені теж?
Що?
Можна мені з тобою?
Я не
з тобою та Біллі.
О Чарлі
Я серйозно! Забери мене.
Не можу!
Бо я схибнуся, якщо залишуся там.
Джонатан має родину, у нього доньки-близнючки.
Мені байдуже.
Немає спальні.
Мені буде добре й на дивані.
Чарлі, мені потрібно, щоб ти лишився з батьком!
Чому я?
Тому що ти найстарший
Ні, ти найстарша!
Ти завжди був близький із батьком
Ні, ми не близькі, тобі подобається думати, що ми близькі, бо тобі так легше.
Коли ти був маленький, ви були близькі
Я не маленький!
Ні, але ви можете повернути це, зблизитися знову.
Я ближчий до тебе і хочу поїхати з тобою та Біллі!
Я старанно намагався не панікувати, прибрати з голосу страх, але, на свій сором, зрозумів, що плачу
Чарлі, я ж не емігрую, лише переїжджаю трохи далі по дорозі, я буду поряд! Ти щодня бачитимеш Біллі у школі!
плачу так, ніби мені чотири чи пять років, смикано й захлинаючись.
Тебе не буде, коли ми прокидаємося, тебе не буде вночі
Усе у вас буде добре, у вас обох. Твій тато обожнює бути з тобою
Це буде жахливо! Я хочу до тебе!
Тепер вона теж плакала, намагаючись обійняти мене, коли я намагався її відштовхнути.
Але що я можу зробити, Чарлі? Я люблю тебе, але я така нещасна, ти й гадки не маєш. Гадаєш, якщо ми дорослі Я знаю, що поводжуся егоїстично, і знаю, що зараз ти зненавидиш мене за це, але маю спробувати хоч щось. Маю зробити це й подивитися, що станеться
Раптом її жбурнуло до мене від чийогось поштовху у двері комірчини.
Хто там?крикнув чоловічий голос.
Ґреґу, йди геть!сказала мама, силкуючись утримати двері зачиненими.
Емі? Мені потрібен рулон паперових рушників для скриньки!
Іди звідси. Геть!
Там із тобою хтось є? Слизька баба
Вона важко ляснула долонею по дверях.
Ґреґу, благаю тебе, будь ласка, просто йди нахрін!а тоді самими губами промовила мені:Пробач!
Ми вичекали мить, переплівшись на підлозі, наче маленька кімнатка була ліфтом, що занурився на нижній поверх. Я не міг точно сказати, котра рука або нога моя, а котрамоєї матері, але десь у цій плутанині вона знайшла мою руку, стиснула кінчики пальців і спробувала всміхнутися. Ми зіпялися на ноги. Грудки пуху, наче жирні гусені, липнули до її спідниці-олівця, і вона почала струшувати їх тильним боком долоні.
Господи, глянь-но на мене. Як моя?..вона показала на свої очі.
Як у панди,сказав я, і вона схопила цілий рулон туалетного паперу з пачки й промокнула одне око, а потім друге.
Я даватиму тобі гроші, і можеш телефонувати в будь-який час, а я зазиратиму раз на тиждень або десь так, переконатися, що ви живі. І не просто живіпереконатися, що ви щасливі, що ви їсте,вона закинула рулон, наче мяч у сітку, на верхівку металевої полиці.Я справді не думаю, що все аж настільки зміниться. Можливо, для тебе буде навіть краще. Хлопці разом! Можеш робити всю свою шкільну роботу, перевіряти її у спокої. Або я допомагатиму тобі! Час обраний жахливо, знаю, та принаймні ти не житимеш на полі бою.
Я житиму у психлікар
Припини це!гримнула вона.Припини негайно!
І, швидко відвернувшись від мене, мама потяглася нагору по циліндр із паперовими рушниками й, уже швидко, наче я провалив співбесіду, сунула циліндр під пахву.
Ти достатньо дорослий для всього цього, Чарлі,вона притримала двері відчиненими.А якщо ніщо ж. Час дорослішати.
Кути
Одразу після їхнього відїзду кілька днів мені ввижалося, чітко й невідворотно, наше домашнє майбутнє: будинок-печера, кістки тварин розкидані по підлозі, як на початку «Одіссеї», а ми з батьком спілкуємося риком і виттям. Потрібні були зусилля з мого боку, щоб нам уникнути цього скочування в деградацію, і в мені несподівано прокинулося бажання порядку. Швиденько я розібрався, для чого потрібна вентиляційна шафа, як працює термостат, як перезапустити індикаторну лампочку на бойлері. Перша груда блідо-рожевих шкільних сорочок навчила мене, як важливо відділяти кольорову білизну від білої, а груда нерозпечатаних конвертів, переважно на мамине імя, що зростала, навчила мене підробляти її підпис.