Вирішивши так, прискорив ходу. Навіть побіг, рвонув, заледве не збивши чоловіка в фірмовому картузі й такій самій жилетці. Чоловяга за кілька метрів від сходу в метро тицяв перехожим на всі боки рекламні флаєри мобільного оператора. Повторюючи при цьому, мов заїло:
Вигідна пропозиція, вигідна пропозиція, вигідна пропозиція.
Люди обходили його. Хтось агресивно відмахувався, хтось брав рекламку машинально й байдуже, аби викинути в найближчий смітник. Юркові не вдалося оминути чоловіка через певну незграбність. Тож він налетів на нього, буцнувши в живіт головою.
Ой, вибачте!вигукнув відразу.
Ти чого, Івановичу, на людей кидаєшся?почулося над головою.
Здивовано відступивши, впізнав Назара Шпига. Відставний міліціонер цього разу вуса не маскував. Обмежився кепкою, насунутою на очі. Підняв козирок, блазнювато привітався:
Здоров. Зачекався я тебе. Повзеш, мов черепаха на перегонах.
Ви тут на мене чекаєте?
Ні, на чорта лисого,буркнув сищик.Ти ж цією дорогою ходиш, хіба ні? Всі дороги ведуть до метро.
- А оце... - Юрко кивнув на пачку флаєрів.
- То один мій знайомий підпрацьовує. Поїсти не може до пуття, я його підмінив на тропіки. Хоч стояти не нудно.
Давно чекаєте?
Не так, щоб дуже. Тільки приятель мій щось заобідався. Але хай,сищик смикнув себе за вус.Мене ж розпирає, знаєш. Вийшло щось із оголошеннями?
Вийшло,буркнув Юрко.На свою голову пригод нахапався.
Чого так?
Зітхнувши, гімназист розказав про сьогоднішній результат, який усе заплутав ще більше. Шпиг слухав уважно, дещо перепитував, потім мовив:
Троє підозрюванихце більше, ніж один. Не журися, часом навіть краще.
І зараз краще?
Ага. Уяви, якби ти віддав значок не тому. Сам же кажешїх гублять не постійно, але й не так зрідка. Мали б ми з тобою хибний слід. А Пожежа далі палив би будинки.
- Цікаво, хто йому тепер завадить. Заплутався я в трьох соснах. Точніше, між трьома старшаками. А тут ще наркотики в гімназії...
- До чого тут...враз Шпиг стрепенувся, наче прокинувся раптово.Чекай, у Першій зразковій? Наркотики?
Розповів Юрко сищику й цю сумну історію, згадавши, як побачив і впізнав Медвідька.
Дивного нема нічого,сказав Шпиг, трохи подумавши.То у Стрельцова приватна охоронна фірма. А полковник на службі, ще й цабе. Хоч не велике, але його рівня цілком досить, аби залагодити подібну справу. Кого попало, першого-ліпшого, до вас навряд чи гукнуть. Репутація.
Чув уже про репутацію. То й що?
Те саме, Івановичу. Знаю я Медвідька дуже добре. Він падлюка, погана людина. Та наше життя таке, що навіть недобрі люди можуть при цьому бути на своєму місці. Медвідько славиться умінням замітати сліди. Коли якусь слизьку справу треба залагодити так, аби зайві руки не торкалися, а зайві вуха не чулигукають його.
Думаєте, нема тут звязку з моєю вчорашньою пригодою?
Ще пригода? Отак відпускай тебе самого. Кажи, чого я не знаю, але мушу.
Доповів Юрко відставному міліціонерові про випадкову зустріч зі Стрельцовим удома в Лізи.
- Отут зле,мовив Шпиг серйозно. - Він знає, де ти вчишся й живеш. Тільки Медвідько в вашій гімназії навряд через тебе опинився. Він же тебе навіть не шукав.
Маскується.
- Ну тебе,відмахнувся сищик. - Я скажу, а ти навряд послухаєш. А втім, на твоєму місці заліг би я на дно після вчорашнього.
- Дзуськи,гарикнувся Юрко. - Не залягли б, пане Шпиг. Я вас, знаєте, трошки вивчив.
Бач, вивчив він,прогудів той.Давай, Івановичу, так домовимося. Укладемо угоду ділову. Завтра береш значок, віддаєш комусь із трьох, на свій розсуд...
З двох,перервав Юрко.Думаю, Діану Загорій з десятого «Б» більше чіпати не слід. Злякаємо.
Ти про що?
Здається, вона найбільш реальна. Тим пачеДівчина. Ми ж звично думаємо про хлопців. А в Пожежі цілком може бути не спільник, а спільниця.
Назар Шпиг пошкріб потилицю.
- Здається, ти казаву розмові Павука зі Стрельцовим згадувався саме гімназист.
- Я пригадав дещо, - гімназист витримав театральну паузу, потім зробив жест, яким фокусники дістають кульки з повітря. - У тій розмові вони обоє кілька разів назвали свого спільника з гімназії дівчинкою.
- Ну, знаєш... Так часто називають хлопців, аби принизити чи образити. В очі чи за спиною. Це неправильно, Івановичу, я ніколи таких порівнянь не вживаю. Але тим не менше, що маємо, те маємо.
І все одно,Юрко вперто гнув своє.Нічого не заважає тому ж таки Павукові приховувати важливого спільника. Розумієте, я сьогодні цілий день думаю. Аби Стрельцов знав напевне, хто допомагає Павукові, він уже давно б сам знайшов спільника й притиснув. Чи відшукав для якихось інших, власних інтересів. Павукгад, але не дурень. Він сам може зашифрувати Змія. Дуже просто це зробити, назвавши іншу стать. Стрельцов шукає хлопця, а дівчина тільки посміхається.
Сищик смикнув себе за вус.
Гм... Резонно. Логіка тут є, чорт забирай.
Окрилений визнанням, Юрко новів далі:
Ще більш підозріло, що Діана заявилазначок не її, коли я бовкнув, що знайшов його на згарищі. Отак відразу здала назад. Ті двоє крутили щось, але ж отак прямо не відмовились. Тож тицьнути мою знахідку комусь із них - менший ризик. А до Діани придивитися.
Шпиг пошкріб потилицю.
- Значить так, нащадку всіх Пінкертонів, - заговорив нарешті. - Діану Загорій я прокачаю сам, через свої канали, дуже обережно. Є в мене можливості. До речі, як я й підозрював, на прізвисько Павук у Києві відгукується аж четверо. А ще можемо припуститивін не місцевий. Тому швидко його не вирахують. Та ми можемо скоріше впоратися.
- Ми?
Отож. Якщо, припустімо, що та дівчина - старшокласницяз ним якось повязана, слідок неодмінно проявиться. Наприклад, через батьків чи інші сумнівні знайомства.
- А моє завдання в чому?
Не рипайся. Значок одному віддай, інший хай пробачає. Звісно, краще було б, аби кожен точно сказав, де загубив. Але збрехати їм ніхто не заважає. І без палія кожному є, що приховувати. Тобі он так само.
Хотів заперечити Юрконе став. Бо справді, за короткий час знав багато чого, що від батьків, особливовід мами, краще приховати. Сказав лише ображено:
- То ви, пане Шпиг, мене списуєте з рахунків?
- Навпаки, Івановичу. Бережу тебе, як свою таємну зброю. Напоготові.
- Не заспокоїли,пробурчав гімназист.
- Тебе - ні. Себетак. Вважай, переходиш у тил.
- Хіба зброю тримають у тилу? Їй на передовій місце.
Таємнутримають,кивнув Шпиг. - І все, Івановичу, розмову скінчено. Тим більше, он товариш мій іде,він показав за спину Юрка.Давай, будемо на звязку. Молодець, що про Стрельцова розказав. Тепер будемо пильними. Як кажуть, напоготові.
Потиснув Шпиг гімназистові руку, пішов назустріч немолодому чоловікові з борідкою у старому пальті, котрий доїдав пиріжок на ходу. А Юрко гордо повернувся й пішов у метро.
Дуже добре. Хоч якийсь правильний висновок зробив сьогодні.
Дарма розказав сищику про вчорашню оказію зі Стрельцовим. Не буде більше нічого говорити. Інакше пан Шпиг йому все заборонить. Гляди, без нього закінчить те, що він почав, і то досить успішно.
Не вийде нічого у вас, Назаре Захаровичу. Ви як хочете. А даліЮрко Туряниця дасть собі раду.
Розділ чотирнадцятийТут знаходиться покупець гімназійних значків
Удома гімназиста радісно зустрів Джентльменбульдог засумував, хотілося гратися або просто моститися біля хазяїна.
А Юркові й знадобився саме такий партнер, найзручніший у світі. До нього можна говорити, і це не виглядатиме, ніби балакаєш сам до себе. Погодьтеся, навіть якщо ніхто не бачить збоку, все одно виглядає дуже дивнояк не сказати більше. Тож, швиденько перекусивши, гімназист зачинився в своїй кімнаті, вмостився в крісло і кивнув собаці:
Ну, нас із тобою, як часто трапляється в книжках про поліцію, відсторонили від справи? Джентльмен фиркнув, вишкірив зуби, пошкріб підлогу передніми лапами.
1 я про це,погодився Юрко.Давай подумаємо, як нам з тобою краще тепер діяти.
Бульдог потерся боком об край ліжка й влігся пузом на підлогу, витягнувши лапи. Юрко вмостився зручніше, поклав ногу на ногу, схрестив руки на грудях. Потім замислено гойднув носаком, зосередившись на якийсь час, аби втримати капець. Не вдалося, той сповз на підлогу.