- Діана Загорій поводиться дивно, - проговорив гімназист.Я її не знаю, вона на два класи старша. Ти, старий, тим більше, згоден?
Джентльмен нічого не зрозумів, та про всяк випадок підтвердив згоду, пирхнувши й труснувши обвислими щоками.
- Вона демонстративно відмовилася від претензій на значок,вів далі гімназист.Можу помилятися, та виглядало, мовби Діана чогось злякалася. Ну, бігати за нею я не збираюся. Але завтра комусь із двох оце треба віддати.
Взявши злощасний значок зі столу, Юрко стиснув двома пальцями краї, показав його бульдогові, потім підкинув на долоні й зловив.
Ти відкидаєш варіант, що Шептало з десятого «А» і кучерявий Баранов з десятого «В» можуть бути тими самими спільниками Пожежі. Тобто,він відразу виправився, уточнив,хтось один із них. Відкидаєш?
Бульдог покрутив товстою шиєю, ворухнув для чогось задньою лапою.
Правильно, я теж ні. Давай прикинемо, кого з двох можна викреслити. Все одно доведеться. Якщо маємо достеменну підозру щодо однієї особи й вираховуємо другу, третій в цих розкладах зайвий. Згоден?
Пес гойднув куцим хвостом. Окрилений хоча б такою підтримкою, Юрко потер руки.
Та-ак. За якою ознакою всі видатні й просто відомі сищики визначають підозрілих осіб? Я тобі скажуколи ті поводяться підозріло, - задоволений власною проникливістю, гімназист дедалі запалювався, навіть подався в кріслі тропіки вперед.Діана підозріла? Авжеж, нема питань! Хто ще?
Джентльмен тихо заскавчав.
Та ясно, що ти не знаєш,розвів Юрко руками.Баранов Едуард... Таке бурмило! Не люблю, коли чіпляються до прізвищ, але часом вони таки відповідають. Барановвін і є Баранов. Простий, як двері. Жени значка, знати нічого не знаю, туди-сюди... Може така поведінка бути підозрілою?
Пес позіхнув.
О! Вона хамська, згоден. Не всякий підозрілийхам, і не всякого хама треба підозрювати. Хтозна, може в Баранова було важке дитинство. Тепер Шептало Анатолій,гімназист примружив очі, згадавши раптом, що той дивився на нього так само, коли зайшло про значок.Знаєш, що він сказав? Значок, виявляється, можна купити. І ще подумав - я торгуюся, ціну набиваю. Хочу йому товар продати. Ніби нічого особливого, скажи?
Бульдог підвівся, придибав до Юрка, тицьнув носом у його ногу, сів на задні лапи.
- Ага, на перший погляд. А якщо подумати добре й дещо скласти докупи? Пожежа скаржився Стрельцову на кого? На гімназиста, який вимагає з нього гроші за якісь там свої послуги. Якщо припустити, що Діана просто дивно повелася, і мої висновки щодо неї помилкові, кращої кандидатури, ніж Шептало, нема. Бо зі мною він теж відразу заговорив про гроші, про купи- продай. Збіг обставин? Хтозна.
Бульдог тихенько загарчав.
Я теж так думаю,Юрко зліз із крісла, присів, потріпав собаку по загривку.Є одна деталька, малесенька, яку треба перевірити. Шептало закинувтакий значок, мовляв, можна купити. Значить, я десь купив дешевше, потімпродав дорожче тому, хто його загубив. Вони ж не іменні. Не має значення, який значок і де взявся. Головнеаби був. А ще головнішепросто так він не продається. Інакше б втратити його не було проблемою. Ручку ось згубивпішов у канцтовари, придбав хоч десять. То як, перевіримо?
Джентльмен висолопив язика, облизнувся.
Був лише один спосібчерез Інтернет. Знову вмостившись у кріслі, Юрко ввімкнув компютер. Викликав пошукову систему, ввів просте словосполучення «значок купити», стукнув по клавіші «Enter»відразу побачив з десяток пропозицій лише на першій сторінці. А можна ж гортати й далі. Ох, куди він поліз, заплутатися тут запросто...
Ніколи не мав Юрко справи з колекціонерами значків. А саме вони шукали, знаходили, пропонували, мінялися, торгувалися, обговорювали якісь особливості нагрудних знаків, що визначають справжність. Бувши далеким від цього, Юрко спершу просто стрибав «мишею» з сайту на сайт, із форуму на форум, заразом відкриваючи для себе найнесподіваніші значки. Тут і початок століття, і зовсім нові, і авторська робота, і щось в єдиному екземплярі. Витративши на перегляд близько години, гімназист нарешті розібрався, що тут до чого. Тож зосередився на майданчиках, де різного роду фанати, дослідники й колекціонери шукали саме учнівську атрибутику.
Те, що шукав, знайшов хвилин за сорок.
Дуже здивувавсядо останнього не вірив, Що значок Першої зразкової можна отак придбати через Інтернет. Точніше, один чоловік бажав їх купити, потрібні лиш охочі продати. Покупець навіть виклав кілька фотографій, на яких Юрко впізнав знятий з різних боків такий самий нагрудний знак, який зараз лежав перед ним на столі.
Бульдог увесь цей час лежав собі тихо. Гімназист уже подумав, чи не заснув той бува. Скоса поглядав на Джентльмена. Той мовби відчуврозплющив спершу одне око, потімдруге. Кліпнувши йому й показавши великого пальця, Юрко знову повернувся до компютера. Тепер прокрутив донизу, туди, де листувалися й обговорювали.
А коли почав уважно проглядати стрічкузробив таке відкриття, від якого захотілося зовсім уже по-дитячому заплескати в долоні. Що Юрко й зробив, нащо себе стримувати. Бульдог стрепенувся, звівся на чотири, підняв голову, загарчав легенько.
Та отож!широко посміхнувся Юрко, киваючи на монітор.Бачив таке? Йди сюди, подивишся.
Взявши собаку на руки, гімназист примостив його так, аби було видно зображення. Невідомо, чи зрозумів Джентльмен хоч щось. Гімназистові все одно не було з ким поділитися й кому похвалитися несподіваним відкриттям.
- Глянь!він тицьнув пальцем у монітор. Ось тут такий собі Анатолій чотири дні тому пропонував покупцеві значок Першої зразкової. Просив двісті гривень. А чоловік, який хоче купити й називає себе Германом, пише у відповідь, - Юрко прочитав виразно: - Юначе, мовляв, пропоную таку саму ціну, як раніше. Чув, Дженко? Ра-ні-ше! А це шо значить?пес постукав лапою по краю столу.Пояснюю. Не інакше, цей самий Анатолій уже продавав Герману значок раніше. Ану ж, подивимось!
Посунувши сторінку далі й нижче, Юрко швидко знайшов попереднє листування. Тут уже гімназист Анатолій пропонував колекціонерові Герману значок Першої зразкової, правлячи за нього сотню гривень. Схоже, вони домовилися.
Юрко видихнув голосно.
Наче мішки з картоплею кілька годин носив, тепер нарешті є нагода перевести подих.
Отак буває,мовив уголос.
Бульдог гавкнувпогодився.
Розділ п'ятнадцятийТут гімназист робить перше викриття, але до Змія не наближається
Наступного ранку поліції біля гімназії вже не було.
Зате у фойє Юрко побачив зовсім несподівану особу - Аркадій Раєвський про щось говорив із директором Андронакі. Не бажаючи потрапляти Лізиному вітчиму на очі без нагальної потреби, Юрко змішався з натовпом гімназистів, про щось необовязкове заговоривши зі Шпалою. Та ані директор, ані пан Раєвський не звертали на нього жодної уваги. Як і ні на кого іншого: розмова захопила обох, Андронакі щось гаряче доводив, а лисий Раєвський у відповідь хитав головою, чим заводив директора ще більше.
Дорогою в клас Юрко вніс у свої висновки невеличкі корективи. Насправді нічого дивного й навіть несподіваного в тому, що Раєвський завітав до гімназії, нема й бути не може. Ліза тут вчиться, заклад відомий та престижний, її вітчимперсона впливова й напевне щось робить, аби Перша зразкова отримувала якусь спонсорську підтримку. Інша річ, Юрко ніколи раніше не натикався тут на Раєвського. Але це теж нічого не значить. Вони просто могли не перетинатися, або дотепер гімназист не звернув на голомозого увагу.
Що хвилювало й насторожувало, так це часта поява в Першій зразковій чоловіків, котрі мають близькі стосунки зі Стрельцовим. Вчора тут був його явний спільник, поліцейський полковник Медвідько. Ниніще одна поважна персона, Аркадій Раєвський. І обоє зявилися тут майже відразу потому, як Стрельцов вирахував Юрка Туряницю, який так само знав його таємницю, й не одну.
Ця особа веде таємну діяльність, мета якої - так чи інакше знищити чергову згадку про українських героїв та українські здобутки, в різний час видані Росією за власні. Пан Шпиг хоч і просив Юрка триматися від нього чимдалі. Проте навіть якби гімназист хотівуже не в змозі. Емісари Стрельцова самі приходять сюди, й нічого не лишається, як стежити за ними. Звісно, не потрапляючи при цьому на очі.