Якщо йти до станції навпростець, легко можна було до крижів опинитися в багнюці. Через те мама і дізналася про синові походеньки до залізниці. Фоня, якому тільки-но виповнилося вісім, отримав в спадок від Дані добротні чоботи. Трохи вони були завеликі.
Якось вони удвох побігли на станцію. Весна того року була пізня, недружна. Земля ледь-ледь вбирала талий сніг, а про те, щоб протряхнути, і не йшлося. І, на лихо, Фоня таки втрапив в болото ледь не по коліна. Даня його сяк-так витяг, але один чобіт так і залишився біля станції. Було непереливки обом!
Зачувши розмову, з бічної кімнати визирнула Тіна і поманила Агату до себе. Більшої несхожості між сестрами важко було уявити. Агатаневисока, тендітна, вишукана, з вузенькими плечима і маленькими ніжками. Риси обличчя наче намальовані тоненьким олівцем, темне густе волосся майже пряме, тільки ледь вилося біля шиї. А молодша Тіна вже на голову випередила Агату зростом, була доволі-таки кремезна, мала величенький гачкуватий ніс, завеликий рот, завеликі ступні. Волосся аж занадто кучерявилося, і через те йому важко було дати раду. Але, попри грубувату зовнішність, Тіна мала лагідну вдачу, була незаздрісна і обожнювала свою привабливу старшу сестричку. В кімнаті спали маленькі Катя і Паня, тому розмовляли пошепки:
Розкажи, як його звати?
Станіслав. Стась.
Він тобі сподобався?
Дуже!
А ви цілувалися?
Як можна? Ми тільки-но познайомилися!
А він пропонував одружитися?
Тіно, отямся! Ми тільки танцювали разом! Але це було казково!
А якщо запропонує, погодишся? Ну скажи, скажи, погодишся?
Якось у суботу надвечір (аби лихо не підгледіло) в двері красномовно постукали. На порозі був маршалок, що почав з двозначного питання: чи, бува, нема у вас телички на продаж?
Після кількох обовязкових реплік, господар запросив його до столу. Гість виставив на плетену скатертину пляшку горілки, та сам не сідав. Знавець весільного етикету, він відповідально враховував усі прикмети: сядесправа не піде.
Господар відкоркував пляшкувсе! Згоду на весілля отримано! Маршалок вийшов з хати та невдовзі повернувся з батьками нареченого.
Батько, перетинаючи поріг, примушений був нахилитисязросту був такого, що мало не зачепився за приварцабок. Та й мати була під стать йому. Питання про весілля вирішили того ж дня.
Агата була православна, Стаськатолик. Але рідні тихо й мирно погодились на вінчання в костьолі. Благо, такий шлюб признавався обома конфесіями. Того ж таки дня уклали угоду про те, що батьки нареченого після весілля нададуть молодим у своєму будинку квартиру і стілпротягом двох років.
Напередодні весілля, удосвіта, Стасів дружба обїхав усе містечко. На шию своєму коневі він повісив декілька дзвіночків, щоб його приїзд був чутний в кожному будинку.
Дружбу супроводжували музики. Був серед них молоденький грайек, що міг своєю грою розбурхати пристрасть навіть у самому цупкому серці. Зупиняючись біля будинків, дружба запрошував їх мешканців на весілля.
Весілля почалося у неділю. Зранку батьки вже виглядали нареченого. А Агату, за традицією, одягали в весільне вбрання: біле-білісіньке плаття, білі панчохи, білі черевики і довгу фату. І, як вона не хвилювалася, не забула взяти у жменю дві грудки цукрудля коня, що його мали впрягти у весільний візок.
Перед самим виїздом на вінчання молодих благословили батьки Агати, а сваха обсипала усіх присутніх осипанками. Присутні хапали їх собіза народними повірями, розтерті осипанки могли допомогти хворим людям і худобі. Мама Агати в костьол не поїхалатільки батько. За обрядом він провів наречену через увесь костьол, підвів до Стася і передав свою дитину в його надійні руки.
Я беру тебе за помічницю! клявся молодий.
Я беру тебе за помічника! відказувала молода.
Доки смерть не розлучить нас.
Доки смерть не розлучить
Нарешті молодят повінчали. Серед присутніх прошелестіло: «Яка гарна пара!». У свідка під час служби затерпла рукадоводилось тримати вінець досить високо через зріст нареченого. Весільна процесія попрямувала в дім молодого. Перед порогом Стась, мов пірїнку, підхопив Агату на руки і заніс її до кімнатитак, за повірям, присипалась пильність лихих сил, аби не завважили на появу нової мешканки.
Гості вже аж слиною захлиналися, очікуючи повернення молодят з костьолу. Та й не дивно! Столи вигиналися від наїдків: коровай, смажене порося, холодець, бульйон з кльоцками, запечена курка За обідом гості кричали: «Гіркий борщ! Гірка капуста!», і вигукували доти, доки наречений не здогадався і не поцілував свою дружину.
Пісні, танці, веселощі точилися майже до ранку! Тільки тоді молодих з жартами та примовками відпустили до спальні і залишили наодинці. В спальні стояло величезне ліжкоусі меблі в домі були завеликі для Агати. Стосиком викладені були подушкивід великої до самої маленької. А під ліжком Агата побачила жменю бурштинувідганяти злих духів.
Агата досить швидко призвичаїлася в новій родині. Ввечері вона виходила аж до рогу вулиці зустрічати чоловіка з роботи.
Стась ґречно згинав лікоть, і так, попід руки, вони неквапно повертались додому, розповідаючи кожен свої новини.
Розумієш, люба! Колія під потяг в Росії ширша, аніж в Європі. Тому на нашій станції є ділянка, де одночасно прокладено і вузьку, і широку колію. Приходе потяг, усі пасажири виходять, а попід вагонами міняють колеса.
Який жах! А як вагон впаде на ноги?
Його підтримують міцні ваги, він не може впасти.
І взагалі, чому б не їхати на коняхі веселіше, і спокійніше!
Коні можуть понести. І з такою швидкістю, як потяг, ніякий кінь не домчить.
Хоробрий чоловік може зупинити коней. А хто може зупинити паротяг, якщо він понесе?
Це просто неможливо, люба. Потяг їде тільки там, де йому відведено. Не лізь під колесаі все буде гаразд.
Агата не любила і побоювалась потягів, хоча ще ніколи не бачила жодного. А коней вона любила. Любила неквапно їхати візком, любила скакати верхи. Любила, коли коні її пізнавали, бо Агата ніколи не забувала прихопити із собою грудки цукру, аби почастувати своїх улюбленців. Але їй подобалось, що чоловік серйозно розповідає їй такі «не жіночі» речі; подобалося слухати його низький оксамитовий голосі хотілося, аби ця дорога не мала кінця.
Одного разу на розповіді Стася про залізницю Агата, попри звичай, нічого не заперечувала, а її думки, здавалось, блукали десь далеко. Стась на півслові замовк.
Щось трапилось вдома?
Агата зупинилась, повернулася до Стася обличчям і задовго мовчала. А потім сказала те, що мільйони жінок до неї казали своїм коханим:
У нас буде дитина.
І Стась, як і мільйони чоловіків до нього, відчув себе щасливим і трохи спантеличеним.
Дитина? Хлопчик? Хлопчик!
Він підняв Агату на руки і залишок дороги проніс на руках. А на підлогу опустив так обережно, наче вона була вазою з кришталю по вінця з водою.
Якось вночі Станіслав прокинувся від схлипування Агати. Збентежено глянув на дружину, чи все гаразд: з дня на день очікували пологів.
Тобі зле, люба?
Ні! Ні, все гаразд.
А рюмсаєш чого?
Матка боска, яка ж я щаслива! Як мені хороше з тобою! Я не зможу жити без тебе!
З якого такого дива? Оце так вигадала! Тобі не доведеться жити без мене. Ми житимемо разом довго-довго.
От і циганка мені таке наворожила.
А вона не сказала, буде хлопчик чи дівчинка?
Ні Але хто б не народився, буде гарний-гарний, як ти, коханий.
Швидше вже вродливий, як ти, люба.
Кажуть, дитина в утробі матері чує все, що відбувається назовні. Маля, що народилося невдовзі, таки підслухало розмову юного закоханого подружжя та ніяк не могло обрати нічию сторону.
Народилася дівчинка, в якої одне око було кареяк у матусі, а друге зеленеяк у батька.
За святцями дівчинку назвали Дросида. Але згодом стали звати коротко і милозвучноДіна.
Стась був безмежно щасливий, не міг нагледітися на маленьку лялечку. Але, як і всі чоловіки, він мріяв про сина. Тому ледь не відразу після пологів закинув: