Александер здебільшого теж грався сам він був занадто малий для дівчат та занадто повільний для хлопців.
Тому він сидів біля води та спостерігав, як хвилі підкочувалися до його пухких білих ніг і відкочувалися назад, окрім тих випадків, коли батько кликав його пограти з мячем або поплавати на плоту.
Десь далі на пляжі підлітки будували великі піщані замки, матері занурювали босі ніжки немовлят у воду, а татусі кидали тарілки фризбі своїм дітям. Голосно на весь пляж кричали чайки, уздовж берегової лінії літали маленькі літачки, а плакáти закликали їсти лише крабів.
Цього літа Аманда та її чоловік перестали ладнати. Точніше, перестала Аманда, оскільки Гю поводився так само любязно, ні про що не здогадуючись. На всі його питання Аманда відповідала різко, і на пропозицію прогулятись узбережжям відрізала: «Ні, дякую!», а коли він пішов, сумно опустила очі. За всім цим спостерігала Еббі.
Бідолашний Гю! Думаю, ти маєш піти разом із ним, сказала вона.
Еббі завжди переймалася стосунками своїх дочок. Але оскільки Аманда нічого не відповіла, Еббі продовжила читати. У кімнаті під телевізором вони знайшли купу журналів, залишених попередніми жителями.
Ці журнали спершу потрапили до рук онучок, потім дітей і лише після цього до Еббі. Вона гортала сторінки і дивувалась ажіотажу навколо того, вагітна чи ні якась там знаменитість. «Я ж навіть не знаю, про кого йдеться! Ніколи про неї не чула», казала вона дочкам. У своєму рожевому купальнику, з пухкими плечима, що виблискували від лосьйону для засмаги, та з піском на ногах, вона була схожа на кексик. За весь час ні вона, ні Ред жодного разу не занурилися у воду. Більше того, Ред так і сидів, узутий у чоботи та в шкарпетках. Здавалося, таким чином вони офіційно визнали себе старими.
Памятаю, коли я вперше зустріла його, то подумала, що він придурок, розповідала Аманда Денні. Мабуть, вона говорила про свого чоловіка. Я тоді жила у квартирі на вулиці Чейз, сміттєпровід був у кінці коридору. Мені часто доводилося бачити, як пакети зі сміттям не викидали, а просто ставили поруч. Із них стирчали банки з-під пива і соусу чилі і ще деякі речі, які слід було б кидати у спеціальні баки для переробки. Тому одного разу я написала записку: «Той, хто залишив ці банки свиня!».
О, Амандо, це дуже правильно, втрутилась Еббі, однак дочка пропустила це повз вуха.
Я не знаю, як він зрозумів, що це написала я, говорила вона далі, але якось здогадався. Постукав у мої двері, тримаючи у руках цю записку. «Це ви написали?» запитав він, а я відповіла, що так, це я. Тоді він увімкнув усю свою чарівність і сказав, що йому дуже соромно за свій вчинок, що таке більше не повториться, виправдовувався, що не знав правил утилізації, а ще що не викинув сміття, бо пакет не помістився у прохід. Одним словом, бла-бла-бла. Однак маю визнати, тоді він мене і підкорив. Знаєш, я мала відразу бути пильною! Із самого початку було зрозуміло: він із тих чоловіків, які вважають, що вони одні такі у світі.
То зараз він правильно викидає сміття? запитав Денні.
Ти не розумієш, про що я, обурилась Аманда. Я кажу про натуру людини, розумієш, саму її суть. Усе у житті має бути так, як вигідно йому. Уяви собі, він домовився продати ресторан майже задурно першому ліпшому, а все тому, що йому це набридло, і він хоче якомога швидше його позбутися, аби взятися за щось нове. Ну як так можна?
А я думав, ти його підтримуєш щодо змін, відповів Денні, ти ж наче казала, що він у тебе геній?
Так, я намагаюся його підтримувати. До того ж, я не маю нічого проти його нових ідей, мені більше не подобається, як він позбувається старих. Хоч би спитав, що я думаю з цього приводу ні! Він одразу хапається за першу пропозицію, бо він так хоче, бо йому кортить
Еббі тихенько торкнулася руки Аманди і показала очима на Елізу.
Що таке? сказала Аманда і відвернулася. Еліза граційно встала і мовчки пішла до води, наче слова дорослих, які вона почула, жодним чином її не стосувалися.
Я навіть не знала, як саме ви познайомилися із Гю, сказала Еббі. Звучить, як історія з якогось кіно! Як Рок Хадсон та Доріс Дей у тому фільмі, де вони спочатку ненавиділи одне одного. Я чомусь думала, що ви познайомились у ліфті чи щось типу того.
Мій чоловік просто нестерпний, промовила Аманда, ніби не чуючи, що казала мати.
Ти знаєш, я розумію, чому він так швидко хоче продати ресторан, сказав Денні. Мабуть, це дуже складно тримати заклад, у якому подають лише індика.
Гаразд, але ж він не одружений на індику. Там можна готувати і подавати інші страви. До того ж, у цьому закладі багато інвентарю: духові плити, гриль і багато іншого, усе це коштує великих грошей.
О, бідолашний Гю, знову втрутилась Еббі, він не вміє переживати невдачі.
Мамо, будь ласка, я тебе дуже прошу, досить уже повторювати, який бідолашний Гю.
Люба, хочеш пройтися пляжем? втрутився у розмову Ред. Було неясно, він чув їхню розмову чи просто вирішив прогулятися. Як би не було, він встав і подав руку дружині. Еббі продовжувала хитати головою, коли вони йшли до берега.
Зараз будуть говорити, яка я погана дружина, знітилась Аманда.
Подивися, тато так повільно ходить, сказала Дженні, він такий незграбний.
Як він справляється на роботі? запитав Денні.
Я не часто бачу його на роботі. Він більше не займається тим, що потребує великих фізичних навантажень
Утрьох вони дивилися, як їхні батьки зустріли Нору, яка поверталася зі своєї прогулянки.
Вона перекинулася з ними парою слів і пішла далі до Стіма та дітей, які всі разом грали у футбол біля води.
Дув сильний вітер, піднімаючи широку спідницю Нори і відкриваючи її чорний суцільний купальник, її темне волосся красиво розвивалося. Підлітки навіть перестали грати у мяч, задивившись на неї.
Ах, фатальна жінка, яка про це не знає, тихенько промовив Денні, Аманда шикнула.
Як думаєш, Елізі тут подобається? спитала Дженні. Мені чомусь здається, що минулого року їй більше подобалося.
Не маю жодного уявлення, сказала Аманда, я усього-на-всього її мати.
Мабуть, балет забирає у неї весь вільний час.
Аманда не відповіла. Вони знову помовчали, спостерігаючи за малою дитиною, яка наполегливо проганяла птахів. Пташки вдавали, що її не помічають, щоразу прискорюючи ходу.
А як щодо Сьюзан, Денні? продовжила Дженні. Їй тут подобається?
Дуже, і це помітно, відповів Денні. Вона любить своїх двоюрідних братів і сестер, більше у неї нікого немає.
У Карли немає сестер або братів?
Лише неодружений брат.
Дженні та Аманда здивовано поглянули одна на одну.
А як там сама Карла? спитала Аманда.
Наскільки я знаю, добре.
Ви бачитеся?
Ні.
Ти зустрічаєшся з кимось?
Чи зустрічаюсь я з кимось? Це ви про що?
Ти чудово розумієш, що я маю на увазі. У тебе є жінка чи дівчина?
Та наче ні, відповів Денні. А коли вже всі вирішили, що розмову завершено, Денні додав: «Гляньте на мене, невже я гарна партія?».
А чому ні?здивувалася Дженні.
Ну, я справляю враження страшенного ледацюги. Тобто, у мене немає неймовірної карєри, та
Не вигадуй дурниць, багато жінок можуть закохатися у тебе.
Ні, насправді часи не змінилися. Батьки так само хочуть видати своїх красунь за чоловіків із великими статками та палацами. А коли ти зустрічаєшся із жінкою, вона неодмінно хоче знати, чим ти заробляєш собі на життя, це їхнє перше питання.
Але ж ти викладач! Чи заступник викладача.
Ага, відповів Денні.
Маленька дівчинка пробігла повз них до води то була онука сусідів, тому всі троє глянули у бік, звідки ті зазвичай йшли до пляжу . Вони несли рушники, розкладні стільці, а також охолоджувачі з пінопласту.
Сусіди зупинилися десь за двадцять кроків від Вітшенків. Двоє дорослих розклали стільці та сіли, споглядаючи дивовижний вид океану, онук разом із другом пішли до дівчинки, яка стрибала на березі під час прибою.
Цікаво, ми колись дізнаємося, чи справді вони приїжджають сюди лише на один тиждень? спитала Аманда. Може, вони тут ціле літо.