Джейку, тебе не було минулого тижня. Усе гаразд?
Пробачте. У тата були проблеми на роботі, і він не зміг мене привезти.
То нічого. Добре, що сьогодні ти тут. Ти знаєш, де напої.
Хлопець роззирнувся навкруги, і його око впало на мою зелену блискучу спідницю. Я поставила на коліна сумку, щоб прикрити їїі він відвів погляд.
Привіт. Я Дафна. Мій чоловік закінчив життя самогубством. І точно не через мої докучання! Жінка розсміялась, і її сміх сочився болем. Вона поправила охайну зачіску і ніяково опустила очі на коліна. Ми були щасливі. Щасливі.
Хлопець підібгав долоні під стегна.
Джейк. Моя мама. Два роки тому. Я приходжу сюди вже рік, бо тато не може збагнути, як жити далі, а мені треба з кимось говорити.
Як зараз почувається твій батько, Джейку? запитав Марк.
Та нормально. Минулої пятниці ввечері він привів жінку. І оскільки він не сидів у сльозах на дивані після цього, то наче це непогано.
Батько Джейка долає горе по-своєму, пояснив Марк кудись у мій бік.
Спить із жінками. В основному так, додав Джейк.
Ох, був би я молодший! У голосі Фреда чувся жаль. Він і тут був одягнутий у сорочку з краваткою. Вочевидь, він із таких чоловіків, що без краватки почуваються голими. Хороший був би спосіб дати собі раду по смерті Джиллі.
Моя кузина познайомилася з чоловіком на похороні тітки, сказала жінка, що сиділа в кутку. Її звали, здається, Лінн: маленька, кругленька, з густим, шоколадного кольоруточно фарбованимчубчиком на лобі.
Що, просто на цвинтарі?
Ага. І після поминок вони поїхали у «Тревелодж».
Ну, може, високі почуття? вона знизала плечима.
Мені тут було не місце. Тепер я це зрозуміла. Я нишком узяла свої речі. Цікаво, чи треба якось оголосити, що йду, чи краще просто бігом звідси забратися?
До мене раптом повернувся Марк. Я тупо подивилася на нього. Той звів брову.
А, я? Ну, я взагалі-то збиралася вже йти Я маю ну Не думаю, що
Люба, усі хочуть звідси піти в перший раз.
А я хотіла піти і в другий. І в третій теж.
Це все те печиво. Я вже давно кажу Маркові, що треба купляти смачніше.
Просто розкажи нам основне, якщо хочеш. І не хвилюйся.
Вони всі чекали. Я не змогла просто втекти і сіла назад на стілець.
Добре. Мене звати Луїза. І чоловік, якого якого я кохала помер. Йому було тридцять пять.
Дехто похитав головою, виявляючи співчуття.
Такий молодий Коли це сталося, Луїзо?
Двадцять місяців тому. І ще тиждень. І два дні.
Три роки, два тижні і два дні.Наташа усміхнулася мені з іншого боку кімнати.
Кімнату наповнило співчутливе бубоніння. Дафна, що сиділа коло мене, поплескала мене по нозі своєю пухкою рукою, рясно прикрашеною каблучками.
Тут було багато обговорень тих складнощів, що виникають, коли помирає хтось молодий, сказав Марк. Довго ви були разом?
Ну Ми Та трохи Трохи менше ніж шість місяців.
Дехто не зміг приховати подив у погляді.
Це Це не те щоб довго, почувся голос.
Проте я впевнений, що біль Луїзи від цього ніяк не менший, спокійно мовив Марк. Як він пішов?
Куди пішов?
Помер, допоміг Фред.
А Він Ну, він укоротив собі віку.
Тебе це, мабуть, страшенно шокувало.
Не дуже. Я знала, що він планував це зробити.
Запала якась дивна тиша, бо нечасто кажуть щось нове про смерть та любов повній кімнаті людей, які думають, що вже все про це знають.
Я глибоко вдихнула.
Я знала це ще до того, як познайомилася з ним. Я намагалася примусити його змінити думку, але не змогла. Тому я вирішила підтримувати його до кінцябо кохала. Тоді здавалося, що це має сенс. Зараз же сенсу дедалі менше. Тому я тут.
Смерть ніколи не має сенсу, зауважила Дафна.
Тільки якщо ти не буддист, утрутилась Наташа. Я намагаюся думати як буддистка, але мене непокоїть, що Олаф може повернутись у тілі миші або якоїсь тваринкиі я його отрую. Вона зітхнула. А доводиться всюди розкладати отруту. У нас страшенно багато мишей.
Та їх усе одно не позбутися. Вони ж як блохи, сказав Суніл. Бачиш однудумай про сотню.
Наташо, люба, думай, що робиш. Може, тут бігають сотні Олафіва з ними і мій Алан. А ти обох отруїш.
Ну, якщо ми будемо думати як буддисти, то вони ж знову повернутьсяу тілі когось іншого, правильно? зауважив Фред.
А коли в тілі мухи? Або чогось іще, що Наташа вбє?
Не хотів би я стати мухою, висловив свою думку Вільям. Мерзенні волохаті чорні створіння. Він смикнув плечима.
Та я ж не якась серійна вбивця, спробувала захиститися Наташа. Вас послухатия тільки те й роблю, що вбиваю реінкарнованих чоловіків.
Ну, миша може бути чиїмось іще чоловіком. Навіть якщо це не Олаф.
Думаю, варто нам повернутися до нашої розмови, втрутився Марк, потираючи скроню. Луїзо, дуже хоробро з твого боку прийти сюди та розповісти нам свою історію. Хочеш розповісти більше про себе та свогояк його звали? Наприклад, як ви зустрілися. Ми тут усі довіряємо одне одному й пообіцяли, що наші історії ніколи не вийдуть за ці стіни.
Тут я впіймала погляд Джейка. Він глянув на Дафну, потім на мене і ледь помітно похитав головою.
Я познайомилася з ним на роботі. Його звали Білл.
Незважаючи на мою обіцянку татові, я не збиралася ходити на зустрічі «Жити далі». Але день мого повернення на роботу був такий жахливий, що під вечір у мене просто не було сил іти в порожню квартиру.
Ти повернулася! Карлі поставила чашку кави на барну стійку, узяла монети в якогось бізнесмена та обійняла мене, другою рукою безпомилковими рухами розподіляючи монети по відділеннях касової шухляди. Що, в біса, сталося? Тім сказав, що в тебе якийсь нещасний випадок. А потім він пішові я навіть не знала, чи ти взагалі повернешся.
Та це довга історія Я здивовано поглянула на неї.Е а що це на тобі?
Понеділок, девята ранку. Аеропорт повний чоловіків у синіх та сірих костюмах, вони заряджають ноутбуки, вдивляються у свої айфони, гортають сторінки бізнес-газет або тихенько обговорюють по телефону щось про акції. Карлі зустріла погляд когось за барною стійкою.
Та це Поки тебе не було, багато чого змінилося.
Я побачила, що бізнесмен, якого помітила раніше, чомусь зайшов за стійку. Я кинула на нього здивований погляд і поставила свою сумочку.
Будь ласка, зачекайте в залія зараз вас обслужу
Ви, мабуть, Луїза? Він енергійно, але без особливої приязні потис мою руку. Я новий адміністратор бару. Річард Персіваль.
Я кинула оком на його зализане волосся, костюм, блакитну сорочкуцікаво, якими барами він раніше керував?
Приємно познайомитися.
Це ж ви були відсутня два місяці, правильно?
Ну так. Я
Він пройшовся повз розливальні пристрої та оглянув кожну пляшку.
Я просто хочу, щоб ви зрозуміли: я не люблю, коли співробітники беруть нескінченні відпустки.
Моя шия сховалась у комірець.
Хочу пояснити свою позицію, Луїзо. Я не з тих адміністраторів, хто заплющує на це очі. Я знаю, що багато де відпустки є способом заохочення, але тільки не там, де працюю я.
Можете мені повірити, я б не назвала останні девять тижнів заохоченням.
Він оглянув нижній бік таці й медитативно потер його великим пальцем.
Я зробила глибокий вдих і продовжила:
Я впала з даху. Може, вам показати мої шрами після операцій? Щоб ви знали, що я навряд чи ще раз таке зроблю.
Він витріщився на мене.
Не треба сарказму. Я не кажу, що ви збираєтесь і надалі влаштовувати нещасні випадки. Але ваша лікарняна відпустка pro rata вашої нетривалої роботи тут була неприпустимо довгою. Ось і все, що я хочу сказати. Будь ласка, запамятайте це.
У нього були подібні до швидкісних автівок запонки.
Ваше повідомлення отримане, містере Персіваль, відповіла я. У подальшому я докладатиму максимум зусиль, щоб уникнути майже смертельних випадків.
Вам знадобиться форма. За пять хвилин я принесу її з комори. Який у вас розмір? 40? 42?
38.Я здивовано дивилася на нього.
Його брова злетіла вгору. Моя тежу відповідь. Він зник у своєму кабінеті, а Карлі схилилася над машиною для кави та солодко посміхнулася йому в спину.