Не розумію тебе Ось скажи, ти що, взагалі не віриш в любов? запитала Аня, повернувшись до нього.
В якому сенсі? Почекай, щось я ще не зорієнтувався. відповів він. Ти зараз що маєш на увазі?
Та я маю на увазі саме любов і твої погляди на неї.
Дивно, а чого тебе раптом це зацікавило?
А чому мене таке не повинно цікавити? Чи я якась не така? Ні, ти скажи прямо. Аня дивилася йому прямо у вічі.Просто ти такі речі говориш, ніби, ніколи не закохувався і не страждав. Або просто корчиш з себе сильного циніка, якому наплювати на все і на всіх.
Ань, ти взагалі, що таке верзеш? зовні спокійно відповів Алекс, хоча, всередині нього вже починала закипати злість.
Та, просто, ти можеш зробити людині боляче, навіть не помічаючи цього.
І коли ж я тобі зробив боляче, дозволь дізнатися?
Мені спочатку здалося, що ти відрізняєшся від всіх мужиків, що оточують мене, що ти не такий дубовий, як вони. Але, познаймовшись з тобою ближче, дізнавшись про твоїх друзів і світ, в якому ти живеш, я зрозуміла, що ти ще гірше, ніж вони. Ти просто цинік! І хоча тицинік, який слухає Богушевську і Лару Фабіан, це не робить тобі честі.
Аня Ти взагалі фільтруєш, що ти говориш? Що за муха тебе вкусила? Коли ми гуляли виноградниками вчорати була ніжна і сентиментальна, коли ми купалися, ти випромінювала доброту і ласку, коли пили максовий шмудряк, ти веселилася і сміялася більше за всіх. І, ось, проходить кілька годин, і з тебе виливається просто потік негативу. І, зауваж, негатив твій, абсолютно необґрунтований. Так, я живу в своєму світі, так, я його придумав сам, так, мені подобається жити за такими правилами, за якими я хочу жити. Тут ти права, але цей світ не заважає нікому, я взагалі, нікому нічого не нав'язую. Мало того, я не вважаю цей придуманий мною світ і ці правила ідеальними і єдино правильними. Просто, я оптимізував для себе те, що комфортно мені, і мінімально болісно оточуючим. Алекс подивився на Аню, і йому стало шкода її. Вона сиділа, скинувши босоніжки і підігнувши під себе ноги. У той момент вона була схожа на маленьку беззахисну дівчинку.
Хороше формулювання. тихо сказала вона. Мінімально болісно для оточуючих А, чому б не зовсім безболісно? Ти не думав над тим, щоб твої експерименти були абсолютно безболісними?
Усім неможливо догодити, і ти сама це прекрасно знаєш. І не просто знаєш, ти сама робила зовсім не так, як того вимагаєш від мене.
Ти що зараз маєш на увазі? Аня подивилася на Алекса, стискаючи в руках свій кулон.
Так, хоча б твої стосунки з Вадимом. Ти ж, коли з ним зустрічалася, не сильно думала про його дружину, ти ж сама це казала. Коли мама тебе просила пригальмувати з малюванням, ти теж не поспішала її слухати, та можна купу згадати ситуацій з тобою. Але проблема не в цьому, а в тому, що з боку дуже добре видно чужі помилки, прорахунки і недоліки, а ось свої невидимі абсолютно.
Ось, знаєш, Ал. Ти іноді розумний такий, а іноді реально придурок Вибач, але я просила Вадима не чіпати.
Добре, вибач
Це найпростіше сказати «вибач», та ще так багатозначно. Це як у журналюг прийнято. Вони спочатку пишуть гидоту якусь на першій шпальті, а потім вибачаються і пишуть спростування, але вже на останній сторінці і крихітним кеглем. Ось і виходить, що «типу вибачилися». Але ключове слово тут саме «типу». А ти кажеш, вибач Вибачу, звичайно ж, тільки, знаєш, не все можна пробачити
Щось я тебе зараз зовсім не розумію. Кажеш якимись загадками, ніби, я щось вкрав, а ти про це знаєш, але хочеш зробити так, щоб я сам в цьому зізнався. Алекс знову глянув на Аню, вона все так само сиділа, підігнувши під себе ноги, і дивилася вперед крізь вітрове сккло. Ань, якщо я тебе чимось образив, то давай розберемося, якщо я винен в чомусь, то я вибачусь, але тільки тролити мене не треба, я не пацан, розумієш?
Розумію. відповіла Аня і різко повернулася до Алекса. Тоді скажи, нафіга ти мене до Макса привозив? Тільки чесно.
Що значить, нафіга? Ми, коли в кафешці сиділи, і Макс подзвонив, пам'ятаєш? Так я тебе запитав, чи не хочеш заїхати. І ти погодилася. В чому моя провина?
Тільки не треба зараз робити вигляд, що ти не в курсі, що Макс хотів мене вона зробила паузу, підбираючи слова. спокусити хотів. Ти ж знав це.
Гаразд тобі.Алекс здивовано глянув на Аню. Макс, звичайно, ще той кобель, але щоб він чіплявся до моєї подруги, не повірю.
А ось чіплявся, уяви собі, і дуже навіть завзято чіплявся, пропонував винний льох досліджувати, там же у нього затишна кімнатка є. Звідки б я це знала?
Ну, гаразд. погодився Алекс. Навіть, якщо і пропонував він тобі переспати з ним, я тут при чому? Якби до тебе на заправці хтось приставати б почав, я теж був би винен?
Ти не вмикай дурника, Ал. Ти прекрасно розумієш, про що я говорю. Ти стовідсотково знав, що він буде лізти до мене, і все одно привіз мене на цю віллу. Але я б особливо не надала цьому значення, якби не почула вашу з Ілоною розмову. Ви так голосно розмовляли під моїм вікном, що не почути я не могла. І вона теж сказала, що ти мене привіз для Макса, тому що ти, типу такий вірний і правильний не можеш бути з якоюсь не твоєю дівкою.
Аня Ти взагалі думай трохи, перед тим як говорити, добре? Що стосується Макса, так я сказав, що він взагалі не пропускає жодної спідниці, що стосується Ілони, то ось кого найменше треба слухати, так це її. Її жовч, заздрість і ненависть здатні зруйнувати все на світі, і я не дуже здивований, що вона таке сказала. І ти через цю фігні нервуєш?
Ти вважаєш це фігньою? І ти не цинік після цього? Аня кричала і вдарила кілька разів Алекса по плечу кулаком. Та ви всі хворі на одне місце! Ідіоти!
Так заспокойся ти. Ніхто тебе ні до кого не привозив спеціально. Навпаки, я просто хотів тобі зробити подарунок до Дня народження і все. Вибач, що не вгадав з антуражем. Ти знаєш, я завжди знав, що робити доброце погано. Добро завжди вилазить потім боком, тому що люди ще не дозріли для добра. Вони готові знищувати один одного, топтати землю, вбивати тварин і рослин, їм плювати на те, що буде завтра, але вони не готові до того, що хтось може просто зробити щось хороше і добре, і, головне, безкорисно. Люди по суті своїй невдячні тварини, яким ще дуже далеко до цивілізації.
Це ти зараз мене назвав твариною? в очах Ані стояли сльози. Алекс не знав, як реагувати на це, бо жінки, що плачуть, завжди викликали в нього паніку. Він не любив їх жаліти і втішати, але й ніколи свідомо не хотів їх сліз. Але, в той же час, він просто не знав, що робити в подібних ситуаціях.
Все, Ань, заспокойся. Я бачу, що ти сьогодні не на тій хвилі. Відпочинь краще, поспи, потім подивишся на цю ситуацію з іншого боку і посмієшся сама з себе. Алекс спробував розрядити обстановку, він дивився за реакцією Анни.
Висадити мене десь, я сама доберусь, куди мені треба. раптом тихо сказала вона.
Що значить, висади?
Це і значить, висади на будь якій заправці або в якомусь аеропорті, якщо буде по дорозі.
Ань, не вигадуй, заспокойся
Не треба мене заспокоювати і вмовляти. перебила його Аня. Я і так спокійна, далі вже нікуди, я просто хочу вийти. Я доросла і маю на це право.
Та як скажеш, спеціально для тебе заїду в Мілан і висаджу в аеропорту, якщо так тобі припікло. спокійно відповів Алекс. Він очікував, що Аня зараз змінить своє рішення, він був майже впевнений в тому, що так і буде, але вона сказала:
Ось і чудово. А до Мілана далеко?
Далеко, доведеться тобі мене потерпіти. пожартував Алекс.
Аня нічого не відповіла у відповідь, лише демонстративно відвернулася до вікна. Якийсь час вони їхали мовчки, поки не виїхали до моря. Внизу, під автострадою виднілися дахи будинків, а вдалині блакитними відблисками мерехтіло море. Вони проїхали вивіску, яка вказувала з'їзд на Канни. Алекс спостерігав за Анею, чекаючи, що вона попросить звернути з траси, але вона мовчала. Вони проїхали поворот на Ніццу і в'їхали в Італію. Пейзаж особливо не змінився, лише кудись раптом зникли турнікети за оплату доріг, точніше, не зовсім зникли, а стали досить рідкісними. Алекс мовчки з'їхав з траси і подивився на реакцію Ані, але та байдуже дивилася у вікно, притулившись лобом до бічного скла. Вони в'їхали в Сан-Ремо. Швидкість тут була обмежена, і їм довелося повільно пробиратися через центр міста крізь затори. Праворуч, практично в декількох десятках метрів хлюпало море. Алекс звернув на якусь вузьку вуличку, зробив ще кілька поворотів, і, не звертаючи уваги на засмучений голос з навігатора, який наполегливо пропонував розвернутися і перерахувати маршрут, припаркував машину біля старовинного будинку.