Юля наказала дочекатися її,нагадувала колежанкам.
А якщо вона сьогодні взагалі не повернеться до салону?спитала Женька Лисиця.
Може, хоч подзвонить,мовила Галя, бо сама боялася зателефонувати пані Жадкіній.
І тої ж миті задзвонив її мобільний.
Галю!почула схвильований, хриплуватий, наче придушений голос Тьоми.Нас грабують!
Чому Артем Чорнобай сказав«грабують»?! Він же репетирував! Повторив разів двадцять перед тим, як набрати дружину: «Галю! Чимшвидш повертайся додому, у нас тут проблемка! Не критична, всіживі-здорові, але, здається, у нашій квартирі похазяйнували злодії!» А язик узяв і бовкнув «грабують», і тепер Тьома Чорнобай навіть уявити не міг, чим це для нього обернеться.
Дідько, який я все-таки йолоп!
Із роздратуванням віджбурнув мобільний, заходився прилаштовувати реальність до легенди, перевертаючи у квартирі все догори дриґом, подумки продовжував репетирувати розмову з Галею і все втовкмачував собі: головнепоказати себе мужиком. Мовляв, начхати на прикру пригоду, грошіпилюка, Тьому як психолога і справжнього чоловіка найбільше хвилює стан душевної рівноваги дружини. Тому
Обійму її, попрошу не перейматися, запропоную гарячого чаю і пообіцяю, що все у нас буде добре. І в нас дійсно все буде кльово. Не вперше ж зіскочив з колії.
Згадав, як два роки тому втрапив у таку халепу, що, здавалося, виходу нема, бо майже одночасно програв двадцять тисяч баксів, отримав попередження про відрахування з університету і повістку з військкомату, яка нагадувала майбутньому психологу про святий обовязок захищати батьківщину. Приплентався до квартири на Березняках, а тамГаля. Привітна, як весна, світла. Майже рік уже жили разом у трикімнатних Тьоминих хоромах, приймали одне одного такими, як є. Тьома радів Галиній щирості, турботі і гарним заробіткам, Галя сподівалася, що колись же Тьома закінчить універ і теж стане заробляти. Тьома тоді глянув у довірливі блакитні очі і опустився перед дівчиною на одне коліно, бо раптом побачив неординарний, геніальний, безпрограшний план виходу з глухого кута.
Галю, станеш моєю дружиною?..
План спрацював. Весілля, яке повністю оплатив Тьомин тато, зіграли за місяць. Молодим подарували майже тридцять тисяч доларів, Тьома віддав картярський борг, потайки від Галі купив довідку про тяжку хворобу молодої дружини. Довідка допомогла і в університеті відновитися, і від армії відкосити.
Теперішній план з пограбуванням виглядав не настільки ефективно, але майбутній психолог уперто продовжував розкидати по хаті речі і повторювати навіювання, яким сподівався приспати пильність дружини.
Ти, головне, не переймайся, Галю. Не хочу, аби ти хвилювалася, дівчинко моя!
З цими словами і пішов відчиняти двері, коли хвилин за десять після телефонного дзвінка у двері хтось нервово постукав. «Щось вона надто швидко!»подумав, бо не встиг переорати ще й половини житлової площі.
Ти, головне, не переймайся, Галю
Двері відчинив і очам не повірив: на порозі стояла не Галя, а двійко копів. Тьома на мить розгубився, а копи вже діяли: один дістав зброю, відсторонив майбутнього психолога, швидко увійшов до квартири. Зсередини залунало: чисто, чисто. Другий лишився з Тьомою.
ВиАртем Чорнобай?спитав.
Тьома обмежився жестом, аби знову не ляпнути чогось зайвого. Кивнув. Коп підніс до вуст рацію.
Дівчині передайте: з її чоловіком усе гаразд.
Тьомаклац! І побачив світло в кінці тунелю. Дивився то на копа, який стояв поряд із ним, то на другого, який уже вийшов з квартири, ховав зброю, озирався.
Що з Галею? Що з моєю дружиною?!захвилювався майстерно, перевів стрілки.З нею сталося щось погане? Ви тому тут?
Копи повірили, стали заспокоювати Тьому: мовляв, з вашою дружиною все гаразд. Зателефонувала до поліції, повідомила про злочин, один екіпаж зразу ж помчав за вказаною адресою, а другий підхопив Галю на правому березі і вже везе сюди, бо дівчина дуже боялася за свого чоловіка і поліцейські вирішили якнайшвидше доставити її додому.
«Дідько, у мене обмаль часу! Хоч би на мості Патона пробка була»,подумав Тьома Чорнобай, бо вважав категорично неприпустимою зустріч копів і Галі тут, у квартирі на Березняках.
Значить, скоро Галя буде вдома? Звісно, дякую за це новій поліції. Моя дружинатака панікерша. Бачить проблеми там, де їх у принципі бути не може. А про який злочин вона заявила?
Повідомила, що вас грабують!відповів один із копів.
Це якась помилка. У насвсе гаразд. Може, над моєю дружиною познущався якийсь телефонний жартівник? Як думаєте? Бо їй самій так жартувати з поліцією і на думку не спало б!
Копи перезирнулися, ледь приховуючи роздратування.
У вас точно все гаразд?перепитав той, що тільки-но обслідував барліг Чорнобаїв.
Хіба самі не бачите? Готуємося до генерального прибирання. Знаєте, вирішили повикидати все зайве.
Копи, може б, і хотіли розібратися у ситуації детальніше, та рація вже пульсувала новими викликами. Подалися геть. Тьома Чорнобай махнув їм, ніби благословив, усміхнувся із полегшенням: а він таки фартовий! Не дав «Титаніку» зіткнутися з кригою. Тепер хай Галя повертається. Для дружини у Тьоми теж є прорахована версія. Головнепочати розмову з Галею зі слів: «Я страшенно хвилююся за тебе, мила!»
Розтривожена Галя увірвалася до оселі на Березняках за десять хвилин по тому, як поїхали копи, і одним махом перекреслила Тьомині плани. Він уже розкрив рота, аби виголосити, як «страшенно хвилюється», та побачив у руці дружини шмат металевої арматури
Клас! Просто супер! А це навіщо?!
Галя роззирнулася, подалася до Тьоми із залізякою в руці, обійняла його міцно, гаряче.
Боронити нас
Дівчинко!
Тьомо, я би вмерла, якщо б тиголос тремтів, думки уривалися.Всемаячня! Копи мене везли, а я Всемаячня, думала. Тільки щоби з тобою все було добре. Потім їм інформація прийшла: що у насусе нормально. А я Не повірила! Подумала: раптом злодії повернуться, я вже цього разу не промахнуся!
Цього разу?..
Вранці промахнулася! Така прикрість! Думала: гірше не буває! А потім ти подзвонивзамовкла, припала вустами до чоловікової шиї.
Дзень: залізяка випала з Галиних рук на підлогу.
Тьома Чорнобай відчувавав не поцілункияскраві і щирі свідчення своєї значущості, неперевершеності. Збудився, поплив.
Дівчинко моя!обійняв Галю за плечі, повів до дивана у вітальні, всадив.Ніколи тебе не покину. Що би не сталосяпограбування, пожежа, кінець світу,ніколи не полишу тебе, мила!
Тьомо, мені було страшно!
Чого тобі боятися, мила? Я з тобою! Завжди з тобоювже стягував з Галі джинси.
Майбутній психолог напрочуд швидко позбувся порції сперматозоїдів, та дружину з дивана не відпустив, справедливо розміркувавши, що контролювати в обіймах голу Галю набагато простіше. Пригортав дружину до себе, все чекав, коли та врешті запитає: що у нас вкрали, Тьомо?
Що у нас вкрали, Тьомо?прошепотіла Галя, коли збудження остаточно заснуло, поступившись місцем тихій ніжності, яка ніяк не заважала звичайним побутовим думкам.
Пусте. Дещо з дрібниць. З важливоготільки гроші з комода у спальні,обережно відповів майбутній психолог.
Галя мовчала.
Поліцейські все тут обнюхали,продовжив.Сказали: спробуємо розшукати злодія. Але я не вірю, що знайдуть.
Глянув на дружину: рівно лежала на спині, руки уздовж тулуба. Дивилася у стелю. Мовчала.
ГалюТьома напружився, посипав горохом, наче слова додали б ваги брехні.Не засмучуйся, прошу! Ми все надолужимо, правда? Головнеми живі і здорові, кохаємо, ми разом. А твій універ нікуди не дінеться. І, певно, можна домовитися про відстрочку оплати. Упевнений, тобі підуть назустріч, бо ти всі завдання вчасно здаєш, «хвостів» не маєш. Чи в тебе є «хвости»? Ти курсову здала?
Замовк, зиркнув на дружину.
Галю
Юля не звільнить мене,прошепотіла Галя.
Вранішнє сонце обіцяло обнадійливий день усім, та того ранку Галя вірила, що сонце неодмінно подарує надію персонально їй. Знову не виспалася. Увечері після «пограбування» Тьома покрутився з півгодини по хаті, вихлюпуючи на Галю оптимістичні сентенції на кшталт «Прорвемося! Ми жразом, мила!», і завалився спати, а Галя пів ночі розкладала по поличках вивалені з шаф і комодів речі. Не дратувалася, не скиглилаклин клином,бачила якусь вищу справедливість у тому, що змушена ліквідувати наслідки візиту невідомого злодія, наче то відволікало від думок про наглу пригоду біля «Белли», вкрадений кейс, попечені руки пані Жадкіної і злий її вигук: «Ти не наказуватимеш мені, Чорнобай!» Про поцуплені з комода власні гроші не думала. А сенс? І так зрозуміло: вкалувати Галі за двох, щоб заробити на життя, а на навчання доведеться позичати у когось із колежанок.