Скільки маршрутка пленталася до Києва, стільки Галю не покидало незрозуміле відчуття тривоги. Дивувалася: а чому? Подвійну добру справу зробила: не просто врятувала кошеня, а й подарувала краплину радості і тепла жінці, якій увесь білий світчорна яма, бо тваринка точно зробить її життя оптимістичнішим.
В той же час у передмісті неподалік притулку похмура жінка ще раз перерахувала несподівані легкі гроші, сховала їх за пазуху, байдужо покинула картонну коробку з кошеням біля сміттєвої урни і вже потягла було мішок з кормом до притулку далі, та раптом зупинилася. Повернулася до коробки, витягла з-під кошеняти теплий вовняний шалик і без огиди повязала собі на шию. Перехрестилася:
Господи, хай такі дурні мені хоч раз на тиждень зустрічаються
Милосердя оминає душі тих, кому все навкругиморок.
Галя ледь встигла! Захекана-схвильована забігла до салону о 9.05. І хоч перша клієнтка до неї мала прийти аж на одинадцяту, швидко розклала інструменти і побігла до службової кімнати, щоби перевдягнутися. Завязувала фартух, усміхалася, як та дурна. Аж колежанки помітили.
Дівчата, у Галі цієї ночі був неймовірний, як бразильський карнавал, секс,безапеляційно констатувала косметологиня Олександра Петрівна.Ви тільки на неї гляньте! Вона ж і досі «пливе»
А після сексу вона своєму Тьомі хвалилася всім, що ми їй надарували!продовжила Женька Лисиця.
А потім Тьома сам зробив Галі казковий подарунок,припустила Оля Корнійчук.Галю! Що тобі чоловік подарував? Купив квитки до Брюгге?
Фу! Яке гидке словоБрюгге!фиркнула Женька.
А містопрекрасне,Галя знай усміхалася.Я закохалася у нього після фільму «Залягти на дно у Брюгге».
Значить, летите?
Галя знизала плечима ніяково: ні
Як «ні»? А чому тоді усміхаєшся, як пришелепкувата?здивувалася Лисиця.
Боялася запізнитися на роботу, але встигла. Сама не вірю, що встигла,відповіла Галя.Аж з передмістя мчала.
Галю! Ти ночувала не вдома?!спитала Оля Корнійчук.
Ого! Розмова ставала цікавішою! Колежанки оточили Галю, та запитаннями розшматувати не встигли. До службової кімнати увійшла засмучена адміністраторка Уляна.
Дівчата!схлипнула.Сьогодні Юлька мене точно звільнить! Бо сьогодні жпяте! І скоро той красунчик з кейсом припхається. І я маю занести їм з Юлькою дві чашки кави! Як завжди!
І в чому проблема?!спитала нахабна Женька.
Кавомашина зламалася! А я забула викликати майстра. Тобто я його тільки-но викликала, але він лише по обіді до нас доїде,заскиглила адміністраторка. І до колежанок із запитанням в очах: що робити, дівчата? Допоможіть.
Галя дивилася на них, та бачила терези. На одній чашіперелякана адміністраторка. На другійспівробітниці «Белли» скупчилися, навіть очей від Улянки не відводять, і годі шукати милосердя в тих очах. Немає в них часу Улянчине ниття слухати, у кожноїклієнтки на підході! І дуже прикро, що вони не зможуть запропонувати їм кави!
Улянко, вихід є,Галя стала на чашу терезів, де самотньо тремтіла адміністраторка.У кавярні за рогом роблять чудову каву.
Не можу я з ресепшена відлучитися! Юлька мені того не простить!Улянка розгублено тупцювала посеред службової кімнати, благально дивилася на дівчат.
Галя усміхнулася Улянці.
Я по каву збігаю!сказала.
Усі як по команді повернулися до Галі, в очах запитання: нащо ти це робиш?
«Бо можу»,подумала Галя, та мовила інше:
У мене сьогодні перша клієнтка аж об одинадцятій.
І що?!не втрималася Олександра Петрівна.Галю, годі вже всі дірки власною дупою закривати!
От нащо ви так?Галя їй.
Галю, серйозно!підключилася Оля.Вічно тине як усі! Кому і що ти хочеш довести? Що тинайкраща, а всі рештасміття?!
Олю, а чому б не допомогти, якщо можу?
А ти і не розумієш?вишкірилася Женя.Не треба сунути свого носа у чужі справи, бо дограєшся!із викликом на Галю глянула і гайда зі службової кімнати до масажного кабінету.
За Женею вслід вийшли інші колежанки і, коли виходили, не ховали осудливих поглядів. У службовій кімнаті лишилися адміністраторка Улянка і Галя, а між ними наче прірвадовжелезна важка пауза. Галя видихнула, аби скинути вантаж чужих недобрих поглядів, боприлипли!
Улянко!сказала.Давай усе сплануємо.
План розробили безпрограшний: за пару хвилин до десятої Галя мчить до кавярні за рогом, замовляє два американо з гарячим молоком з собою, миттю повертається зі здобиччю до «Белли», Улянка оперативно переливає гарячу каву з паперових стаканчиків у фарфорові чашки, несе ті чашки до хазяйчиного кабінету, весь час обертаючись до Галі і шепочучи їй беззвучно: дякую, дякую, дякую
Може, спочатку дочекатися, поки підїде красунчик з кейсом?засумнівалася адміністраторка.А потім по каву бігти?
А раптом у кавярні черга буде?й собі завагалася Галя.
От і наврочила! За пять хвилин до часу Х увійшла до кавярні й очам не повірила: зазвичай напівпорожній вранішньої пори заклад цього дня зазнав такого потужного аншлагу, що за головами відвідувачів біля барної стійки голомоза башка баристи губилася, наче човник посеред хвиль.
Люди, прошу! У мене надзвичайна ситуація. Просто повірте: мова йде про життя хорошої людини,пробиралася до стійки, бурмотіла знічено.Мені кава потрібна просто зараз! Прошу! Пропустіть без черги!
Красуне! Життя без кави можливе!скептично відказав Галі молодик із насмішкуватим поглядом. Заступив шлях до стійки, увіпявся у дівчину очима, оцінював.
Без кави можливе, а без роботинавряд!
Тебе хочуть звільнити? Через каву?зацікавився голомозий бариста.
Хочуть! Але не мене! Чи, може, і мене теж. Але саме через каву! І точно звільнять, якщо за пять хвилин моя начальниця не побачить на своєму столі дві чашки гарячого американо з молоком. З гарячим молоком!
Два американо з гарячим молоком,бариста, дай йому, Боже, здоровя, любові і грошей, зафіксував замовлення і зараз же взявся його виконувати, не зважаючи на протести недовірливої черги.
О 10.07 Галя мчала до «Белли» з двома паперовими стаканчиками гарячого американо, усміхалася прохолодному ранку, обережному сонцю, місту, людям, котам, собакам, деревам, птахам і навіть не здогадувалася: за мить альтруїстичний похід до кавярні змінить її життя назавжди.
Усе сталося миттєво і водночас до абсурдного ясно, розлого і зрозуміло у найменших деталях, наче кілька хвилин часу вихопилися із загального плину, розтягнулися жуйкою, уповільнюючись майже до повної зупинки, аби дівчина змогла оцінити кожну мить несподіваної карколомної події.
Галя вже підходила до «Белли». Обпікала пальці гарячими стінками стаканчиків з кавою, спішила, бо бачила на парковці біля салону відтюнинговану «тойоту» красунчика з кейсом: стояла поряд із хазяйчиним «мерсом». Уже приїхав! Уже всередині!
Прискорила крок, глянула в бік салону Серце впало: красунчик уже виходив з «Белли», прямував до парковки. У руціалюмінієвий кейс. Дідько, запізнилася!
Зупинилася біля дерева, метрах у пятдесяти від «Белли», одна думкарибиною без води: підвела Улянку! Не встигла!
Завмерла, дивилася на красунчика: спокійно чимчикував собі до автівки. Та раптом до нього кинувся перехожий, що йшов вулицею повз салон, дебелий молодик у коричневій шкірянці і бейсболці, насунутій на очі. Галя відсахнулася і дихати забула! Що?! Що?! Молодик щосили зацідив красунчику у щелепу. Красунчик упав, наче його скосили, та кейс не відпустив. Молодик у шкірянці придавив черевиком запясток красунчика, висмикнув кейс і побіг з ним до дерев, під одним з яких заклякла Галя з двома стаканчиками гарячущої кави.
Галя забула боятися. Галя згадала тоскні сірі дні у найманій квартирі у Василькові, біля зануреної у зневіру мами, яка ніяк не бажала бачити світло. Найдешевші курси перукарів, перші стрижки у найдешевшій васильківській перукарні, які Галя робила старими ножицями KASHO, що їх за 200 грн продала дівчині із жалості викладачка курсів. І Юлію Володимирівну Жадкіну, красиву і впевнену, яка одного дня зявилася в убогій васильківській перукарні, бо дізналася, що тут за копійки продають масажні кушетки. Чекала на хазяїна перукарні, аби обговорити з ним угоду, спостерігала за Галею, яка терпляче і вдумливо стригла немолоду повну жінку, намагаючись новою зачіскою додати їй краси та забрати років.