До підїзду лишалося метрів двадцять, коли від сміттєвого бака Галя почула тихий писк. Перелякалася до льодяного жаху: невже немовлятко викинули? І як ото дурна: сама вигадала, сама й повірила. Закружляла навколо бака, прислухалася: не здалося?
Не здалося!
Ледь не розревлася, валізу-тортик-квітина землю, скинула нові чобітки (так шкода псувати їх!), закотила джинси, у самих шкарпетках полізла до повної смердючого непотребу ємності, бо тихий писк лунав глибоко із її середини.
Я зараз, зараз
У злій темряві навпомацки хапала мотлох, який траплявся під руку, викидала з бака. Врешті зупинилася, прислухалася: писк став ніби ближчим. Підсвітила телефонним ліхтариком нутрощі бака і побачила у куті поміж пакетів зі сміттям кволе сліпе кошенятко.
Схлипнула:
Таки дитинка
Притисла кошеня до живота, виплигнула з бака на землю: даліщо? А вже змерзла! Тремтить! Відкрила нову валізу, поклала всередину, на мякий поролон кошенятко, заходилася сміття назад у бак закидати. Збирає його, жбурляє до бака, ще, ще, а непотріб ніяк не закінчується, і вже не розібрати: чи Галя кладе до бака лише те, що сама викинула, чи вже до чистого вилизує все навколо сміттєвих баків.
Упоралася, аж нова проблема: як у двох руках донести до квартири валізу, тортик, квіти, чобітки і кошеня? Склала у валізу тортик-квіти-чобітки, бо чоловіка гукнути на поміч не наважилася: Тьома і так, певно, сердиться.
Майбутній психолог Артем Чорнобай, який уже сьомий рік поспіль, якщо враховувати три академічні відпустки, все чвалав і чвалав собі без поспіху до диплома, ледь не луснув од прикрощів, коли побачив у передпокої приголомшену замурзану босу дружину. Однією рукою притискала до себе щось під брудною курточкою, другою тримала за ремінець величезну рожеву валізу, всередині якої шурхотіло-перекочувалося.
Тьомо
Хотів було демонстративно кахикнути, ніби застуджений, та відсахнувся, затулив носа долонею:
Галю, дідько! Від тебе тхне!
Я зараз же, до ванної
Клас! Просто супер!
Тьомо
А де взуття?! Чому ти боса?
Відмахнулася: мовляв, пусте.
Тьомо, от скажи! Ти ж хотів мені подарунок на день народження зробити?! Правда ж хотів?!як ото двоє глухихкожен за своє.
Ми ж домовилися не святкувати, поки не роздамо борги! А ти, між іншим, ніби про це забула!
Ані копійки не витратила. Чесно! Дівчата сюрприз мені влаштували. І ти дарма не приїхав до салону. Було весело.
А курсову ти б за мене писала?
Вибач! Але от скажи: невже ти би не хотів зробити мені подарунок? Тьомо, мені ждвадцять пять сьогодні!
Що за образливі натяки, Галю? У мене безліч бажань. І що з того?
Тьомо, а я вже вибрала собі подарунок! І платити за нього не потрібно. Тобі лишається лише сказати «так»!
Не питання,зрадів психолог.Так!
Справді?усміхнулася, обережно розчахнула курточку, і Тьома Чорнобай побачив крихітне руде кошенятко, яке Галя притуляла до себе: пригрілося, не плакало.
Назву його Смайликом. Не проти?
Як буцонув валізу ногоютак всередині тортик із чобітками та піонами і перемішалися в одну огидну купу. Які все ж таки парадокси! Чому три окремо прекрасні речі у поєднанні дають такий відверто неприйнятний результат?
Ненавиджу! Ненавиджу!
Тьомо
Галю, викинь цю гидоту зараз же!
Чому?
Терпіти котів не можу!
Я не знала.
Клас! Просто супер! Ми вже майже два роки одружені, а ти і досі нічого не знаєш про мене.
Куди ж я зараз його подіну?
Винеси на смітник.
Я його знайшла у смітнику!
Так он чого від тебе тхне! Сподіваюся, сьогодні спатимеш у вітальні!дверима хрясь.
Артем Чорнобай залишив розгублену дружину в передпокої, зачинився у спальні, тихо засміявся: як же йому фартить! Увечері, поки Галя купалася у вітаннях колежанок, він мізки собі викрутив, бо ніяк не міг вигадатиа Тьома ж геть не дурний!що мало б статися, аби сьогодні вночі дружина не зайшла до спальні.
Причина вагома! Вранці проспав першу пару і вирішив узагалі до універу не йти, але й вдома нудьгувати не найліпша перспектива. Можна було б витратити день на те, аби приготувати для дружини приємний сюрприз, на кшталт: Галя увечері повертається домому, входить до темної кімнати, раптово спалахує світло, Тьома горлає: «Сюрприз! Із днем народження, Галюню!»цілує свою дівчинку і дарує їй золоту каблучку чи новий айфон. Нормальний же хід? Нормальний! Та тільки грошей на каблучку у Тьоми немає! На новий айфонтим більш.
Бо Галя не дає грати!знайшов причину злиднів.Вже майже місяць у клубі не був.
Завівся: треба довести Галі, що вона помиляється! Тьома у змозі контролювати себе! От він сьогодні ж зіграє! Заради Галі! Виграє купу бабла і купить дружині файний подарунок!
Імужик: сказавзробив. Врешті виліз із ліжка, потягнув на себе нижню шухляду комода: тут, у великій косметичці, Галя зберігала гроші, які збирала на оплату дистанційного навчання у Європейському університеті. Щовечора перед сном відкривала рипучий комод, діставала косметичку і докладала туди хоч десятку з тих грошей, які заробляла перукарською майстерністю у салоні краси «Белла».
Дванадцять тисяч сімсот гривень,перерахував, задумався: скільки взяти?
Усі й візьму!недовго думав.
Гроші в кишеню, гайда в клуб біля «Лівобережної». Тут, у нелегальному казино, цілодобово чекали на азартних гравців.
Під вечір у кишенях гуло. У душі завивали огидні тоскні флейти. Роздратований Тьома пішки брьохав на Березняки, і тільки одна абсолютно нездійсненна картинка у порожній голові: завтра Галя побіжить на роботу, Тьома разом із нею вийде з дому (типу в універ поспішає!). Потім повернеться, переверне у квартирі все догори дриґом, згодом зателефонує Галі і повідомить: їх пограбували! Всі гроші, які Галя збирала на свій універ, украли, покидьки! Звичайно, простіше було б задекларувати нагле пограбування вже сьогодні, поки Галя з колежанками у салоні веселиться, але Тьома ще вдень зателефонував дружині і збрехав, що цілісінький день вдома працюватиме над курсовою, тожпограбування могло відбутися тільки наступного дня.
Але для цього сьогодні вночі Галя має не заходити до спальні і не лізти до своєї скарбниці!вголос озвучив єдину перепону для реалізації геніального плану.
І що для цього має статися? Надумав був зімітувати раптову лихоманку, ГРВІ (кахикати і просити: «Спи у вітальні, аби не заразитися!»), та, коли побачив на руках у дружини руде кошеня, зрозумів: урятований! Можна демонстративно психувати, зачинятися у спальні, вдаючи крайній ступінь образи, і навіть брехати, що ненавидить котів-собак-хомяків-морських свинок і рибок, якщо вже на те пішло! А тамі ранок! Галя побіжить на роботу, Тьома влаштує «пограбування», і дружина так ніколи не дізнається, що чоловік за вечір поставив хрест на її освітніх перспективах.
Нормально? Чудово! Роззирнувся: і ніби Галині довірливі блакитні очіпрямо в душу. Плечима знизав.
А що краще? Аби гуляв?прошепотів і завалився спати.
Галі не спалося. Як-не-як, нагодувала кошенятка молоком, влаштувала дитинці кубельце у картонній коробці: виклала на дно улюблений шалик, огорнула ним маля, і вийшло гарно. Вмостилася поряд із кубельцем на підлозі: куди ж тебе подіти, крихітко? Була б Галя хазяйкою у трикімнатних хоромах на Березняках, знайшла б аргументи, умовила б Тьому залишити кволу сліпу дитинку. Та квартира площею 84 метри квадратні з балконом і лоджією на першому поверсі належала Тьоминій матері Тамілі Іванівні: давно жила зі своїм другим чоловіком біля Болоньї, обіцяла переписати квартиру на сина, як тільки той врешті отримає диплом. Ще на весіллі пояснила невістці:
Якщо накинула оком на нашу квартиру, то дарма. Ніколи не матимеш права на цю нерухомість, дівчинко! Я про це подбаю.
Дарма ви про мене так погано думаєте,відповіла тоді Галя і навіть пожаліла свекруху: виходить, вона, бідаха, малює собі проблеми там, де їх немає, а потім рве серце, аби з тими проблемами розібратися.
Я не думаю! Я дію!останнє слово завжди залишалося за Тамілою.
Свекрушині попереджувальні прапорці спрацювали: ось уже майже два роки Галя навіть подумки не асоціювала квартиру на Березняках із власним теплим затишним домом. Типова трикімнатна оселя здавалася їй тимчасовим прихистком, чужим монастирем, куди зі своїм кошенямзась.