Юрко відкинув кришку і очам не повірив: кейс був ущерть заповнений баблом. Банківські упаковки доларів щільно тулилися одна до одної. Скільки ж тут грошей?
Невже мільйон?озвучив мрію всіх без винятку людей на планеті. Кинувся рахувати: вісімдесят пачок по десять тисяч баксів у кожній!
Аж розсміявся! Так он як щастя виглядає! Заливає жагу бажань шампанським: бери все, що хочеш.
Хочу! Тачку круту, шмотки суперові, годинник, каблучку з діамантом! У Париж! Чи до океану! Чи щоби японки мені еротичний масаж робили! Чи замовити вечерю з Бредом Піттом! Чи з Анджеліною Джолі! Чи з Бредом Піттом і Анджеліною Джолі! І дивитися, як вони чубляться! І щоби можна було ставки робити: хто кого! Яхту куплю! Точно! Чи ні? Спершу хату круту! З гаражами! Щоби всі тачки вмістилися. І жабка теж!
Задумався. Може, не варто коштовні автівки купувати, бо він же весь час має на жабці пересуватися, аби удача при ньому лишалася? Так же дід пророкував? Ейфорія ще не відступила, відганяла слушні запитання. Перебирав пачки доларів, усе усміхався, як той дурник.
Матір Божа! Такі гроші Убив би за них! Тобто вже Тобтомене ж грохнуть, якщо хтось дізнається, що в мене цей кейс!
Йой Допетрало дурне! Ліхтарик враз вимкнув! Засовався, у навколишню темряву вдивляється: нікого поблизу нема? Ніхто не спостерігав, як він у салоні «міні-купера» валізу грошей перераховував?! Дістав з-під сидіння гайковий ключ, вислизнув з автівки, обійшов периметр: ніби нікого.
Треба гроші сховати!
Відчинив багажник, довго кумекав, як замаскувати награбоване. Врешті-решт баксюки з кейса склав у звичайний целофановий мішок для сміття, запхнув його під заднє сидіння «міні-купера», та враз і вийняв, бо дідхай йому грець!казав лише про багажник як про суперсейф, тож поклав мішок на самісіньке його денце. Поверхсумка з речами із квартири старої довірливої жінки. Поряд сумка з хмельницькими здобутками та поцупленим у монастирі. Прикрив усе це запаскою, порожніми пластиковими шестилітровими бутлями, які жили в багажнику, певно, від народження. Безпритульними лишилися лише порожній кейс і велике шовкове покривало. «І покинь їх тут! Нащо тобі той мотлох?! У тебе бабла теперяк іграшок на різдвяній ялинці!»промайнула у Юрковій голові чужа йому думка, бо не збирався нічого викидати.
До Козельця подамся! Продам Гавані все, що мені зайве. Бо гроші мені точно зайвими не будуть,вирішив, хоча хвилиною раніше цілком логічно розмірковував про те, що варто не метушитися і не світитися у різних регіонах рідної країни, а надійно сховати багатство і залягти на денце у психлікарні, наприклад, у будинку для літніх людей чи знову в монастирі.
Поклав до алюмінієвого кейса велике шовкове покривало. Кришка кейса не втрималася, впала. Замокклац! Закрився, і як Консуматенко не намагався знову його відкрититак у нього нічого й не вийшло.
От же ти сука!вилаявся на кейс. Кинув його на заднє сидіння автівки. Прощавай, Києве! Консуматенку тут сподобалося! Якось ще повернеться!
Вивернув з-під лісу на Алма-Атинську, щоб через неїна Броварський проспект, а з нього в бік Чернігова, на пів дорозі до якого і стояв собі Козелець. Отут і побачив дівчину: сиділа на бордюрі з котом на руках, поряд стояла немала рожева валіза. Та Консуматенка вразила не чергова легка здобич, що просто просилася в руки: варто лиш ледь пригальмувати, випростати руку, підхопити валізу за ремінець і чкурнути Консуматенка вразив кіт, якого дівчина турботливо притуляла до себе, бо на шиї кота виблискував металевими шипами і кільцями жовтий ошийник! Цей ошийник син старої довірливої жінки власноруч злампічив з упольованого кабана. Другого такого немає!
Консуматенко і сам не знав, чому натис на гальма. Нога смикнулася? Сидів у автівці, дивився на дівчину, ще шукав слова, аби обережно випитати, як кіт із багатої квартири довірливої старої жінки опинився на столичній околиці, а руки-ноги вже рухалися. Розчахнув дверцята, вийшов. Повільно пішов до дівчини.
Підвела на Консуматенка заплакані очі.
Не знаєте, чи є десь тут поблизу ветеринарка?..
Сідай!мовив хижо.Підвезу
Старенькому «міні-куперу» перевантаженняяк людині ожиріння. Рипів двигуном: коли встигнув «наїсти» до біса зайвих кілограмів?! Багажникповний! На передньому сидінні поряд із водіємзаплакана дівчина з кволим котом на руках, на задньомувелика рожева валіза і алюмінієвий кейс розляглися.
Консуматенко демонстративно-зосереджено вів автівку в бік Броварського шосе, тихцем косував на дівчину. «Якась вона порожня! Пофігистка, певно. Чи, може, колеться. Тітакі. Геть відморожені. Дивно, що з котом возиться. Не мала би Та однаково! Хай тільки признається, як кіт до неї потрапив. Валізу заберу, дівкуу тришия, а кота прибю, козлину!» Згадка про кота змусила колишнього послушника зиркнути на скривджену тваринку. «Ти що зириш, падло?!»занервував подумки, бо кіт, якого дівчина обережно притискала до себе, не зводив з нього очей і, здавалося, якби мав сили, то вже вчепився б у водія
Давно кота маєш?запитав аж занадто голосно, ніби те мало нагадати котиську, що з Консуматенком краще не перетинатися зайвий раз.
Кіт не мій. Знайшла У містіслова-обрубки.
Просто знайшла?
Так.
Чому ж ти не спитала людей: чий це кіт?
Не було людей. А кіт під лавою сидів.
Тобто ти не знаєш, чий це кіт і звідки?
Не знаю.
І що з ним не так?
Лапка зламана. Внутрішні органи точно пошкоджені, бо геть не рухається. Якби тільки лапкавін би на трьох гасав. Я таке бачилазамовкла, роззирнулася.Куди ми їдемо?спитала тьмяно.
«Міні-купер» саме вивернув на Броварське шосе, мчав у бік станції метро «Лісова», за якою місто закінчувалося лісом.
У Бровари. Знаю там ветеринарку, яка цілодобово працює,відповів Консуматенко, бо стрельнуло: треба за місто виїхати, знайти місце темне-безлюдне і там уже розібратися з валізою, котом, дівчиною. І даліна Козелець.
Добрелегко погодилася. Дивилася перед собою, вперед, та наче бачила те, що лишилося позаду.
Добре,повторив Консуматенко, бо вкотре вразився магічній силі іржавої жабки: геть перестав сумніватися в тому, що до дівчини з котом його теж привела автівка, щоби поставив остаточну крапку у справі про пограбування квартири старої довірливої жінки. «Усе будеяк по нотах!подумав легковажно.Треба лише бензину залити, аби не застрягнути десь на трасі посеред ночі, а з усім іншим впораюся!»
Повернув до АЗС на виїзді з міста і навіть зрадів, що заправника кудись занесло: краще сам вставить пістолет у бензобак, ніж чужа людина буде поряд крутитися й у вікна автівки заглядати. Пішов до будівлі АЗС платити за пальне, а коли вийшов назовні, то побачив: дівчина з котом на руках стоїть біля «міні-купера», схвильована, розгублена.
Скоріше, прошу, скоріше! Мурчику геть погано!гукнула Юркові.
А тут звідкілясь і заправник, чорти б його взяли! І чорний, як ніч, великий «ленд ровер» до АЗС підїжджає Та вони знущаються чи то просто чергове випробування Юркової віри у діда-віщуна?
Консуматенко збудився, завівся. Швидко йшов до дівчини.
Нащо ти притискаєш кота до себе? Ти ж тільки гірше робиш! Поклади його на заднє сидіння і поїхали скоріше до ветеринарів!сказав, бо не хотів бачити гидоту, яка йому спину пошкрябала! Хай на задньому сидінні теліпається.
Дівчина не протестувала. Лиш повернулася до заднього сидіння, простягнула руку, аби притримувати Мурчика, і скільки їхали від заправки в бік Броварів, не зводила з нього очей. У дзеркалі заднього огляду ще виднілися вогні столиці, коли дівчина раптом схлипнула, повернулася до Консуматенка і прошепотіла:
Зупиніть
ПозадуКиїв, попередуБровари, між ними кілька кілометрів темної від лісу на узбіччях траси. Вітер розгулявся. Вночі рвав повітря на короткі жорсткі шматки, шмагав ними, ніби віниками: по лісу, по самотньому «міні-куперу», що застиг при дорозі з увімкненими фарами, по людях.
Консуматенко не помічав вітру. Стояв біля автівки, ледь стримуючи лють, спостерігав за дівчиною: під деревом на узбіччі голими руками рила у мерзлій землі ямку, а те мертве падло, для якого вона пальці калічила, лежало у салоні, у кривавому блювотинні, бо ним і закінчилося котяче життя. «Таки харконув мені кіт у душу!злився Консуматенко.Спеціально попсував салон! Помстився, козлина!»