Всего за 49 руб. Купить полную версию
То висин Макса Еслінгера?сказав я, дивлячись на нього з раптовим інтересом.
Так,відповів він, простягаючи руку для привітання.
Я втупився у нього. Він мав прекрасної форми голову. Чорне хвилясте волосся зачесане назад, а обличчя бліде, приємне і ніжне.
Ми потисли один одному руки, і я запитально глянув на Мак-Артура.
Але заговорив Тед Еслінгер.
Містере Спюек,звернувся він до мене, притишивши голос,ви, певно, усвідомлюєте, в якому двозначному становищі я опинився? Чи є десь тут місце, де ми могли би поговорити без свідків?
Я згадав про чоловіка у номері поруч із моїм і хитнув головою.
Тільки не в моєму номері. Назвіть будь-яке місце, і я радо з вами туди поїду.
Тед глянув на Мак-Артура і здвигнув плечима.
Я на машині,сказав він,ми могли би поговорити під час їзди.
Це мене цілком влаштовує,сказав я, виходячи вслід за ними з готелю. Ми перетнули вулицю і підійшли до «понтіака» з відкидним верхом, що стояв в тіні. Тед відчинив дверцята і прослизнув на водійське сидіння.
Я кинув погляд через плече на готель. Штори на всіх вікнах були опущені, окрім одного вікна третього поверху. Я міг навіть розрізнити силует чоловіка, котрий стояв у вікні й дивився на вулицю. Він чітко вирізнявся на тлі вікна, і коли я звів на нього погляд, той відсахнувся і зник з поля зору. Я зауважив три важливі речі. Він визирав з вікна, що було поруч із моїм. На ньому був капелюх з опущеними крисами, і плечі він мав дуже широкі.
Я заліз у «понтіак» і грюкнув дверима.
Коли ми відїжджали від готелю, мені стало не по собі, але я нікому про це не сказав.
* * *
Виїхавши з міста, Тед Еслінгер поїхав повільніше і звернув на узбіччя.
Припаркувавшись в якомусь сухостої, він відкинувся на сидінні і промовив:
Тут ми зможемо спокійно поговорити.
Жоден із нас не сказав ані слова, поки ми їхали.
Мак-Артур, котрий сидів позаду нас, нахилився і почав важко дихати просто мені в потилицю. Судячи з його хаотичних рухів, він був стурбований і занепокоєний.
Я запалив сигарету, викинув сірника з вікна і застиг вичікувально. Запало тривале мовчання, під час якого я розглядав профіль Еслінгера. Тед дивився кудись у темінь дерев. При світлі місяця він виглядав дуже молодо. Йому не могло бути більше двадцяти трьох років, і він також нервував.
Винаша єдина надія,зненацька сказав він напівшепотом.Ось чому ми до вас прийшли.
Я нічого не відповів.
Через плече він озирнувся на Мак-Артура.
Не кажи про це нікому, Маку,попросив він.Батько буде розлючений, коли дізнається, що я...
Мак-Артур сказав, важко дихаючи:
Продовжуй; я нікому нічого не скажу!
Я дав їм достатньо часу, щоби залякати один одного. Я не збирався полегшувати для них завдання. Вони прийшли до менеїм і викладати карти на стіл.
Тед Еслінгер повернув голову так, щоби бачити мене.
Я хочу, щоби ви знали: я не стаю ні на чий бік у цій боротьбі,сказав він, стискаючи в руках кермо.Можливо, ви й працюєте на Вулфа проти мого батька, але я нічого не можу зробити. Просто я впевнений, що коли хтось і може знайти дівчат, то це ви. Тому я тут.
Чому це так важливо для вас?спитав я, запитально дивлячись на нього.
Люсі була мені подругою. З Вірою я ходив до школи. Джой та я щотижня ходили на побачення. Я добре знав їх, і всі вони мені подобалися. Це були хороші дівчатка.
І, перш ніж вимовити наступні слова, він глибоко зітхнув:
Такими темпами, як зараз, вони ніколи не будуть знайдені.
Я буркнув:
Отже, всі вони були вашими приятельками?
Я наголосив на слові «приятельки».
Його обличчя застигло.
Я знаю, про що ви подумали,сказав він майже розлючено,але між нами нічого такого не було. Всі вони були пристойними дівчатами. Звичайні дівчата, які любили час від часу розважитися. Я, разом із іншими кренвільськими хлопцями, любив до них залицятисяале нічого більше.
Я знову глянув на Мак-Артура. Його худе, жовтувате обличчя було зовсім нещасним.
Він правий, містере,додав він.Дівчатка були цілком пристойні.
Гаразд, гаразд,сказав я, здвигнувши плечима.Однак що змушує вас припускати, що їх ніколи не знайдуть?
Еслінгер із силою стиснув кермотак, що навіть кісточки пальців побіліли.
Бо це все політичні ігри,в його голосі чулася гіркота.Усім начхати на те, що сталося з ними насправді. Поліція нічогісінько не робить. І поки ніхто не знайде дівчат, Мейсі почуватиметься впевнено у своєму кріслі. Посада мера майже у нього в кишені. Старкі планує тримати виборців у руках. Його банда контролюватиме виборчі дільниці. Це доволі просто. Усе, що їм слід буде зробити, це...
Знаю, знаю,перебив я його.Не марнуймо чася дуже втомився. Чого ви хочете від мене?
Але ж я хочу ввести вас у курс справи!запротестував Тед.Бачте, якщо тих дівчат не знайдуть, це не матиме жодного значення для Старкі, але важитиме для Вулфа та мого батька. Вони обіцяли знайти дівчат. Тож в інтересах Мейсі, щоб їх не знайшли.
Чи ж можна повірити, щоб люди були такими жорстокими?вигукнув Мак-Артур, вдаряючи кулаком у моє сидіння.
Отож, поліція взагалі не займається цією справою?спитав я, насуваючи капелюха на очі.А як щодо детектива, котрого найняв ваш батько?
Тед нетерпляче махнув рукою.
Одрі? Не знаю, про що думав батько! Невже він гадає, їй вдасться хоч щось зробити? Вона мила дівчиная знаю її з дитинства. Але проти Мейсі та Старкі вона безсила. Крім того, в неї нема жодного досвіду в подібних справах.
Я випустив дим через ніздрі.
Але ж вона детектив із ліцензією, чи не так?зауважив я.Якщо вона така нікчемна, то чому тоді ваш батько найняв її?
Том безпорадно розвів руками.
Не знаю,сказав він.Хотів би я це знати! Адже батько повинен усвідомлювати, що їй нічого не вдасться зясувати.
Так не піде, Теде,втрутився Мак-Артур.Ми просто зобовязані сказати йому правду.
І він нахилився впередтак, що я міг бачити його стурбоване обличчя.
Одрі всім подобається,продовжив він.Тож батько Теда гадає, що зможе виплисти на її популярності в місті. Він вважає, що якщо тій і не вдасться віднайти дівчат, то ніхто її за це й не осудить.
І це дратує мене найбільше!вибухнув Тед.Навіть мій батько не турбується про дівчат. Усе, про що він думаєце майбутні вибори. Тож ви розумієте, що насправді відчуваю я. І це зводить мене з розуму. Батько й слухати мене не хоче. Коли Мак сказав, що зустрічався з вами, я відразу зрозумів, що виєдина надія. Мені начхати, хто стане мером, але дівчата повинні бути знайдені!
Якщо їх можна буде знайтито я їх знайду!пообіцяв я.Але мені потрібна допомога. В цьому місті я відчуваю великий спротиві це мені не дуже подобається. То як ви гадаєтещо сталося з дівчатами?
Я можу лише робити припущення,сказав Тед.Мак із цим не погоджується, але я майже впевнений, що правий.
Послухайте!терпляче повторив я.Я вже казав вам, що дуже втомився. Тому розкажіть все, що вам відомоі я йду спати!
Думаю, що все це затіяно для того, щоби дискредитувати батька та Вулфа. І навіть ризикну припустити, що це Старкі викрав дівчат, знаючи, що його суперники втратять від цього голоси.
Припущення тут не допоможуть. Чи є у вас якісь докази?
Є дещо, що зможе стати у пригоді. Я вже казав про це Одрі, та вона нічого не змогла вияснити.
Я затягнувся димом сигарети і вичекав трохи.
За день до того, як Люсі зникла, вона сказала мені, що її сфотографував вуличний фотограф. Вона мала намір забрати фотографію наступного дняу день свого зникнення. Фотоательє належить Старкіце його додатковий бізнес.
Я обміркував почуте. На перший погляд, це ні про що не говорило, однак інформація мене зацікавила.
То ви гадаєте, що саме там її викрали?
Він кивнув.
Скидається на те.
А ви не знаєте, чи інших дівчат також фотографували на вулиці? Якщо так, то в цьому щось таки є.
Раптом я згадав світлини, які показував мені Діксон, і різко випростався. Усі фото були зроблені на вулиці, бо позаду дівчат виднілися будівлі.
Їх усіх так фотографували!вигукнув я схвильовано.В редакції місцевої газети є фото цих трьох дівчаті всі вони сфотографовані на вулиці!
Мак-Артур зціпив зуби.
Я ж казав, що цей хлопець може допомогти. Я знав це, щойно його побачив!
Тед витріщився на мене.
Тоді за цим усім справді стоїть Старкі,сказав він похмуро.І що ми з цим робитимемо?
Я займусь цією справою. Щось ще?
Вони перезирнулися і вирішили, що в них нічого більше немає. Я був задоволенийвони не змарнували мій час. І я вже мав за що зачепитися.
Ми хочемо, щоби ви тримали нас у курсі справи, містере Спюек!стурбовано сказав Тед.Ви ж нічого не приховуватимете від нас, правда?
Я працюю на Вулфа,нагадав я їм.Але якщо ви справді хочете, щоб дівчат таки знайшли, вам доведеться ділитися зі мною усією наявною у вас інформацією.
І я поглянув на годинник. Було вже по одинадцятій.
Ви знаєте адресу того ательє?
Воно називається «Вуличне фото» і знаходиться на Мюррей-стріт.
Гаразд,і я запалив ще одну сигарету.А тепер час повертатися. Де я зможу вас знайти у разі потреби?
Тед нашкрябав телефонний номер на зворотному боці старого конверта і подав мені.
Але ж ви будете обережні, чи не так?попередив він мене.Батько сказиться, якщо дізнається...
Не турбуйтеся!заспокоїв я його.Я подбаю про це!
Він завів двигун і сказав:
Сподіваюсь, ваша дружина не дуже за вас хвилюватиметься!
Моя дружина?перепитав я здивовано.Але в мене немає дружини!
Вибачте!він знітився.Я гадав, що леді, з якою ви прийшли...
Я розсміявся.
Вона зовсім мені не дружина! Я зустрів її лише сьогодні ввечері. Ми обоє почувались самотніми, отож повечеряли разом.
Зрозуміло.Йому все ще було ніяково.Мені здалося, що я її раніше тут ніколи не бачив. Вона дуже гарна, правда?
Я пробурмотів:
Загляньте сюди якось на дняхя вас відрекомендую. Маленьке товариство їй не зашкодить.
Із задоволенням,сказав він, і обличчя його просвітліло. Він натиснув на газ і помчав уперед.
Я зайшов у хол і роззирнувся довкола. Там нікого не було, окрім дівчини за конторкою. Вона жувала жуйку і читала ілюстрований журнал. Не звела погляду, аж поки я не підійшов до неї.
Доброго вечора!привітався я.
Вона кинула на мене зацікавлений погляд і потяглася за ключем.
367-й?запитала.
Так,я взяв у неї ключ.
Вона була невеличка, темноволоса і загалом гарненька. Мала пухкі губи та величезні очі, в яких застиг похмурий вираз.
Ви у штаті готелю чи вас наймають погодинно?запитав я, перегнувшись через стійку і неприховано захоплюючись її фігурою.
Як би я не працювала, вас це не обходить,відрізала вона, поправляючи пухкими пальчиками зачіску.
А може, якраз і обходить. Я люблю критично мислячих дам.
Вона глибокодумно пережовувала свою жуйку, розправивши плечі.
Не витрачайте на мене часу,сказала вона.Коли мені потрібне золото, то я відшукую його за допомогою землечерпалки.
Я витяг пачку банкнот і помахав ними перед нею.
З усього цього я зазвичай скручую сигарети,сказав недбало.А гроші я тримаю в банку.
Вона блимнула очима і стала більш привітною.
Можливо, ми якось зайдемо у ваш банк разом,додала вона.
Звісно жколи захочете!відповів я, і бачачи, що мені вдалося викликати її інтерес, продовжив:
А скажіть-но мені, хто зупинився у номері 369?
Але ж номер 369 не зайнятий!відповіла вона.А вам навіщо?
Невже я сказав «369-й»?докірливо хитнув я головою.Це вже третя моя помилка сьогодні! Я мав на увазі 365-й!
Вона подумки щось підраховувала.
Я не можу давати відповіді на такі питання,врешті сказала вона, підперши щоку рукою.Це респектабельний готель!
Радий це чути.Я знову витяг свою пачку і вийняв із неї пяти доларову банкноту. Сховав решту, поклавши пять доларів на конторку.
То хто, ви кажете, мешкає у номері 365?
Її рука блискавично схопила банкноту.
Чоловік на імя Джефф Гордон.
Джефф Гордон? Хіба це не людина Старкі?
Її обличчя вмить закамяніло, а вираз очей знову став похмурим.
Не знаю,відрізала вона і знову втупилася у свій журнал.
Побажавши їй доброї ночі, я піднявся нагору.
Вже в номері повісив капелюха на ручку дверей і підійшов до бару. Голосно тупав, щоби той тип за стіною знав, що я вже повернувся. Щедро налив собі віскі та всівся у крісло.
Непогано як на перший день роботи. Скидалося на те, що тих трьох дівчат викрали. Для них це стало нелегким випробуванням. І це означало, що вони або вже мертві, або їх вбють, щойно вибори завершаться. Старкі не дозволить, щоби вони багато патякали. В наші дні термін за викрадення був чималенький.
Виглядало так, наче все це затіяв Старкі. Макс Еслінгер був лише третьосортним політиком, котрий намагався викараскатися нагору. І поводився, як і всі третьосортні політики: йому було байдуже, хто постраждаєаби його вибрали. З Вулфом було інакше. Він справді намагався відшукати дівчат. Але і йому за великим рахунком було начхати на те, що з ними сталося; головнепереграти Старкі та Еслінгера.
Я пив віскі та думав про Теда Еслінгера. Принаймні, той був щирим і цим мені сподобався. Він навіть готовий був підставити батькааби лише дівчата знайшлися.
А ця ідея з вуличним фото була цікавою. Слід буде цим зайнятись. Непоганий спосіб заманити дівчат, яких планувалось викрасти. Я замисливсячи дівчат убили одразу, чи їх запхали в машину, вивівши з ательє чорним ходом і вже звідти кудись вивезли?
Тоді згадав, що черевик, котрий належав одній з дівчат, було знайдено в якомусь полишеному будинку. Звісно ж, це могла бути й підстава, щоб відвернути увагу від фотоательє. Так зрештою я і вирішив. Інакше все це не мало сенсу.
Я випив ще віскі і втупився у стіну навпроти. Був цілковито впевнений у тому, що саме Джефф Джордан шпигував за мною та Мерієн.
Я підвівся, поставив склянку на комод і знову замислено глянув на стіну. А що, думка таки непогана, і її слід було чи спростувати, чи підтвердити.