До чого ви це кажете?
Треба напевне знати, чому пошуки Яни привели вас тобто, нас у Піщане. Більше нічим ми не маємо там цікавитися.
Поясніть. Розжуйте, ще так скажу.
Гаразд,Чотар зітхнув.Та не стовбичте над головою.
Ольга сіла, усім своїм виглядом демонструючи нетерплячку.
При Євгені не було документів. Він не мав мобілки. На голові пошкодження, та обличчя, наскільки розумію, не спотворене, як і пучки пальців. З моєї, та й загалом зі слідчої практики, трупи, знайдені в глухій місцевості, зазвичай неможливо ідентифікувати. Тут, бачите, не так. Поки не маю інших відомостей, припустімо, що хлопця збила машина.
Як і тих двох раніше?
Можливо. Хай, готовий, поклавши руку на серце, визнати існування проклятої дороги. Точніше, аварійно небезпечної ділянки. Збивши людину й переконавшись, що на смерть, винуватці зазвичай забирають у жертв усе, що допоможе впізнати їх. Так заплутують чи затягують слідство. Далі, припустімо, що у кожній із трьох смертей на дорозі винні різні люди. Приховуючи злочин, мислять і діють однаково.
Припустімо.
Але все перекреслюють сліди укусів на шиях. Ви точно знаєте, що вони були на інших жертвах?
Можу сказати лише про Євгена. Іншіприпущення й поголос.
Так чи інакше, маємо підказку: усі три наглі смертіне трагічний випадок. Запахло криміналом. З яким мої колишні колеги зі зрозумілих причин неохоче заводяться. Бо забагато неясного, ніхто не хоче собі геморою. Як сталося, що хлопця досить оперативно впізнали?
Ольга взяла кухоль, випила захололу каву трьома ковтками.
Хай би як це не прозвучало, та дякувати слід його батькам. Люди вони дивні, і це ще мяко сказано. Проте, щойно син перестав відповідати на дзвінки, подали в розшук. Зниклий безвісти. Я вже розумію, поліції простіше було скреготнути зубами, прийняти заяву й дати справі хід. Тим більше Заплави вказали, де саме зник ЄвгенВолинська область, Шацький район. Місцеве управління в той самий день отримало орієнтування. Фото зниклого додано. Ось чому труп вдалося впізнати, як ви кажете, досить оперативно.
Чотар замислено вибив на поверхні стола легенький дріб пучками пальців.
Пояснення таке собі. Та іншого нема. Є у мами доця. Поїхала з другом шукати пригод. Друг загинув. Від доці ані слуху, ані духу. Криміналу нема, поліція не має підстав займатися. Стривожена мама взялася шукати пропажу сама. Тому й запитує всіх про все.
Невже в Піщаному справді потрібні аж такі легенди для нашої появи?
Вадим зміряв Ольгу поглядом згори донизу, похитав головою.
Якби не три трупи, якби не чутки про зникнення в тих краях людейнічого такого було б не треба. До того ж мусите зрозуміти специфіку. Колись Піщане було маленьким раєм на землі для тих, хто в ньому жив. Заразглухий кут, забутий і кинутий напризволяще. Ще й овіяний дурною славою. Скільки б народу там нині не мешкало, усі разом і кожен окремо дивитимуться на вас спідлоба, підозріло. Враховуючи, що там напевне є свої, небажані для розголосу темні таємниці, ми ризикуємо не повернутися звідти живими.
Навіть так? Хіба не можна залучити поліцію офіційно?
Ох, Ольго, Ольго. Навіщо тоді ми тут із вами сидимо? Ви ж пробували.
Не знала всіх обставин. Зараз ви відкрили очі. Просвітили.
Думаєте, полковник Кушнірук після цього стане на ваш бік? Та тут же всі шукають, на кого б те село перекинути! Нікому не хочеться ламати зуби в тій глушині. На Піщане простіше закривати очі. Власне, тому він і зіскочив із теми. Хіба не згадували при ньому цю назву?Ольга ствердно кивнула.От бачте! Тож маємо діяти на власний розсуд. І, нагадаю, без вас, матері зниклої дівчини, мені там буде непросто.
Хіба я відмовлялася? Від самого початку, здається, вирішили робити все разом.
Хотів почути зайвий раз, що не здасте назад.
Ви погано мене знаєте, Вадиме Чотар.
Аби символічно закріпити щойно укладену угоду, вони почаркувалися кухлями.
У пасторальній тиші саду звук вийшов надто лунким.
А ТИМ ЧАСОМ
Не бийте! Не бийте!
Ти ще не знаєш, як бють, дівчинко.
Знаю! Не треба більше!
Тебе тільки шмагають.
Досить уже! Ну, будь ласка!
Чому досить? Скажи мені і всім, хто тут є.
Мені страшно!
Брешеш, Яно. Аби справді боялася, не робила б такого. Тебе страх зупинив би, дівчинко. Так чому тебе не треба більше карати?
Я більше не буду!
Не будешщо?
Тікати!
Ти ж не втекла. Звідси неможливо втекти.
Я вже знаю це, знаю! Я буду слухатися! Чуєте, я буду дуже слухняною!
Дуже? Чи дуже-дуже?
Дуже-дуже-дуже!
Добре, лишіть її. Вона все зрозуміла й справді більше не робитиме, як хотіла. Так-так, стій. Не ховай очі. Мене не обдуриш, Яно. Бачу, на лиці написанощось хвилює. Язик свербить щось запитати. Питай, не бійся.
Я не боюся.
А ось тільки сказаластрашно.
Та не плутайте мене! Ой, не треба знову!
Не хами. Не підвищуй голосу.
Вибачте.
Отак. Слухаємо тебе.
Для чого я тут? Чому ви мене тримаєте?
Для твого ж блага. Твоє завдання зараздихати свіжим повітрям. Тут унікальне повітря. Мікроклімат лікувальний. Дурні люди, не знають нічого. Їм у нас тут глушина. А можуть же тут, у глушині, до ста років жити. Тому гуляй, Яно. Поводься тихо. Їж, пий, тут усе здорове. І давай надалі без дурних питань.
Частина другаПроклята дорога
1
Ольга хотіла вибратися раніше.
Прямо сказала: не хоче мандрувати у спеку, треба хоч трошки захопити прийнятної для неї температури. Чотар заспокоїв: казки в тих краях, може, і страшні, зате погодане аж така. Чекав на неї біля своєї хвіртки, зовсім не схожий на себе вчорашнього. Світлі штани, у тон їмсорочка із закасаними рукавами, мякі мокасини й шкарпетки. На плечі тримав велику дорожню сумку, у руціелегантну, явно ручної роботи ковіньку.
Довго ходити втомлююся,пояснив.Звикнути вже час, а бачте
Він поставив сумку в багажник, глянув на Ольгу, і та спершу подумала: оцінює її, отже, не такий уже й ведмідь, яким хоче виглядати. Та наступної миті Вадим пояснив, що цікавить.
Дарма так легко вдяглися. Узяли щось із собою?
Ольга була в темних штанах, сандалях і коричневій непрозорій блузці-безрукавці.
Ми ж не збираємося на пару вештатися лісом.
Комарі,відповів Чотар коротко.Там болота довкола. Де не вонитам водойми. Гризтимуть усюди.
То заїдемо кудись, куплю собі куртку. Хоча могли б раніше сказати, учора ще. Тільки час марнуємо,вона не приховувала роздратування.
Кудись поспішаєте?
Заспокоїти Ольгу могла тільки цигарка.
У мене донька зникла. Ви забули нашу мету,сказала, закуривши.
Навіть якщо зараз притопимо на повну й долетимо до місця, а не доїдемо, швидше ваша Яна не знайдеться.
Ви знущаєтесь.
Чого б тоді їхав із вами?
Маєте власний інтерес.
Який?
Не знаю.
Докуріть поки,Чотар зіперся на ковіньку.Правду кажете, є у мене власний інтерес. Смерті, причину яких ті, кому слід, ніколи не встановлять. Забагато зайвого довкола типових, на перший погляд, дорожніх трагедій. Одна річлюдина потрапила під машину десь на шосе. Зовсім іншапід супровід казки про якусь прокляту дорогу. Ще й страшилку про упиря приліпили.
Зрозуміла,Ольга затягнулася, випустила дим убік.Набридло морочитися з копченою рибою. Вам нудно, Вадиме Чотар. Моя історія для васпривід поміняти обстановку, розважитись. Тільки для мене все значно серйозніше.
Думайте, що завгодно. Для мене теж усе серйозно. Дуже кортить змусити колишніх колег підняти зади й виконувати свою роботу. Знаєте, коли я тільки прийшов у розшук, бардака вистачало. Але він інший був. Отак запросто жодну справу без уваги не лишали. Тим більшетаку дивну.
Уже зрозуміла професійний рівень поліції.
Знову помилка,мовив терпляче.Різні є люди. Не всі професіонали пішли. Прийшли не тільки бевзі. Але жодного Ван Гельсинґа.
Ольга похлинулася димом, закашлялася.
Кого-кого?
Ага. Я дійсно не схожий на того, хто читає, дивиться кіно й слухає музику,Чотар переможно посміхнувся.Буває. Доктор Ван Гельсинґвинищувач вампірів. Полював на графа Дракулу. Приносили таку книжку в лікарню, коли мене латали післявін похлопав себе по лівому стегну.Потім удома лежав, фільм по телевізору глянув. Що іще робити.