Звісно, зараз обставини помінялися, доведеться напружитись. А проте.
Чекала недовго. Чотар вийшов з-за хати разом із низеньким лисуватим дядьком, голим до пояса, у старих спортивках і гумових китайських капцях на босу ногу. Про що говорили, Ольга з машини не чула. Та бачилачоловіки приязні, на прощання штурхнули один одного кулаком у плече. Щойно Чотар сів у машину, салон заповнив запах диму від свіжого копчення. Скосувавши на пакет, який кульгавий збирався покласти у свою сумку, Ольга гидливо скривила губи.
Чого ви? Воняє?простецьки запитав Чотар і підморгнув.
У мене алергія на рибу в будь-якому вигляді. Яні передалося. До речі, це не така вже й рідкість.
Ага. Я, наприклад, овочі їсти не можу,Вадим застебнув сумку.Хіба картоплю, ну, пару огірків, але з грядки. Роздуває одразу,він погладив себе долонею по животу, й Ольга вкотре переконалася, що про делікатність і такт тут і не чули.Тільки якщо у вас із дочкою спадкове, у мене чортзна-звідки. Не від Назара точно.
Чому?
Так він же мяса не їсть, скільки я себе памятаю. Гриби, риба, а найбільше овочі. І не пє,додав після паузи.
Пахнуло вже не так сильно, та все одно дратувало й навіть провокувало нудоту.
А ви?спитала лиш, аби підтримати розмову.
Що я? А-а-а!Чотар широко посміхнувся.Грішний, грішний. Буває,і тут же, без переходу, як заведено:Вас як звати? Не запитав, заморочився.
Ольга,відповіла стримано й додала:Іванівна.
Слухайте, Ольго,він пропустив по батькові повз вуха.Пустіть мене за кермо.
З якої радості?
Я тут вам навігатором працюю. Ви ж поговорити про щось хочете? Коли я кермуватиму, балакати простіше, бо дорогу довкола знаю. А то скільки катаємося, тільки й командую: туди, сюди, назад, уперед.
Не хотілося віддавати кермо. Проте логіка залізна. Кивнула, мовчки вийшла з машини. Вадим посунувся на її місце, сіла на пасажирське. Щойно рушили, відразу взяла бика за роги:
Пані Тетяна порадила вас як фахівця. Кращого в цих краях,нічого такого секретарка шефа поліції не казала, та Ольга вирішила натиснути на його его.Я шукаю свою доньку, Яну.
Ту, у якої на рибу алергія?
Або Чотар знущався, або справді був ще простішим, ніж здавався.
У мене одна донька. Їй двадцять два роки. Дівчина не пє, не курить, місяць тому закінчила Могилянку. Філологія, германські мови.
Забагато зайвої інформації.
Уперше за час спілкування Ольга вловила справді серйозні нотки. Чотар говорив, не дивлячись на неї, крутив кермо, спритно оминаючи дорожні ями.
Чому зайвої?
Якщо її здоровий спосіб життя або факультет, який закінчила, стосуються зникнення вашої Янитоді не зайва.
А так Не має значення.
Що ж має?
Нічого. Тетяна неправильно вас спрямувала. Я не шукаю зниклих київських дівчат.
Місцевих шукаєте?
Ніяких не шукаю. Самі бачите, рибою торгую. Забираю її по приватних коптильнях. Потім по неї приїздять замовники. Може, спробуєте наших вугрів? Раптом сподобаються й алергія мине? Клин клином вибивають, буває.
Подумки Ольга повільно порахувала до десяти.
Ви працювали в карному розшуку.
Хіба це заважає торгувати копченою рибою?
Ви якось знайшли викрадену дівчину. Доньку місцевого бізнесмена, прізвище Миронюк. У нього виникли проблеми, на місці магазину хтось крутий хотів щось будувати.
Миронюк уперся, невдовзі зникла донька.
Багато, бачу, ви знаєте.
Не так, щоб дуже. Але достатньо. Це було два роки тому. У поліцію Миронюку ходити заборонили, та він і сам не довіряв їй. Зате добре знав вас, прийшов по допомогу. А ви знали тих, хто створив проблеми. І повернули дівчину. Неушкодженою.
Їй мізинець відтяли,мовив Чотар глухо.Верхню фалангу.
Щоб батько не думав довго.
Кажетенеушкодженою.
Могло бути гірше.
Могло. Тільки все одно я дівчину не шукав аж так. Знав, до кого йти. Пішов. Домовився. Переконав.
Ага. Розбили одному голову своєю ковінькою. Другому зламали ногу. У коліні.
Перебільшення. З мене роблять супермена дарма.
Ви справді не схожі на супермена.
Отже, розмові кінець. Покатаю вас ще трошки, і йдіть з цим у поліцію.
Вже була. Відшили.
Ха!тепер Чотар кинув на Ольгу швидкий гострий погляд.Від зміни назви результат не міняється. Міліція відшивала при нагоді, поліція так само спускає на гальмах.
Ви чим кращий? Зараз відшиваєте мене.
Я не посадова особа. Пенсіонер. Ще й інвалід,Вадим ляснув себе долонею по лівій нозі.
Вам перебили ногу викрадачі доньки Миронюка,вона говорила, дивлячись перед собою.Вас викрали і катували, бо ви вийшли на їхній слід. Ваше вбивство не вирішувало їхніх проблем. Вас намагалися приборкати.
Чотар відповів не відразу.
У Тетяни довгий язик,мовив нарешті.Зате ви розумієте тепер, чому я живу сам і далі житиму, хоч мені скоро сорок чотири. Не хочу лишати по собі вдову з сиротами. Оперативник, сищик, у нашому житті одна з найменш захищених професій.
Хіба працівники органів почуваються так невпевнено?
Якщо не вміють домовлятисятак. До вашого відома, в сорок років я пішов у відставку за інвалідністю. Капітаном.
І?
Чотар зупинив машину, кивнув на будинок ліворучза ним починалося поле, далі виднілася зелена лісова стіна.
Мені сюди.
Чекайте,Ольга торкнулася його правиці.Ви пішли у відставку капітаном. Що це значить? Хіба це погано?
Ольго, дуже часто відставникам підвищують звання на один ранг. Не завжди, але практика часта. Мені теж підвищили, тим більше після історії, яку ви мені зараз нагадали. Тобто, до сорока років я носив погони старшого лейтенанта. З мене пацанва в управлінні тихо сміялася. Думаю, мій статус на службі тепер зрозумілий.
І ви все одно лишалися.
Бо сам по собі.
Ні. Вам подобалося робити брудну невдячну роботу.
От же ж Тетяна
Чотар мяко вивільнив руку, прочинив дверцята.
Та дослухайте хоча б!Ольга вже не приховувала відчаю.Моя донька захопилася таким собі богемним фотографом, Євгеном. У нього шило в задниці, постійно тягне на пригоди. Він підбив Яну податися світ за очі, у мандри.
Обоє дорослі й повнолітні. Чи дівчину примусили?
Ні. Вона хоч і зірвалася з місця, не довго думаючи, усе ж поставила мене до відома
Стоп. Далі не треба. Ви в поліції те саме говорили?
Звичайно.
Склад злочину відсутній. Мають повне право не брати у вас жодних заяв.
Чотар подався вперед, виставив ліву, кульгаву ногу назовні. Ольга знову вчепилася йому в руку.
Але вже кілька днів я нічого про Яну не знаю! Євгена вбито! Труп знайшли тут, у вас, у Шацькому районі! Недалеко там якесь село Піщане, і
Вона проковтнула решту слів, побачивши, як змінився вираз його обличчя.
Ви, власне, чим займаєтесь, Ольго?голос теж невловимо помінявся.
У мене два магазини брендового одягу в Києві. Жіночого.
Освіта?
Вища. Я економіст. Навіщо вам?
Бізнесом своїм займаєтесь. З вищою освітою. Ніби мозок правильно влаштований. Ви завжди так переговори ведете з потенційними партнерамипочинаєте не з того, що важливо?Ольга промовчала.Вас Тетяна не навчила? Відразу б із Піщаного почали. Менше б часу згайнували.
Чотар затягнув ногу назад, захряснув дверцята.
Поїхали.
А риба?
Він зиркнув у вікно.
Ну, коли ми вже тут Решта почекає. Нікуди вже не запливе. Не зіпсується, бо копчена ж.
6
У садку Чотаря стояв столик.
Його накривала тінь від розлогих гілок старих яблунь та вишень. Сад весь виглядав старим, мовби його намалював провінційний художник-пейзажист позаминулого століття. Жодних фантазій, жодних алюзій, без претензії на модерн. Зате максимально точне, буквальне відтворення часу, застиглого серед фруктових дерев та кущів малини, порічки й аґрусу. Сонячні промені пробивалися крізь густе листя тонкими стрижнями, у їхньому світлі між гілками бриніло мереживо павутиння. Самі ткачіпавукине ховалися, мостилися по центру, навіть виглядали виклично: не чіпайте, мовляв, мухами станете. Дрібні мухи теж ширяли скрізь, принципово ігноруючи призначені для них тенета. Основна дорога губилася за двома паралельними вулицями, і тут, у дворі, було незвично тихо для міста. Для повноти картини бракувало глиняного полумиска з фруктами, таці з бубликами й самовараабо закіптюженого чайника, у якому запарювали замість заварки вишневі й смородинові гілочки.