Що ж, панове,озвався Підгірний, якого анітрохи не вразила начальникова ввічливість,почнемо від ідентифікації загиблої. Убиту звали Люба Байдакова, вікшістдесят років, віросповідання римо-католицьке, мешкала на Левандівці по вулиці Шевченка. Я знав її особисто, оскільки вона була моєю пацієнткою, коли я практикував як лікар-венеролог. Отже, Люба Байдикова займалася ворожінням і пригадую, що винуватцем своєї хвороби назвала одного з клієнтів. Я усе це добре памятаю, бо ж не щодня до тебе звертається пацієнтка-ворожка. Пані Байдикова ворожила з карт, бачила майбутнє в скляній кулі, а найцікавіше те, що вона складала навіть гороскопи...
Медик зупинився, аби закурити цигарку й утупився в начальницький диплом, котрий свідчив, що його власник зайняв перше місце в стрілецькому конкурсі для вищих чиновників поліції, який відбувся в Сарнах рівно рік тому.
А чому ви сказали, що її астрологічна діяльність це найцікавіше?запитав аспірант Валеріан Грабський, поліцейський, що скидався на ретельного, чесного й кмітливого чиновника.Ворожкаце ворожка, яка різниця, чи вона ворожить з карт, чи на кавовій гущі... Чому астрологія це щось незвичайне?
Ви трохи помиляєтеся, пане аспіранте,утрутився старший сержант Герман Кацнельсон, чий гострий язик та вишуканість нагадували Коцовському ненависну йому людину.Робота астролога полягає насамперед у виконанні складних обчислень. Щоб цим займатися, замало скляної кулі, чорного кота на підвіконні та кількох чарок, випитих для красномовства.
Ви праві,кивнув головою Підгірний.Люба Байдикова укладала складні гороскопи...
То, може, у конверті лежить гороскоп?Кацнельсон не втримався й глянув на стіл.
Де ваша терплячість, сержанте,здавалося, що Коцовський ось-ось лясне підлеглого по руках.Зараз ми познайомимося з його вмістом.
Відповідаю на запитання аспіранта Ґрабського,продовжував Підгірний.Як я вже сказав, астрологічна діяльність убитої справді була дуже цікавою, бо в нас таке асоціюється із чимсь... як би це висловитися... з вишуканістю, респектабельністю. Астрологи живуть і приймають клієнтів у гарних районах, їхні кабінети прикрашають твори мистецтва, книжки...
Різне трапляється,розсміявся Заремба.Пригадуєте, панове, справу такого собі професора Маріні? Він виявився шахраєм, звичайнісіньким гебесом, який займався ворожбитством у сараї. Глянемо, може, у конверті теж справи якихось ворожбитів... А може, самої замордованої...
Не відволікайтеся!гримнув на нього Коцовський.І вислухайте доктора Підгірного. Нагадую, якщо хто не знає: наша нарадаце інструктаж у справі слідства, а не балачки чи спогади про ваше славне минуле! І чого це вас так цікавить вміст конверта? Ви мені нагадуєте хлопчисьок у кабаре!
Люба Байдик,доктор поставив наголос на останній склад прізвища,не була ані вишуканою, ані респектабельною особою. Це була брудна, занедбана й хвора жінка. Окрім астми й діабету, як показав мій розтин, вона страждала на дві ще більш небезпечні хвороби. Першацироз печінки. Цей орган був у неї збільшений, твердий і всіяний вузликами, типовий cirrhosis hepatis, на який страждають алкоголіки. Їй залишилося жити не більше, ніж два-три роки, якби не різні постсифілітичні зміни в органах... Саме так, панове,медик, здавалося, насолоджувався здивованими поглядами поліцейських,у нашої ворожки була остання стадія люесу. Під час першого та єдиного візиту до мене, я прописав їй «Сальварсан». Більше вона до мене не приходила. Може, їй здавалося, що вона вилікувала сифіліс? А він, тим часом, пожирав її зсередини... Оце й усе, що стосується опізнання та хвороб. А тепер щодо обставин загибелі... На неї напали ззаду. Про це свідчать обширні травмовані ділянки спереду шиї. Саме там я помітив велику й глибоку борозну, слід від чогось довгого, вузького й жорсткого, можливо, мотузки. Проте смерть настала не від задушення, ні! Петля невблаганно давила її, тож вона, імовірно, на мить утратила свідомість, і цим злочинець скористався ось для чого.Підгірний відкрив свою елегантну течку з тисненої шкіри й витягнув звідти пінцетом пятидюймового цвяха.Він відкрив їй рота й просунув цвях уздовж піднебіння, аби примірятися до відповідного місця, а тоді сильним ударом забив його. Вістря відразу ввійшло в спинний мозок. Це викликало миттєву смерть. От і все, що я збирався вам сказати.
А який висновок можна зробити про вбивцю на підставі аналізів слідів на місці злочину?Коцовський підійшов до вікна, відчинив його, і в задимлене приміщення увірвалося свіже повітря разом із вигуками дітей, які зюрмилися навколо струмочка, що витікав з фонтанчика неподалік костельних мурів.
Він може бути покрівельником,утрутився Заремба.Це типовий цвях для покрівельних...
Швидше, лікарем,зауважив Кацнельсон.Звичайнісінький бандюга забив би їй цвяха просто в голову. А цей точно знав, де розташований спинний мозок. Кому з вас це відомо?
Слушно!Підгірний схвально глянув на Кацнельсона.Убивця, може, й не медик, але напевне розуміється на анатомії людини. Цвях, забитий у чоло, спричинить смерть приблизно в половині випадків, проте застромлений у спинний мозокзавжди й миттєво. А такі цвяхи,тут він співчутливо глянув на Зарембу,можна купити в будь-якій бляхарській крамниці, і покупець аж ніяк не мусить належати до покрівельницького цеху.
Медик замовк і поринув у роздуми.
Ще одна деталь, докторе! Найважливіша!нагадав йому Коцовський.
Найважливіша й жахлива,підхопив Підгірний.У загиблої було зрізане волосся над чолом. Цей клапоть голої шкіри утворює, так би мовити, неправильний паралелограм. Злочинець може бути збоченцем, який зрізає жіноче волосся й збуджується від цього. А тепер інші мої висновки. Жертва й убивця майже напевне були знайомі. Це пояснюється двома причинами. По-перше, Люба Байдикова не мешкала в будинку, де її знайшли вбитою, і ніхто її там не знав... Щоб вона там робила, якби не домовилася з кимсь? А умовитися про зустріч на смердючому горищі вона могла лише з тим, хто добряче їй заплатив або з кимсь, кого вона не мала підстав боятися, ergo, якимсь своїм знайомим. По-друге, в її стані така мандрівка на інший кінець міста й підйом сходами на піддашшя були страшенно виснажливими. Отже, у неї була вагома причина, щоб піднятися до того голубника. Гадаю, що злочинець чимсь її принадив, можливо пообіцяв щось, і напевне умовився з нею заздалегідь. Це другий аргумент на користь того, що він її знав. Якщо вбивця сидів на горищі за ванною й чекав на жертву, що, на мою думку, слушно припустив у своєму рапорті пан Заремба, то ми можемо сказати, що він терплячий і ретельний, що він знав про це горище та його сполучення з голубником раніше; і що він підробив ключ або скористався добре допасованою відмичкою. Це може бути зломщик або слюсар... Ви розчаровані, пане начальнику,Підгірний глянув на Коцовського,що мені так мало про нього відомо? Але це зовсім не мало,відповів він на уявний докір, хоча начальник показував жестами, що він анітрохи не розчарований.Мені прикро. Я лише психолог і патологоанатом, а не чарівник. І я не в змозі визначити національність злочинця на підставі покинутого ним недопалка, який поліцейські з IV комісаріату знайшли за ванною.
На щастя, нам не доведеться перейматися його національністю,Коцовський зручно вмостився у своєму кріслі й відсьорбнув чаю зі склянки.Ми напевне знаємо, що він не поляк.
Запанувала тиша. Начальник сягнув по таємничий конверт. Пінцетом Підгірного витягнув звідти якийсь аркушик і поклав його на столі. На папері виднів ряд гебрайських літер, вочевидь вирізаних з якоїсь жидівської газети. Гуміарабік витік з-під кількох вирізаних квадратиків і застиг на краях.
דםדרבןעיאויבאפםמותלבןשחרלאכויהולאחלי
Я отримав цей конверт сьогодні вранці. Він адресований мені. Хтось вкинув його до нашої скриньки анонімних заяв. Жодних відбитків пальців. Тридцять шість гебрайських літер, приклеєних одна за одною, без будь-яких пробілів, в одному рядку. Немовби одне слово із тридцяти шести букв. Пане Кацнельсон, ви можете це нам перекласти?
Те, що в мене химерне прізвище,розгнівано відказав, навіть не глянувши на витинанку, Кацнельсон,не означає, що я повинен знати гебрайську мову. Можливо, у мене і є якісь жидівські предки, як і в багатьох поляків! А моє злощасне імя Герман, як вам відомо, пане начальнику, є німецьким, а не жидівським!