Ні.
Віко сіпнулося.
Щоні? Що значитьні?
Вашу помилку в прогнозах, пане Кошовий.
Помилку?
Гірняк із підкресленою акуратністю почепив капелюха на вішак і почав розстібати легке пальто. На короткий час процес повністю поглинув гостя. Мимоволі Клим із Магдою прикипіли до нього поглядом, так, ніби він займався чимось надзвичайно важливим. Впоравшись із останнім ґудзиком, газетяр підніс погляд, подивився Кошовому в очі.
Я не кажуне вбивав. Навпаки, переконаний: Захар Ладний винен. Він убивця, справді вбив інженера Косацького, полюбовника своєї колись коханої дівчини. Хоча, даруйте, пані Магдо, кохання не буває колишнім. Воно або є, або нема, до самої смерті. Хіба не так?
Магда кивнула, здивувавши саму себе.
Ось, бачите, фраза прозвучала переможно. Історія банальна, ситуація прозора. До вас, пане Кошовий, я прийшов як до того, хто може врятувати людину в безнадійній ситуації. Станьте адвокатом Ладного. І знаючи, що він убивця, доведіть у суді його невинуватість.
Аж тепер Клим звернув увагугодинник у вітальні лунко цокає.
Поки вони з Магдою перетравлювали почуте, Гірняк почепив своє пальто до капелюха, обсмикнув піджак, поправив краватку й пригладив вуха. Він уже почувався вільніше, ніж коли переступив поріг, і відкинув усякі церемонії. Кошового подібна поведінка незнайомців або тих, кого знав мало й погано, завжди дратувала. Проте зараз він не відчув подібних емоцій, оцінюючи сказане й свою можливу роль у подальших подіях.
Якщо нема заперечень, пане Гірняк, трохи приведу себе в порядок.
Бога ради, ви в себе вдома!
Магдо, ти нікуди не збиралася зараз?
Неділя, Климентію. Маю сьогодні розкіштрохи вільного часу.
Будь така добра, звари всім кави.
Не заперечуючи, вона зникла на кухні, й Кошовий зрозумівМагда оцінила маневр, котрий дозволяв не лишатися сам на сам із незнайомцем, із яким їй нема про що говорити. Пішовши вмиватися, Клим тим самим узяв коротку паузу, виграв трохи часу й, хлюпаючи холодну воду на лице, зібрав думки докупи. Витершись і давши лад волоссю, він вподобав власне відображення й повернувся, заставши Гірняка сидячим на стільці біля його робочого столу. Той гортав учорашнє число «Діла», поклавши ногу на ногу.
Беззубо, мовив, наче поставив діагноз, помахав газетою. Демагогія, суцільна демагогія. Забагато політики, замало реальних справ.
У газеті описуються реальні справи.
Якщо реальні справизбиратися й політикувати, розходячись та лишаючись при своєму, не зробивши висновків, тоді згоден. Ми з вами на різних платформах, пане Кошовий. У нас різні уявлення про те, що і як треба українцям робити далі, аби війна завершилася на нашу користь.
Але ви прийшли до мене. Поговорити про війну?
Говорити про війну краще, ніж воювати. Менше смертей.
І тим не менше, ви говорите.
Запахло кавою. Вибачившись, Клим пішов у спальню й швидко перевдягнувся. Тим часом Магда принесла на круглій таці каву, поставила тацю на стіл, взяла одну чашечку собі й залишила чоловіків, щільніше причинивши за собою двері спальні. Кошовий вмостився за робочим столом, відчинивши заразом кватирку, сьорбнув з філіжанки, потому поставив її, розташувався, поклавши перед собою руки й переплівши пальці.
Давайте до справ, пане Гірняк.
Прошу дуже, давайте, він теж надпив.
Звідки ви знаєте про зміст згаданої записки? Ладний справді признався письмово перед тим, як убити суперника?
«Українське слово» не приділяє уваги криміналу. Інші газети про вбивства пишуть. Маю знайомих серед кореспондентів. Все просто робиться, він потер великим пальцем об указівний.
З якого дива комусь здавати вам таку інформацію?
Потреба в грошахне диво, гмикнув Гірняк. Власне, аби йшлося про друзів чи бодай приятелів, відомості нічого б не коштували. Тут лише обмін, інформація на корони. Та й, чесно кажучи, за інших обставин я не платив би за таке свої кревні. Фонду нема, видання в нас не дуже багаті, особливо українські. Мене зацікавила саме історія стрільця Ладного.
Припустімо. Хочете вимагати звільнення, почнеться рух, привернете до себе увагу патріотично налаштованих сил. Зрозуміло. Цікавить інше: звідки знаєте, що Ладнийубивця?
Записка.
Ви її не бачили, Клим подався вперед. Робити висновки на основі того, чого не бачили на власні очі, неправильно. Кажу, як правник і направду хороший адвокат. Отак я колись виступав у судовій залі.
Ладного затримали біля тіла інженера. В помешканні, де він жив із своєю нареченою, Оксаною Антонів. У руціревольвер, руки в крові, суперника вбито пострілом у голову. І головне, пане Кошовий, застала його та сама Оксана, повернувшись додому. Вона викликала поліцію. Весь цей час Ладний лишався на місці, втекти не пробував. Поводився, як людина, котра виконала тяжкий обовязок, усі свої земні справи завершила й готова завершити життя.
Убив і чекав арешту?
Саме так. У кімнаті лишив зізнання. Складається, пане Кошовий.
Клим відкинувся на спинку крісла. Розплів пальці, взяв каву, яка вже поволі вистигала, відпив половину, покрутив філіжанку в руці.
Гаразд. Припустімо. Захар Ладнийубивця. Як накажете його рятувати? Може, він ще й сам зізнався?
Мені це невідомо. Та якби признавсяуже б знали.
Хто?
Колегигазетярі, котрі зуби стерли на кримінальних хроніках. Зранку купив кілька різних видань, переглянув. Лише «Курєр Львівський» написав про вбивство на ґрунті ревнощів. Згадав, що на місці злочину виявили січового стрільця Л. Більше нічого.
Так, Кошовий прикусив нижню губу, почекав трохи, повторив:Так. Досвід підказує: озброєна людина біля трупа ще нічого не означає. Аби не записка, зміст якої теж невідомий, я б дав Ладному шанс. Навіть робив би ставку на виграш.
Бачите, вже починаєте мислити, як адвокат.
Ще нічого не починаю, відмахнувся Клим. Якщо письмове зізнання є і воно написане рукою Ладного, тоді я піду в суд з голими руками. Навіть якщо стрілець вперто все заперечуватиме, проти такого вагомого доказу ні в кого нема прийому.
Почерк могли підробити.
Могли. Кому це вигідно? Слухайте, пане Гірняк, ви ось тільки-но заявили: Ладнийубивця, ви переконані в цьому. І ось тепер починаєте самі себе заперечувати.
Ми з вами вже почали будувати лінію захисту Захара, хіба не так?
Я ще нічого не вибудовую. Міркую вголос.
Правильно мислите.
Забув вас запитати! вирвалося в Клима, і він зараз же відіграв назад:Вибачте, все це несподівано. Годину тому не мав такого клопоту, тепер намагаюся зрозуміти, чи потрібно мені це.
Гірняк випрямив спину, розправив плечі.
Врятувати Ладногонаша спільна справа. Герой війни, українець, не може бути банальним убивцею, який напився й застрелив суперника. Типова побутова справа, дуже примітивна, й це ще більше принижує нашу спільноту. Вороги ж спроможні роздмухати цю бульбашку до непристойних розмірів.
Ворогице хто? Влада?
Гість знову клацнув пальцями.
Влада слабка, пане Кошовий. Не та вже Австрія, цісар не той. Доживає останні роки, як не місяці. Війна висотує всі соки, причому не лише з цієї, а й з Російської імперії. На їхніх руїнах постануть нові держави.
Зараз ви цитуєте типову газетну публікацію. Припускаюнавіть власну.
Ви чудово знаєте й відчуваєте ці настрої. Й поділяєте такі думки, хіба не так?
Я взагалі обережний та виважений із висновками. Не біжу поперед батька в пекло.
Це помітно. Та часом треба більше впевненості в собі та інших. І віри у власну справу. Але про ворогів, Гірняк зиркнув у бік причинених дверей спальні.Поляки, пане Кошовий. Ляхи.
На Климове лице лягла тінь.
Що ви собі дозволяєте? На кого натякаєте?
Розумному досить, мовив гість, не відводячи погляду. Поляки конкурують із нами за наше право створювати власну національну державу. І програють, бо українці показали себе надійнішими. Поки що можемо говорити швидше про майбутню українську автономію. Та це лиш перший крок. І маємо таку сприятливу, я б сказав, ситуацію не в останню чергу завдяки січовим стрільцям. Легіон добре показав себе на фронті, боронячи імперію й виборюючи перемоги. Ось чому випадок із Захаром Ладним ті ж самі поляки легко викрутять для компрометації всього стрілецтва. Бачте, мовляв, як мати з ними справу.