Один приклад не показовий.
Так ляхи знайдуть більше! Їм тільки дай волю! Тому врятувати нашого героя будь-якою ціноюсправа, без перебільшення, державної ваги. За умови, що ми з вами хочемо одного разу таки мати власну державу.
Ви хочете звинуватити польську спільноту в організованій провокації? З моєю допомогою? Клим підвівся, глянув на Гірняка згори вниз. Не вийде у вас нічого.
Гість лишився сидіти, і Кошовому раптом закортіло вигнати його. Але стримався, вийшов з-за столу, пройшовся кімнатою, заклавши руки за спину, заговорив розважливо, не так до гостя, як мислячи вголос:
Адвокатові пропонується прийняти факт скоєння клієнтом злочину, в якому його звинувачують. Знаючи це, не визнавати підзахисного винним, шукаючи аргументи й докази. Ви особисто маєте чим довести невинуватість Ладного? відповіді не чекав, відмахнувся:Навряд. Хіба ви знаєте більше, ніж кажете. Коли так, маєте в рукавах козирі, які не квапитеся мені показувати. Так чи ні?
Гірняк демонстративно й дещо блазнювато розвів руки, зігнув їх у ліктях, опустив униз, потрусив.
Нічого не випало, підіграв Клим. Хоча ви все одно можете мені брехати.
Мені важко працювати, коли нема довіри.
Так ми ще не працюємо, парирував Кошовий. Мені важливо зрозуміти, на що ви розраховуєте. Я сам маю придумати версії? Сам повинен звинуватити поляків у навмисному вбивстві українського інженера з метою виваляти багном січовика, а заразомувесь наш стрілецький легіон? Чи побачити тут російську руку, яка тягнеться до подібної мети? Чи вони діють спільно, аби послабити український політичний та суспільний рух? А раптом могла бути інша, приземлена причина? Скажімо, кохану Ладного приревнував до убитого інженера хтось третій? Зробимо з Оксани як її Антонів femme fatale?
Тепер Гірняк підніс руки догори.
Тут я вам не порадник. Зрештою, мій візит неофіційний. Прийшов до вас як приватна особа і патріот, котрому небайдужа наша спільна справа.
Ми не працюємо разом.
Але рухаємося в одному напрямку. Ваша громадська активність, пане Кошовий, викликає лише повагу. Мене саме вона спонукала постукати нині у ваші двері. Хоча діячів нині чимало. Проте є одна обставина, й вона переважила.
Тобто?
Заручники. Ви доклалися до того, аби встановити постійний звязок із тими українцями, котрих росіяни вивезли за межі Галичини й Буковини, тримаючи під наглядом у Києві, Харкові, навіть Петрограді. Займаєтесь полоненими, підтримуючи тих, хто служив у царській армії, та має наше походження. Мені це все близько й до болю знайоме.
Чомудо болю?
Гірняк зітхнув:
Я біженець, аби знали. Втікач, із Чернівців. Був серед заручників у готелі «Чорний орел», знаєте щось про це?
Звісно, доходили чутки.
Але й після того лишався в місті, вважаючи своїм обовязком підтримувати тих, хто потрапив під репресії окупантів. Знаю, ви теж протрималися. Та Львову пощастило, що сюди не повернулися росіяни. Чернівцям пороблено, і коли вони прийшли вдруге, я знову став заручником, тепер уже з власної волі. Як виявилось, даремно, він прокашлявся, допив уже зовсім вистиглу каву. Ось ви тут дорікнули мені надмірним радикалізмом. А ця моя позиція, яку я не боявся озвучувати навіть тоді, коли в Чернівцях панував губернатор Євреїнов, справді давала багатьом віру: вони не самі. Треба триматися й боротися. Звісно, коли росіяни забралися з Чернівців уперше, ми раділи й не припускали, що вони повернуться за кілька місяців. Ось коли мені все згадали. Тож мій хід із переданням себе в заручники-добровольці не вдався. Мене, як більшість бранців, не випустили, закрили до вязниці. У січні відправили до Росії. По дорозі вдалося втекти. Така історія.
Поки гість говорив, Кошовий зловив себе на думці: враження від нього міняється. Не те щоб Роман Гірняк раптом став йому симпатичним. Клим почав вірити в його наміри. Тим часом той завершив:
Мешкаю тут, у Львові, з зими. Повертатися назад до Чернівців не збираюся поки, бо фронт знову поруч і, боюся, місту знову не пощастить. Завів добрих знайомих, та не до всякого з таким прийду. А вас я чомусь відчув. Людина, котра опікується заручниками й полоненими, зрозуміє й мене. То хіба не домовимося?
Люди мають домовлятися. Хотілося б тепер знати, про що.
Захист Захара Ладного. Вас підтримають люди, пане Кошовий. Ви повинні витягнути його з Бригідок і спробувати реабілітувати в очах громадськості. Є проблема: Ладний убив Косацького. Витягнути героя війни, знаючи цевчинок адвоката. Під час війни не побоюся прирівняти його до подвигу.
Бійтеся гучних слів, пане Гірняк.
Так словомоя зброя. Чим гучніше звучить, тим краще.
Ви вмієте переконувати.
Це означаєя добре вправляюся зі своєю зброєю.
Клим повернувся за стіл, присів, потер руки.
Ніколи ще не захищав винуватців. Загалом я згоден, витягнути Ладногопитання політично важливе й правильне. Та мені треба знати більше.
Думаю, більше самого Захара вам однаково ніхто не скаже.
Згоден.
Вислухати його може лише адвокат. Мене в тюрму не пустять, васзапросто.
Не перебільшуйте. Не так усе й просто для мене, особливо тепер.
Захисників пускають до підзахисних навіть у воєнний час.
Теж згоден. Вважайте, перемогли. Але домовимось так: поки беруся лише влаштувати зустріч із Ладним. Дізнаюся з перших вуст, як усе сталося. Разом придумаємо стратегію захисту. По руках?
Гірняк клацнув пальцями, простягнув Кошовому через стіл правицю.
Магда, вже одягнена, вийшла зі спальні, коли за гостем зачинилися двері.
Щось не так? Клима напружив знайомий колючий погляд.
Ви голосно говорили.
То й що?
Я все чула. Не підслуховувала.
Могла навіть вийти до нас. Розмова не секретна.
Мені не подобається цей чоловік.
Кошовий закурив, вперся об краєчок стола.
Чомусь я чекав подібної реакції.
Он як, у її тоні не звучало здивованих ноток. Він прийшов сюди, аби нацькувати тебе на поляків. Не хочу лізти в політику, скільки разів тобі говорила. Але розуміюнині всі в неї втягнуті, так чи інакше. Довкола суцільна політика, навіть у Червоному Хресті. Подібні розмови можливі де завгодно, й вони ведуться. Тільки не тут, у цьому домі.
Магда тупнула ногою.
Сіпнулося віко, сильніше, ніж зазвичай, Клим торкнувся його пучкою.
Поясни.
Сам розумієш.
Магдо, прошу тебе, в мене тепер інше в голові.
Як би звинуватити в чомусь поляків? Заради того, аби вигородити вбивцю?
Ти все чула. І теж маєш усе зрозуміти.
Не пригадую, аби Климентій Кошовий погоджувався на таке раніше.
Ти злилася на мене, коли взявся виправдовувати Густава Сілезького. Бо була щиро переконанатвою приятельку Агнелю задушив у її власному авто саме він. Про інше слухати не хотіла. Однак Сілезького випустили.
Він не вбивав Агнелі.
Я довів це, Магдо.
Але цей стрілець Ладнийубивця.
Я сам повинен переконатися.
Ти шукаєш, якою брехнею витягнути злочинця з-за ґрат. Климентію, герой війни не має індульгенцій у мирному житті.
Хіба зараз мир?
Перепрошуюв тилу справді імітація миру. Тим не менше. Ми разом два роки, й ти ніколи не підкреслював цю різницю.
Різницю?
Так. Я полячка, католичка. Ти українець, православний. Мені здавалося, нас дотепер нічого не розділяло. Як колись нічого не заважало побратися з Басею. Ані те, що вона вихрещена жидівка, ані те, що
Кошовий зупинив її поглядом, Магда ковтнула останні слова, щоки запашіли.
Вибач. Я не мала права, не повинна була. Просто цей чоловік, ці розмови Коли є спільний ворог, якого всі скуштували на смак, подібні розмови треба по змозі згортати.
Якщо закривати очі й вуха, нічого довкола не припиниться, Магдо.
Вона взяла з комоду свої цигарки.
Ти киватимеш на заміри поляків.
Спершу я поговорю з Ладним і зрозумію, з чим доведеться мати справу.
Але ти все одно придумаєш казку, яка допоможе витягнути убивцю на волю. Й у перспективівиправдати. Поліція розбиватиме лоба, шукаючи іншого вбивцю, якого насправді не існує. Климентію, я не лише шляхетного польського роду. Я також удова поліцейського, а покійний пан Богданович закон поважав.