Ви знайшли мою адресу і примчали рано в неділю, повів далі Клим. Я, на вашу думку, маю зриватися з місця й когось рятувати. Саме я, він тицьнув себе пальцем у груди. Хоча є поліція, військова комендатура, загаломбільш впливові й значимі персони. То в чому справа?
Виадвокат.
Не практикую.
Знаю. Але винаш адвокат, пане Кошовий. Ви представляєте інтереси української суспільності й певною мірою репрезентуєте її.
Це моя громадянська позиція, пане Гірняк. До чого тут адвокат?
Бо самої позиції не досить, аби витягнути з тюрми Захара Ладного.
Смикнулося віко.
Того самого? Стрільця, героя Бережан?
Його арештували за вбивство. Вчора ввечері, пане Кошовий.
Розділ другийВрятувати героя війни
Клим і Магда перезирнулися.
У її погляді побачив не так подив чи цікавість, як нерозуміння. Машинально похлопавши себе по боках і намацавши цигарки чомусь не в правій, а лівій кишені халата, Кошовий витягнув сигарету, розімяв у пальцях, пошукав очима і знайшов на письмовому столі сірники. Магда випередила бажання, сама подала йому коробку.
Треба переходити на тютюн, сказав Клим, прикурив, випустив дим убік. Селяни продають. Фабрика у Винниках після пожежі не така потужна. Французькі непогані, та все ж коштують грошей.
Хіба тютюн задарма?
Дешевший, пане Гірняк. Під час війни це важливо.
Ви не почули, пане Кошовий? Я про людину, випро тютюн.
Тим часом Магда принесла попільничку. Взявши вільною рукою та збивши в неї попіл, Клим, мить подумавши, прилаштував туди ж «голуазину». Провів рукою по лицю, струснув головою.
Я ще не прокинувся, пане Гірняк. Ось у чому справа. Новина прикра, хоч Ладного особисто не знав.
А я навіть не знаю, хто це, вставила Магда.
Ви, пані Богданович, навряд чи цікавитесь українським життям Львова. Тому й газет не читаєте.
Це прозвучало різкувато. Вираз Климового обличчя негайно все пояснив Гірнякові, він швидко виставив правицю:
Ні-ні, перепрошую, зовсім не хотів вас образити
Але заговорили польською, сухо сказала Магда. Українську я розумію так само, як німецьку й французьку. Навіть змогла вивчити трохи російську.
Ви праві,Кошовий знову затягнувся. Він правий, Магдо. Ти справді не читаєш українських газет.
Це погано?
Не так, щоб дуже, Клим посміхнувся кутиком рота. Просто аби ти читала, наприклад, «Українське слово», куди дописує пан Гірняк, ти б зрозуміла: у нього стиль такий. Манерарубати з плеча. Він вважається радикалом
Момент! гість клацнув пальцями. Помірним радикалом!
Такі бувають? брови Магди стрибнули догори.
Це самовизначення, пояснив Клим. Він справді неповторний. Принаймні, таких дуже мало. Тож дописи Романа Гірняка цінуються й користуються попитом у різних редакторів. Щоправда, дедалі менше.
Цензура, кинув Гірняк.
Під час війнивиправдано.
Ви виправдовуєте цензурні нападки влади на українські видання?
Я нічого не виправдовую. Я пояснюю, чому редакції можуть і вже мають проблеми через окремі ваші публікації. Ви недавно виступали на одному зібранні й зачитали свою статтю про Захара Ладного. Її заборонили до друку, бо в тому, що герой війни не має роботи й животіє в притулку, ви звинуватили владу, починаючи від президента міста.
Хіба не так? стрепенувся гість.
Ладний без роботи, бо не хоче її мати, відрізав Кошовий. Я поважаю його військові заслуги. З великою симпатією ставлюся до корпусу січових стрільців. Але герой війни міг би поводити себе скромніше.
Куди скромніше! Живе у комірчині! Свого дому не має! Отримує злиденну пенсію
яку пропиває в дешевих барах! підхопив Кошовий. Ще й вимагає пригощати його, бо він застрелив девятнадцять російських вояків! По чарці за кожного! Ви про це нічого не написали, пане Гірняк. До речі, Ладного арештували за вбивство. Скількох додав до свого списку?
Одного.
Російського солдата чи офіцера?
Інженера Олеся Косацького. Постріл у голову.
Тобто свого?
Більше скажусвого друга. В кімнаті Ладного, в притулку на Скарги, поліція знайшла якусь записку. Ніби той написав зізнання перед убивством.
Магда мовчки крутила головою, ковзаючи поглядом по чоловіках, Клим помітив це і коротко пояснив:
Говоримо про стрільця з українського легіону. Він був найвлучнішим у своїй бригаді. Спеціально не вчився, взагалі не збирався бути військовим, вивчав, здається, хімію. Минулого року батальйон прийняв бій, довелося відступати, і цей Ладний лишився прикривати відхід. Зайняв позицію в окопі й почав відстрілювати російських солдатів одного за одним. Потім уже газетярі, колеги пана Гірняка, придумали: в стрільця, мовляв, дар проявився.
Звідки ви знаєте! Може, справді проявився! огризнувся той. Людські можливості безмежні, панове.
Війна потребує перемог і див, мовив Кошовий. З визначеннями не сперечаюсь. Бо Захар Ладний герой, ніде правди діти. Як примудрився отак стріляти й рахувати, не знаю. Відомо інше, і це я читав і чув від офіційних осіб, у тому числі військових: Ладний сам-один на короткий час стримав наступ на тій невеличкій ділянці. Це дозволило січовим стрільцям швидко перегрупуватися, підтягнувся підрозділ з іншого флангу, батальйон пішов у контрнаступ, атаку було відбито. Окоп, у якому ховався Ладний, закидали гранатами. Побратими думаливсе. Коли оклигав, контузія, поранений, та вижив. Чув, британці називають таких снайперами.
І створюють цілі підрозділи з влучних стрільців! Навіть навчають! підхопив Гірняк. А тут героїв списують на смітник!
Наскільки мені відомо, притулокне смітник. Там пристойні умови. Повертатися до життя, ставати корисним чи деградуватиособистий вибір кожного.
Умов не створено! Я кричу й пишу про це!
Тепер герою війни створять усі умови в тюрмі,відрізав Клим. Дозвольте пояснити, для чого ви пришли до мене, пане Гірняк.
Я ж
Тепер виставив правицю Кошовий, переклавши попільницю в ліву руку. Сивий цигарковий дим зсередини міг нагадати людині з фантазією щойно використану зброю.
Чекайте. Ви щойно сказали про якусь записку, де є нібито зізнання. Отже, ви її не бачили й зізнань не читали. З кримінальною поліцією навряд чи дружите. Та де! Зовсім не дружите! Звідки знаєте про записку? Цього факту ніколи б не повідомили в газетах, принаймнів першій публікації. Значить, у вас інші джерела.
Звісно. Підтримую контакти зі стрільцями, котрі мешкають у притулку. Поліція вчора пізно нагрянула з обшуком, збурили ветеранів. Серед них же вибрали пойнятих. Записку знайшли в їхній присутності
і зачитали вголос! знову перервав його Кошовий. Не робіть із мене дурня, пане Гірняк! Або ви знаєте зміст записки, абоні. Але якщо не знаєте й припускаєте, ці припущення повинні мати підставу.
Магда підтримала Клима кивком.
Навіть я не знала таких деталей. Принаймні, дізнавалася не відразу. А я, прошу зазначити, кілька років прожила з начальником кримінальної поліції. Та й потім у криміналі від мене не тримали таємниць, даючи потрібну інформацію.
Я знаю, хто ви, пані Богданович, зітхнув Гірняк. І визнаю правоту пана Кошового. Проте ви мене постійно перебиваєте. Можливо, маєте до моєї скромної персони якусь антипатію. Чи просто незадоволені ранньою несподіваною появою. Та повірте, я не прийшов переконувати вас, пане Кошовий, у цілковитій невинуватості стрільця Ладного, тут у його очах блимнув вогник лукавства. Ви ж це хотіли сказати, пане адвокате? Цим збиралися пояснити мій несподіваний прихід? Бачте, я теж умію рахувати ходи й робити прогнози.
Ми не граємося, відрубав Клим. Так, ви прийшли до мене, аби вмовити витягнути Ладного з тюрми. Де він, до речі? В Бригідках?
Так.
І зновупро ваші «якусь» та «нібито». Мені невідомо, що й де ви дізналися. Швидше за все, вже почали діяти превентивно й підводити до висновку: все надумане, звинувачення висмоктані з пальця, влада черговий раз хоче посадити за ґрати героя. Адже влада боїться героїв війни, тим більшетаких, як Захар Ладний. Пасіонарій, влучний стрілець, якому нема чого втрачати і який буде вимагати брати до уваги кожне своє слово. Через те його апріорі закрили несправедливо, шукаючи цапа-відбувайла. Заступитися за нього нема кому. Спосіб життя підходящийвояк на маргінесах, чоловік із ураженою психікою, не знаходить собі місця. Докази сфабриковані, тож