Так, шкода, ледве встигнув вставити Томас. Рейчел перевела погляд з нього на Рене й продовжила. То як тобі тут живеться? Напевно, сумуєш за романтичним Парижем?
Власне кажучи, я не можу сказати, що Англія гірша, ніж Франція. Рене обережно підбирала слова. Усе-таки тепер це її батьківщина, а найголовніше батьківщина її чоловіка. Сумую я за рідними, не проти була б їх відвідати, але Томас увесь час зайнятий на роботі в Лондоні, на жаль. Рене зітхнула, ніби їй справді було жаль, що він там зайнятий. Якби не моральні норми, вона б і сама вирушила в подорож, гроші б узяла в чоловіка. Ну а романтики, вона взяла Томаса за руку й ніжно погладила, мені й тут вистачає. Усе-таки свою роль треба грати до кінця. Хоча Рене не могла сказати, що їй було аж так неприємно. Адже Томас був освічений, статний молодий чоловік, поряд із яким було приємно перебувати. Браунінг не викликав відрази, хіба що на початку їхнього сімейного життя, коли Рене ненавиділа його всім серцем через зруйноване майбутнє.
О, так! Можу зрозуміти. Молоде подружжя. Кохання і все таке, Рейчел весело підморгнула. А мені от заміж узагалі не хочеться. Скільки разів робили пропозицію, я все кажу ні! Дівчина поклала руки на стіл і вперто поглянула на брата. Вважаю, що я ще доволі молода й хочу побачити світ. До речі, після дня народження вирушаю в ґранд-тур по країнах Європи. Буду у Франції, можу передати звістку твоїм батькам, Рене.
Дякую, увічливо відповіла Рене. А де ще плануєш побувати?
О! Франція, Італія, Іспанія, Швейцарія. Я вже бачу, як блукаю вуличками тамтешніх міст, Рейчел заплющила на мить очі, ніби й справді побачила перед собою якусь картинку, і мені відкриваються їхні найпотаємніші секрети.
Рене всміхнулася. Чоловікова сестра, виявляється, ще й велика мрійниця та майстриня вигадок. Так, може, вона й справді в душі ще занадто молода для заміжжя чи кохання. В очах Рейчел Рене бачила маленьку дівчинку, яка прагне пригод. Треба буде обовязково її згадати в майбутньому романі.
Раптом Рене здалося, що під столом щось прошмигнуло, і її ногу обдало легеньким вітерцем. Жінка на мить завмерла. Вона глянула під стіл, а потім на чоловіка.
Щось сталося, кохана? Том поклав долоню на плече дружині. У тебе збентежений вигляд.
Усе добре. Просто здалось, що поміж ногами щось пробігло.
Томас нахилився й ретельно обдивився все під столом. Велика довга чорна пірїна лежала на підлозі й виблискувала на сонці.
Ні, моя мила, там нічого немає. Тобі здалося.
От і я кажу, що здалося. Рене всміхнулася. Тож берімося до десерту.
Я тільки за! І Рейчел уся засяяла, мало не заплескала в долоні.
Та Рене не покинуло відчуття стурбованості. Вони з Томасом не тримали ніяких домашніх чи екзотичних тварин. Жили поруч із лісом, але навряд чи якась бідолашна тваринка могла ненароком забігти на терасу. Та й Том перевірив, що ні під столом, ані поруч нікого не було. Але що то був за дивний вітерець? Невже їй усе примарилося?
Та вже до вечора Рене забула про це. Перед вечерею Рейчел розказувала багато цікавих історій зі свого життя, потім жінки ділилися своїми вподобаннями щодо книжок, письменників і художників. А коли вже всі зібралися за столом, Роуз принесла листа Томасу, і той надовго зачинився в себе в кабінеті.
Том вийшов з кабінету аж тоді, коли жінки вже поїли, і повідомив, що має завтра їхати до Лондона через невідкладні справи. Сказав, що його не буде чотири чи пять днів. Тому всі приготування до дня народження Рейчел, який мав бути за тиждень, доручив самим жінкам і пішов до кімнати збирати речі.
Ти вирушаєш уже сьогодні? Рене була трохи збентежена таким швидким та несподіваним розвитком подій.
Так. Я маю бути в банку вже завтра вранці. Він нахилився й поцілував дружину. Вибач, люба. Розвернувся й пішов.
Дочекавшись, поки брат зачинить за собою двері, Рейчел мовила:
Я так розумію, що будинок у нашому розпорядженні аж чотири дні. Вона загадково всміхнулась. Я впевнена, що нам буде дуже весело, Рене.
Можливо розгублено промовила жінка, не розуміючи до кінця підтексту слів Рейчел.
Десь за півгодини, коли Білл приготував карету, а Томас зібрав необхідні речі, жінки попрощалися з чоловіком і розійшлися по своїх кімнатах.
Роуз разом з іншою служницею, Ґвен, приготували для Рейчел спальну кімнату на другому поверсі, а оскільки кімнати Тома й Рене були на третьому, то жінка не бачила сестру чоловіка до ранку.
Та вночі Рене несподівано прокинулася від якогось поштовху. Спершу вона подумала, що то Рейчел прийшла до неї, щоб почати вже свої веселощі, а чи вже настав ранок і її будить Роуз. Але, роззирнувшись, Рене завважила два дивні вогники в темряві червоний та чорний. Перелякана жінка заплющила очі й невдовзі знову заснула.
Зважаючи на те, що нічне непорозуміння було короткотривалим, Рене вирішила, що це їй наснилося. Адже в кімнаті вона так нікого й не зустріла. А про те, що її нібито хтось штовхав, вона згодом узагалі забула.
Жінка вийшла зі своєї кімнати і відразу опинилася у вирі подій. Кухарки бігали по будинку з різними овочами, фруктами, ягодами та іншими продуктами, ніби проспали й лише збираються готувати сніданок для неї та Рейчел.
Далі по коридору вона помітила Роуз і Ґвен, вони несли пакунки та коробки, з яких виглядали пістряві стрічки й кольорові папірці, схожі на прапорці. Рене, здивовано спостерігаючи, рушила на кухню, щоб попросити зробити їй кави. Їй здавалося, що вона задовго спала й через це в неї розболілася голова.
Мері? Мері, ти тут?
На хвилю Рене здалося, що на кухні нікого немає, і це неабияк її здивувало. Аж раптом біля сходів до підвалу промайнула якась біла тінь. Рене на мить перехопило подих.
Мері? прошепотіла жінка.
За спиною в неї почувся знайомий голос.
Місіс Браунінг, мої вибачення. Ви вже прокинулися. Я зараз же накажу подати вам сніданок. Просто міс Рейчел зранечку роздала накази, і всі бігають по різних дорученнях з нагоди її дня народження.
Та Рене навіть не озирнулася до кухарки. Вона стояла мов укопана, дивлячись наперед себе.
Проходьте до їдальні, зараз усе подадуть до столу.
Та Рене все вдивлялась в прохід до погреба й думала, що її зір вирішив поглузувати з неї. Мері здалося, що господиня й не чує її.
Пані Рене? Усе гаразд? Жінка простягла руку і торкнулася плеча Рене. На пристаркуватому обличчі служниці вмить додалося ще більше зморшок, ніж було до цього.
Рене обернулася й ніби вийшла із заціпеніння. Вона глибоко вдихнула й спантеличено глянула на Мері.
Усе добре. Зробіть мені просто кави. Чорної. І чкурнула геть із кухні, ніби її тут і не було.
Рене сиділа на звичному місці за столом і задумливо обводила, напевно, вже двадцяте коло ложечкою в чашці з кавою. Кава майже вистигла, але Рене передумала її пити. Настрій кудись зник. Її засмутило те, що сталося в кухні. Якщо воно було лише грою її уяви, то однаково не тішило. Адже це означало, що її розум починав давати збій. А якщо там справді хтось ходив, то хто?
У Рене голова розболілася ще дужче. Жінка піднесла чашку до вуст і трохи відсьорбнула. Гіркувата рідина змочила горло й солодко розтеклася по організму. У кров через вени потрапив кофеїн, і вже за кілька секунд Рене відчула, як її серце закалатало ще дужче.
О, ти тут! А я тебе шукаю.
Рейчел була в піднесеному настрої і, судячи з її виразу обличчя та інтонації голосу, вона чогось хотіла від Рене.
Щось сталося? не дуже весело запитала жінка.
Чому така апатія? дівчина променисто всміхнулась, показуючи майже всі свої зуби, рівні та білосніжні. Звісно, що сталося. Уже за пять днів моє свято. Рейчел підбігла до Рене й підхопила її під руку. Ходімо, ходімо. У нас багато справ. Треба стільки всього купити, вибрати. Дім прикрасити! Сукні собі приміряти!
Що?.. незрозуміло почала Рене, але було пізно. Чоловікова сестра невпинно тягла її до вітальні, і жінка зрозуміла, що спокою наступні пять днів їй не бачити.
Коли ввійшли у вітальню, Рене була не така вже й здивована побаченим. Просто про себе завважила, що де в чому Рейчел таки дуже схожа із Томом.