Зрозуміло. Рене не знала, що сказати. Чим викликана різка зміна настрою? Та про що вона може судити, коли майже нічого не знала про його сімю, їхні стосунки, та й іноді вона не була впевнена, чи знає його. Принаймні так, як їй би того хотілося. Ходімо спати, Томе. Я хочу завтра встати раніше й спробувати щось написати. Можливо, вранішній настрій навіє мені якісь добрі думки.
Звісно, кохана. Я піднімуся до тебе за хвилину. Іди лягай. Він усміхнувся й легенько поцілував дружину у вуста. Але Рене відчула, що подумки Том був десь дуже далеко. І, мабуть, підніметься до неї не за хвилину й не за дві. Найпевніше це буде вже пізньої ночі й вона встигне заснути. Він не посміє її розбудити й просто ляже поруч, як це доволі часто бувало. Вона відчувала, що він її оберігав, і була йому вдячна.
Нагорі Роуз допомогла їй зняти одяг і гарненько розчесати волосся. Цю служницю чоловік найняв спеціально для Рене. Молода бідна жіночка, котра потребувала роботи. Рене ставилася до неї з повагою, але не могла побороти відразу, котру викликала велика бородавка на шиї жінки. Рене було соромно через це, тому вона завжди прохала Роуз, щоб та не заплітала косу. Біляве волосся, що розсипалося по плечах жінки, приносило Рене набагато більше задоволення, аніж порепана, покручена бородавка завбільшки з пенні.
Рене вдягла одну з найкращих своїх нічних сорочок і лягла в ліжко, сподіваючись, що вона, як зразкова дружина, встигне задовольнити потреби Томаса.
Наступного дня Рене прокинулася в обіймах чоловіка. Усе сталося так, як вона й гадала. Жінка тихенько потяглася й спробувала звільнитися з-під руки Томаса так, щоб не потривожити його.
Чому ти так рано прокинулась? Том одразу ж розплющив очі. Він ніколи не лежав у ліжку довше, ніж вона. Завжди хотів першим бачити, як вона прокидається. Йому подобалась її вранішня краса й безтурботність.
Уже десята. Стіл, мабуть, накритий, Рене почала одягатися. Вона не пішла за ширму, знаючи, що Томас буде радий поспостерігати за нею оголеною.
Ніхто не накриє, поки я не скажу. Не хвилюйся. Вертайся до мене в ліжко. Учора ти вже спала, коли я прийшов. Він окинув поглядом Рене з ніг до голови. Я скучив за твоїми обіймами й поцілунками.
Рене вже тримала в руках нову шовкову сорочку, але раптом обернулася до чоловіка. Вона давно не відчувала дотику чоловікової руки й сама скучила за його пестощами.
А як же прислуга? Роуз може прийти мене будити.
Ніхто не прийде, поки я не вийду з кімнати, ти ж знаєш.
Рене мовчки повернулася до ліжка й пригорнулася до чоловіка. Не гаючи часу, Томас почав ніжно водити своїми довгими й тонкими пальцями по її животу, потихеньку піднімаючись угору, до грудей. Щоразу жінка відчувала щось нове. Іноді вона збуджувалася одразу, іноді ні, але щоразу вона відчувала, що чоловік поводить себе з нею по-різному і це завжди заводило Рене.
Їхньої першої шлюбної ночі вона боялася, що чоловік завдасть їй якоїсь шкоди. Боялася болю, про який попереджала Емма, але, на диво, Томас виявився дуже ніжним і лагідним. А згодом Рене зрозуміла, що Том доволі-таки досвідчений. Щоразу, торкаючись її тіла, він знав, що саме потрібно було зробити, як провести пальцями, поцілувати або ж пестити язиком, щоб збудити Рене.
Але вони ніколи не досягали ейфорії одночасно, Томас завжди фінішував першим. Тому Рене не знала, чи це саме той секс, котрим вона має бути задоволена на всі сто відсотків. Чи всі дружини проходять через це? Жінка не мала в кого спитати поради чи поділитися переживаннями.
Том закінчив, повернувся на бік і ніжно пригорнувся вустами до Рене. Жінка відповіла на поцілунок, анітрішки не лукавлячи. Вона була повністю вибита з сил, але, як завжди, з відчуттям незавершеності всміхнулася до чоловіка. Ці декілька яскравих митей перервалися так раптово, що Рене не встигла прийти до тями.
Після сніданку вона пішла в альтанку біля озера, прихопивши друкарську машинку. Її сподівання встати раніше й пописати не виправдились, але жінці гріх було скаржитись. Гарненько розмістившись в альтанці, Рене почала думати, які ж можуть бути перші слова її дебютного роману.
Можливо, треба було б почати з назви? Але якщо не знаєш, про що писати, то як придумати назву? Та, може, якби був заголовок, то було б від чого відштовхнутися?
Такі думки надовго заполонили голову Рене. І вона майже до вечора просиділа біля озера, так нічого й не написавши. Тим часом Томас поговорив з помічником Рейчел і, зясувавши, що сестра буде тут уже завтра до обіду, відправив його зі слугою назустріч сестрі задля будь-якої допомоги, якщо вона знадобиться.
До вечері Рене повернулася в маєток, але Томаса за столом не знайшла. Мері сказала, що він у себе в кабінеті. Поївши, жінка піднялася туди, але двері були зачинені. Вирішивши, що Том покинув маєток у якихось невідкладних справах або був десь у будинку, просто дружина його не знайшла, Рене піднялася до себе в кімнату.
Вона взяла в бібліотеці книжку, почитала трохи на ніч, а потім лягла спати. Їй майже ніколи нічого не снилось, а якщо й бачила якісь сни, то дуже швидко їх забувала. Але сьогодні їй наснився її чоловік чоловік, якого вона кохала до нестями, і був це не Томас, а Джек.
Прокинувшись уранці, вона вирішила одразу ж написати листа Хлої. Як любляча донька, спитала про здоровя батьків і сімейний добробут, але мета її листа була зовсім інша. Вона молила Хлою дізнатися про долю Джека, і якщо та роздобуде його координати, то хай обовязково їх надішле Рене.
Усі свої особисті листи Рене завжди відправляла сама. Вона не довіряла навіть прислузі, яку Том запросто міг перевірити. Що було б, якби він прочитав хоч одного листа, в якому дізнався про Джека, про якого Рене так старанно випитувала? Жінка зовсім не хотіла знати, які могли б бути наслідки.
Тому Рене попросила Білла запрягти карету і звозити її в місто. На сніданок вона вирішила не зявлятись. «Якщо Том спитає, сказала вона Роуз, я відлучилась у дуже важливій справі, а відтак уже сама йому розповім».
Повернувшись ще до обіду, Рене не зустріла ні очікуваного екіпажу Рейчел, ні власне самого Томаса, який міг би, хвилюючись, виглядати її ще з порога. Жінка на мить зраділа, що, можливо, їй узагалі це минеться, і пішла доріжкою до будинку. «Адже досі якось миналося».
Вона застала чоловіка за чашкою кави у вітальні.
Доброго дня, Томе!
Рене! Ти швидко, я не очікував побачити тебе так скоро. Томас підвівся й впритул підійшов до дружини.
Що ти маєш на увазі? Рене не зрозуміла, про що говорить Том. Що ж йому сказала Роуз?
Ти була в місті, авжеж?
Так, відповіла Рене. Але Том мовчав, чекаючи продовження. У мене були невідкладні справи, про які я згадала сьогодні вранці.
Я хвилювався, Рене! Ти могла мене попередити, і ми б зїздили разом. Тим паче, ти знаєш, що жінка твого статусу не має ходити по вулицях сама.
Я не була сама. Зі мною був Білл!
Рене!
Томе!
Раптом здалеку почулося тупотіння кінських копит. Рене обернулася й побачила у вікні карету. «Нарешті. Тепер Том відволічеться від моїх постійних відїздів у місто».
Твоя сестра, Томе. Ходімо її зустрічати.
Розділ 3. Ґранд-тур
1881 рік, травень
Томас, Рене й Рейчел обідали на терасі позаду будинку. Видався доволі теплий весняний день, а тому Томові не було що заперечити сестрі, яка хотіла помилуватися природою за їжею. Та й дружина не була проти, а тому чоловік легко погодився й наказав, щоб стіл накрили надворі.
Рейчел сподобалася Рене одразу, як тільки дівчина зайшла в дім. Та була доволі весела, говірка, а її манери одразу виказували начитаність та освіченість. Рене була впевнена, що швидко знайде спільну мову з сестрою чоловіка, а можливо, і подругу собі. Вона знову згадала про сестру та листа, якого їй відправила. «Аби хоч Хлоя відповіла скоріше!»
Отже, Рене, як тобі подобається Англія? Столиця? А Челмсфорд? Рейчел сиділа з келихом вина в руці й пильно спостерігала за братом та його дружиною. Том, певно, тобі не дає спокою, увесь час кудись тебе водить? вона всміхнулась і похапцем глянула на брата. Постійно якісь зустрічі, обіди? До речі, Томе, ти обіцяв улаштувати грандіозний бенкет на честь мого дня народження. Шкода, що потім я вимушена буду вас покинути.