Звісно ж. І, можливо, немає такої проблеми. Я просто подумала, що тобі варто знати. Люди тут відповідатимуть на запитання якщо ти знаєш, які запитання ставити. Якщо ні, вони радісно спостерігатимуть, як ти шпортаєшся, бродиш колами, й слова не скажуть.
Алан усміхнувся. Це правда.
Це ще не кінець історії, Поллі. Після того як Бастер пішов, до мене навідався преподобний Віллі. Він
Шшш! цитьнула його Поллі, та так різко, що Алан із подиву замовк.
Вона роззирнулася, ніби щоб перевірити, чи ніхто їх не підслуховує, і знову повернулася до Алана.
Іноді я зовсім втрачаю в тебе віру, Алане. Якщо не навчишся якоїсь розважливості, то за два роки тебе ногами вперед із виборчих списків винесуть а ти стоятимеш із величезною здивованою усмішкою на обличчі й питатимеш: «Шо сі стало?» Будь обережним. Якщо Денфорт Кітонграната, то той чоловікракетниця.
Він схилився ближче до неї й сказав:
Та яка він ракетниця. Трохи пихатий пафосний мудачок, от хто він.
«Нічка казино»?
Він кивнув. Поллі накрила його долоні своїми.
Бідося. Ззовні здаємося таким сонним маленьким містечком, правда?
Зазвичай воно таким і є.
Він пішов звідти розлюченим?
О так, підтвердив Алан. Це вже друга моя розмова з преподобним про законність «Нічки казино». Думаю, буде ще декілька, доки католики нарешті не проведуть ту чортівню й усе закінчиться.
Він справді пихатий мудачок, правда? запитала вона ще тихіше. Вираз обличчя був серйозний, а очі блищали.
Ага. От уже й значки. Нова мода.
Значки?
Перекреслені гральні автомати замість усміхнених облич. Нен от носить. Цікаво, чия це була ідея.
Мабуть, Дона Гемпгілла. Він не лише щирий баптист, а ще й член республіканського комітету штату. Дон трохи петрає в кампаніях, але, думаю, починає усвідомлювати, що змінити суспільну думку набагато важче, коли стосується релігії. Вона погладила його руки. Не напружуйся, Алане. Будь терплячим. Чекай. Більша частина життя в Року так і минає: сприймати його треба легко, не поспішати й чекати, коли вітер віднесе черговий сморід геть. Шо, нє?
Він усміхнувся їй, обернув долоні догори й узяв її пальці але ніжно. О, як же ніжно.
Так, погодився. Хочеш сьогодні на вечір компанію, красуне?
Ой, Алане, не знаю
Ніяких обмацувань і лоскотів, запевнив він її. Я розпалю камін, сядемо перед ним, і ти можеш іще кілька тіл зі своєї шафи міста дістати, утамувати мою цікавість.
Поллі змучено всміхнулася.
Здається, за останні шість-сім місяців ти вже надивився на всі тіла, які я знаю, Алане, включно з моїм. Якщо хочеш розширити свої знання про Касл-Рок, подружися або зі старим Ленні Партріджем або з нею. Вона кивнула на Нен, після чого заговорила дещо тихіше: Різниця між Ленні і Нен у тому, що Ленні просто радий від того, що знає якісь речі. А Нен Робертс любить використовувати те, що знає.
Тобто?
Тобто ця леді заплатила чесну ринкову ціну не за все, чим володіє, додала Поллі.
Алан вдумливо подивився на неї. Він ще ніколи не бачив Поллі в такому настрої інтроспективному, балакучому й депресивному, все нараз. Уперше замислився, відколи вони з нею подружилися, а потім покохалися, чи він зараз слухає Поллі Чалмерз чи її таблетки.
Думаю, сьогодні краще побути окремо, раптом вирішила вона. З мене кепська компанія, коли почуваюся так, як зараз. Я з твого обличчя бачу.
Поллі, це ж неправда.
Іду додому й відлежуся в гарячій ванні. Кави більше не питиму. Відключу телефон, рано ляжу в ліжко, і буде ймовірність, що коли зранку прокинуся, то почуватимуся як нова копійка. Отоді, можливо, зможемо ну, розумієш. Ніяких обмацувань і багато лоскоту.
Я хвилююся за тебе, сказав він.
Її долоні обережно, ніжно залізли в його.
Знаю, відповіла вона. Мені від цього не краще, але я це дуже ціную, Алане. Більше, ніж ти думаєш.
2
Проїжджаючи повз «Захмеленого тигра» дорогою додому з автопарку Касл-Рока, Гю Пріст сповільнився а тоді знову прискорився. Він приїхав додому, припаркував свій «бюїк» на доріжці й увійшов у будинок.
У нього було дві кімнати: в одній він спав, в іншій робив усе інше. У центрі більшої кімнати стояв надламаний стіл «Формайка», вкритий алюмінієвими формами від заморожених вечер (у більшості з них у загуслій мачанці лежали розтовчені недопалки). Гю підійшов, відчинив шафку, став навшпиньки й помацав верхню полицю. Він уже було подумав, що лисячий хвіст кудись щез, що хтось пробрався всередину й украв його, від чого паніка запалила в нього в животі клубок жару. Тоді пальці натрапили на ту шовкову мякість, і він випустив подих довгим зітханням.
Більшу частину дня Гю провів у роздумах про лисячий хвіст, про те, як прикріпить його до антени «бюїка», як та річ виглядатиме, радісно тріпочучи там. Він ледь не причепив його того ж ранку, але тоді ще дощило, і йому не подобалося, що волога перетворить хвіст на сиру шерстяну мотузку, що просто висітиме, наче туша. Тепер він поніс його на вулицю, з відсутнім виглядом відштовхуючи зі шляху порожню банку з-під соку, погладжуючи дороге хутро між пальцями. Господи, як же це приємно!
Він зайшов у гараж (у якому починаючи десь із 1984 року було забагато різного сміття, щоб іще машина вміщалася) і, понишпоривши, знайшов шмат міцного дроту. Гю придумав: спочатку прикрутить хвіст до антени, тоді повечеряє, а опісля зрештою зїздить у Ґрінспарк. Анонімні алкоголіки збираються в залі «Американського легіону» о сьомій. Можливо, йому дійсно запізно починати нове життя але не запізно дізнатися точно, так чи інакше.
Він звязав маленький міцний зашморг на дроті й причепив його до товстого кінця хвоста. Почав закручувати інший кінець дроту до антени, але пальці, які спочатку рухалися зі швидкою впевненістю, почали підводити. Гю відчув, як упевненість вислизає, а їй на зміну, заповнюючи діру, починає просочуватися сумнів.
Він уявив, як паркується біля «Американського легіону» і все гаразд. Побачив, як іде на зустріч і це також гаразд. А тоді побачив якогось малого, схожого на придурка, що недавно став у нього перед машиною. Малий проходив повз зал «Легіону», поки сам Гю перебував усередині, казав, що його звати Гю П. і він безсилий перед алкоголем. Малому щось упадає в оковідблиск яскраво-помаранчевого світла в блакитно-білому мареві натрієвих ліхтарів на стоянці. Малий підходить до його «бюїка» й роздивляється лисячий хвіст спочатку торкається, тоді гладить. Хлопчак роззирається, нікого не бачить і відриває хвіст, ламаючи дріт. Гю бачить, як малий іде в місцевий ігровий клуб і розповідає своїм друганам: «Зацініть, що я потягнув на стоянці біля Легіону. Нормально так, нє?»
Гю відчув, як у груди прокрадається дратівний гнів, ніби то не просто гра уяви, а те, що дійсно сталося. Він погладив хвіст, тоді роззирнувся крізь сутінь пятої години, ніби очікував побачити юрбу хаповитих дітей, що вже збираються на дальньому боці Касл-Гілл-роуд, тільки й очікуючи, щоб він запхав кілька «ганґрі-менів» у духовку, а самі вкрадуть його лисячий хвіст.
Ні. Краще нікуди не їхати. Діти в наш час не поважають нічого й нікого. Украдуть що завгодно лише тому, що їм приємно красти. Поносяться з тим деньок-другий, а тоді втратять інтерес і викинуть десь у канаву чи на вільній ділянці. Той образі то був вельми чіткий образ, майже видіння його коханого хвоста, що лежить покинутий у сміттєвій балці, мокне під дощем, знебарвлюється серед обгорток від «біґ-маків» і банок з-під пива, наповнив Гю злістю й болем.
Це божевіллятак ризикувати.
Він розкрутив дріт, що кріпив хвіст до антени, відніс свій скарб назад у будинок і поклав на місце на найвищій полиці в шафі. Цього разу він зачинив дверцята шафи, але вони погано прикривалися.
«Доведеться купити замок, подумав він. Діти всюди залізуть. Взагалі зараз ні в кого нема поваги до старших. Ні в кого».
Гю підійшов до холодильника, витягнув банку пива, на мить глянув на неї, тоді поклав назад. Пивонавіть чотири чи пять банокне допоможе повернутись у форму, з огляду на те як він зараз почувається. Він відчинив одну з нижніх шафок, обмацав тлум каструль і черпаків із благодійних розпродажів і знайшов напівповну пляшку «Блек Велвет», яку тримав на випадок екстрених ситуацій. Гю наповнив до середини креманку для желе, а після недовгих роздумів долив по вінця. Зробив ковток-другий, відчув, як у животі вибухає тепло, тоді знову наповнив. Йому стало трохи краще, трохи спокійніше. Він глянув на шафу й усміхнувся. Там хвіст у безпеці, і буде в іще більшій, як тільки Гю купить у «Вестерн Авто» добрий міцний замок «Кріґ» і почепить його. У безпеці. Добре, коли маєш щось, що дійсно хочеш і жадаєш, та навіть краще, коли ця річ у безпеці. Ценайкраще.