Саллі, послухай, я розумію, як ти почуваєшся, та все можу пояснити. Точно. Я розумію Я розумію але дозволь просто
Він підвів очі, побачив, що на нього дивиться мале дівча, а тоді зашилив ноги в будку і затулив круглі двері все одним рухом, мов черепаха втягується в панцир. З дівчиною свариться, подумала Чарлі. Мабуть, підставив її. Жодному хлопцю не дозволю себе підставити.
Відлуння гучномовця. Задньою думкою пробігає щур страху, гризе. Усі обличчячужі. Чарлі почувалась самотньою і дуже маленькою, вона досі тужила за матірю. Це крадіжка, але що з того? Вони вкрали в її мами життя.
Похрустуючи паперовим пакетом, Чарлі ковзнула в крайню будку. Зняла з гачка слухавку й удала, що балакає (привіт, бабусю, так, ми з татком щойно прилетіли, все гаразд), і визирнула крізь шибку, чи ніхто на неї не задивляється. Ніхто. Єдина людина поблизучорношкіра жінка, яка діставала з автомата страховий поліс, і стояла вона спиною до Чарлі.
Чарлі поглянула на таксофон і різко штовхнула.
Від зусилля вирвався тихий хрип, і вона закусила нижню губу, посмакувала, як та чавиться між зубами. Ні, про біль не йшлося. Штовхати приємно, і це ще один фактор, який її лякав. Що, як небезпечні речі почнуть їй подобатись?
Чарлі ще раз штовхнула таксофон, цього разу легше, і раптом з лотка для решти полився срібний потік. Чарлі поспішила підставити торбу, та коли примудрилась, більшість четвертаків і даймів уже висипались на підлогу. Вона нахилилась і згребла що змогла в пакет, раз у раз позираючи крізь шибку.
Позбиравши дрібязок, дівчинка перейшла до наступної будки. Військовий так само балакав у сусідній. Він знову прочинив двері і закурив.
Сал, Богом клянуся, так і було! Попитайся у свого брата, як мені не віриш! Він
Чарлі зачинила за собою двері, відрізавши трохи висклявий тон його голосу. Їй було лиш вісім, але вона знала, коли перед нею комусь пудрять мізки. Чарлі глянула на таксофон, і за мить він віддав увесь дрібязок. Цього разу Чарлі чітко підставила торбу, і монети, мелодійно теленькаючи, каскадом полились на дно.
Коли вона вийшла, військового вже не було, і Чарлі пірнула в його будку. Сидіння й досі тепле, попри витяжку, всередині бридко смердить сигаретним димом.
Монети з дзенькотом висипались в пакет, і Чарлі пішла далі.
6
Едді Дельґардо сидів у контурному кріслі з твердого пластика, дивився в стелю і курив. Сучка, думав він. Наступного разу вона двічі подумає, перш ніж стуляти свої кляті ноги. Едді те, Едді се, Едді я не хочу тебе більше бачити, Едді як ти можеш бути таким жьорсто-о-оким. Але з приводу «я не хочу тебе більше бачити» він таки переконав її на протилежне. Едді очікувала відпустка на тридцять днів, і він збирався поїхати в Нью-Йорк, Велике Яблуко: памятки подивитись і по барах для знайомств пройтись. А коли він повернеться, Саллі й сама перетвориться на велике стигле яблуко, готове впасти. З Едді Дельґардо, уродженцем міста Мератон, штат Флорида, не проходять усі ці штучки на кшталт «у тебе взагалі до мене ніякої поваги нема». Саллі Бредфорд йому віддасться, а якщо вона справді вірить у ті бридні про вазектомію, то так їй і треба. І хай потім, як схоче, біжить до свого брата-селюка, який ще й в школі вчителює. Едді Дельґардо на той час уже водитиме харчову армійську вантажівку в Західному Берліні. Він буде
Вервечка почасти озлоблених, почасти приємних мрій Едді урвалась через дивне відчуття, що від ніг пашіє теплом, наче підлога раптом нагрілась градусів на десять. А на додачу зявився дивний, та все одно знайомий запах не як щось горить, а мов курку обсмалюють чи що.
Едді розплющив очі і першою побачив ту дівчинку, яка тинялась попід таксофонами, дівчинку семи чи восьми років, обшарпану. Тепер вона несла велику паперову торбу, підтримувала дно, наче там повно продуктів або ще чогось.
Але ж ногиось у чому річ.
Вони вже були не теплі. А гарячі.
Едді Дельґардо глянув униз і заволав:
Ах ти ж Господи Боже!
У нього горіли черевики.
Едді скочив на ноги. В його бік розвернулось кілька голів. Якісь жіночки побачили, що відбувається, і перелякано заверещали. Двоє охоронців, які саме клеїли дурня з касиркою «Аллеґенських авіаліній», теж вирішили подивитись, що там коїться.
Та Едді Дельґардо чхати на це все хотів. Думки про Саллі Бредфорд і любовну помсту відійшли далеко на задній план. Армійські черевики завзято палали. Вогонь перекидався на підкати сіро-зелених парадно-вихідних штанів. Едді нісся головним вестибюлем, наче з катапульти вилетів, а позаду стелився дим. Жіночий туалет виявився ближчим, і Едді, в якого відчуття самозбереження було потужним, штовхнув випростаною рукою двері та, ані секунди не вагаючись, забіг всередину.
З одної кабінки саме виходила молода жінка із задраною до талії спідницеювона поправляла свої нейлонові колготи. Аж раптом побачила Едді, людину-факел, і випустила крик, який кахляні стіни туалету підсилили до нереальної гучності. Едді піймав двері платної кабінки, доки ті не встигли до кінця стулитись і замкнутись. Схопився обома руками за верхні краї стінок, підтягнувся і опустив ноги в унітаз. Почулося шипіння, здійнявся здоровенний стовп пари.
Увірвались двійко охоронців.
Ей, ти, ану стій! гукнув один, дістаючи пістолет. Виходь звідти, і щоб пальці зчепив на маківці!
А ви не зачекаєте, поки я ноги потушу? загарчав Едді Дельґардо.
7
Чарлі повернулась. І вона знову плакала.
Що трапилось, манюню?
Я дістала гроші, але татку, воно знову вирвалось там був чоловік солдат я не змогла втриматись.
Енді відчув, як наповзає страх. Приглушений болем, який через потилицю спускався в шию, але страх.
Що, Чарлі вогонь був?
Вона не змогла відповісти, але кивнула. По щоках збігали сльози.
Боже мій, прошепотів Енді й насилу став на ноги.
Від цього Чарлі взагалі розклеїлась. Сховала обличчя в долонях і безпорадно схлипувала, похитуючись вперед-назад.
Біля входу в жіночу вбиральню зібралась купка людей. Двері стояли прочинені навстіж, та Енді все одно не бачив аж тоді побачив. Двоє охоронців, які щойно примчали до туалету, вже виводили звідти забіякуватого з вигляду молодика в армійській уніформі і тягли його до офісу охорони. Молодик голосно лаявся на них, і більшість виразів, які зривалися з його язика, були на диво непристойні. Штани нижче колін майже вигоріли, а в руках він ніс дві чорні змокрілі штуки, які, судячи з усього, колись були черевиками. Затраснувши за собою двері, чоловіки зайшли в офіс. Терміналом прокотився жвавий гомін розмов.
Енді сів назад і оповив Чарлі рукою. Зараз йому було дуже важко міркувати, думки скидались на крихітних сріблястих мальків, які плавали у великому чорному морі пульсівного болю. Але треба постаратися скільки стане сил. Якщо вони планують вибратися з цієї халепи, то Чарлі їм ще знадобиться.
З ним усе гаразд, Чарлі. З ним усе добре. Його повели в пункт охорони. А тепер розкажи мені, що сталось.
Сльози потроху вщухали, і Чарлі розказала. Як почула, що цей солдат по телефону говорить. Як у голові майнули кілька думок, відчуття, що він хоче обдурити дівчину, з якою розмовляє.
А тоді, коли я вже до тебе поверталась, то побачила його і не змогла втриматись і воно сталося. Просто вирвалось. Татку, я ж могла йому нашкодити. Дуже сильно нашкодити. Я його підпалила!
Не так голосно, мовив Енді.А тепер послухай мене, Чарлі. Як на мене, трапилася дуже обнадійлива річ, такого давно не було.
С-справді? Щиро дивуючись, Чарлі підвела на нього очі.
Ти кажеш, вирвалось, продовжив Енді, насилу промовляючи слова. І таки вирвалось. Але не так, як раніше. Воно вирвалось зовсім трошки. Це було небезпечно, люба, але ти ж могла йому волосся підпалити. Чи обличчя.
Чарлі нажахано здригнулась від самої думки. Енді мяко розвернув її обличчя до себе.
Це відбувається підсвідомо, і воно завжди спрямоване на того, хто тобі не подобається, сказав він. Проте ти не сильно нашкодила тому хлопцю, Чарлі. Ти
Але кінець фрази десь зник, лишився самий біль. Чи він досі щось говорить? Якусь мить Енді й сам не міг зрозуміти.
А Чарлі досі відчувала ту штуку: Погане, що ширяло в голові, хотіло знову вирватись і ще чогось наробити. Воно скидалось на маленьке, озлоблене і вкрай дурне звірятко. Інколи доводиться випускати його з клітки, щоб, наприклад, дістати з таксофонів гроші але воно здатне й на інші, дуже погані вчинки,