Дайте, будь ласка, перепусткуголос адвоката тремтів і видавав: він знищений.
А, пардон, ось, нате.
Адвокат поспішно вийшов.
Полковник дивися на людей і не міг приховати посмішки. Ось так, мої милі. Ось ваші високі матерії. Він сів у крісло, закинув ногу на ногу.
Тут, серед нас, директор театру Семен Семенович Воронич. Ідіть додому. Ви завжди критикували стару владу, цього нам досить.
Але ж я не сказав, що погоджуюсь з новою. Я залишуся.
Скажете, пане директоре, скажете. Ваш син позавчора влаштував бійку, і його відпустили, враховуючи вашу майбутню лояльність. Ідіть, Воронич, додому і нікуди не виїжджайте. Ви знаходитесь під домашнім арештом. Як цивілізована людина ви не захочете, аби ваш син опинився завтра в таборі серед злодіїв.
Кажете, цивілізована. Очевидно, ви й себе вважаєте нею. Гарний спосіб для демонстрації своєї цивілізованості ви обрали, Паскудний. Тепер я розумію, що то була за бійка, сказав з серцем директор театру.
Не надавайте значення дрібницям, шановний. Ось вам перепустка і ауф відерзеген.
Директор пішов до виходу, потім оглянувся і сказав:
Висатана, Паскудний, як і вся ваша сатанинська партія. Але запамятайте: це конвульсія. Ви дохнете. Останнє слово буде за нами.
Полковник задоволено посміхнувся. Оте «сатана» для ньогонайвища нагорода. Так, він сатана. А якщо точнішеМефістофель. Справжній Мефістофель. Без сентиментів. Усілякі там балачки про якесь добро чи зло не для нього. Подай людям їсти, любитися, ненавидіти, і вони будуть поклонятися тобі. Мудрі правителі завжди виховували у народу ненависть: то до чужого бога, то до чужої ідеї. А для справжніх мужів є інші категорії. Цесила і воля. Їм і належить мати владу.
Леонід! в голосі полковника метал, воля, і роздратування. Завтра театр почне готувати до постанови вашу пєсу. Він виділив «вашу», і всі зрозуміли: намагається розділити Леоніда і Костянтина.
Власне, уже розділив. Леонід підійшов до полковника і протягнув руку.
Давайте перепустку.
У пєсі має бути виражена прихильність до нової влади.
До побачення! Леонід поспішно вийшов.
Я говорив, що ти станеш зрадником! крикнув навздогін Степан. Пане полковнику, а мені? Що ви мені пообіцяєте?
Тобі нічого. Ти робитимеш на нас і так або зовсім не будеш робити. Йди спати. Пане професоре, звернувся до Братишина, треба розмістити декого на ніч.
Тут не готель, полковнику.
О, не турбуйтесь. Одну ніч можна переспати і на підлозі Можливо, для когось це буде останнім комфортом
Він бачив, що люди розгубились, і лиш деякі тримаються з гідністю. Це його не просто тішило, це приносило насолоду, блаженство, психічний оргазм.
Серед тих, хто не відчував себе наляканим був композитор Марко Пилипович Василишин, який написав музику до Біблії. У цьому гігантському музичному творі, що повинен виконуватись кожної неділі протягом року, синтезовано усі види і жанри музично-сценічного мистецтва. Про «Створення світу» критика писала, що це смерть музики, бо це її останнє слово Нема рації писати далікраще не буде. Однак наступного дня після виконання «Вигнання з раю» одна газета заявила: це народження музики, бо це перше її слово. Вся історія музикилише школа для Марка Василишина. Віносновоположник нової гармонії, нової мелодії, нового драматичного конфлікту. Музична громадськість розділилась на два табори: тих, що визнавали композитора геніальним, і тих, що лаяли, називали Неовагнером, Вбивцею прекрасного, і навіть плагіатором. У «Створенні світу» використано Прелюдію ре мажор Баха, причому, у транскрипції Стоковського, правда, інструментовка ускладнювалась шумами синтезатора, що створювало незвичайний ефект. Василишина звинувачували у святотатствіБог співає,в розпущеностів пробудженні свідомості Єви вбачали дешеву еротику, нарешті, твір називали бездарним. Пристрасті кипіли. Друзі ставали ворогами, чоловік і жінка нерідко стояли у ворожих таборах, що впливало на їхні стосунки. Але на всі вистави квитки розпродані заздалегідь за неймовірно високими цінами.
Характерним для музики Василишина є динамізм, боротьба пристрастей до майже фізичного відчуття, і трагічнийяк домінантамотив людини. Якщо у «Створенні світу» сам акт твореннягігантські катаклізми, народження світил, смертоносне дихання планети з її вулканами, з громовицями, з народженням і підняттям гір, землетрусами, що перетворювали землю в місивовиражений у звуках з якимсь болючим відчуттям, то мотив зародження життя на цьому фоні наскільки прекрасний у своїй простоті і чарівності, що не дивно, що його назвали еротичним. «Нічого подібного! заперечив тоді Костянтин. Більш цнотливої мелодії світ досі не знав!».
Марко Пилипович писав музику з допомогою компютера Григорія Федоровича. У машину програмується мелодія, яку, безперечно, складає сам композитор, тональність і спосіб виконання, а на виході уже друкуються листки партитури, з яких на синтезаторі можна програти чорновий варіант. При необхідності вноситься поправкаі твір готовий. Братишин і Молодан з допомогою компютера, голограми і оптичної системи зробили декорації. На сцені у стереозображенніакт творення світу. Фантастичні декорації здаються неймовірно реальними. Між іншим, найкращим, як на думку Григорія Федоровича, їм вдався «Ной», особливо «Потоп». Безшабашна веселість, танці, зваба наскільки запальні, що здається, зал не всидить і кинеться у нестримний танок. І хоча на фоні цієї музичної роквакханалії як провісник смертівідгомін далекого грому, на нього ніхто не звертає уваги. Аж коли грім вражає землю, усі здригаютьсята запізно. Піднімаються води. Ніби ожила фреска Мікеланджело. І страшні-страшні звуки синтезатора разом з якимись неприродними звуками оркестру створюють враження повної реальності Раптом партія струннихяк відчай, як остання спроба умилостивити! Вона проникає в душу, будить в ній тривогу і незрозуміле відчуття причетності до цього катаклізму. Здається, зараз у зал ринуть потоки води. Музика будить почуття провини перед світом.
Звісно, полковник знав, що Марко Пилипович тепер найзнаменитіша людина. Якраз Василишин міг принести їм чимало мороки. Молодь його боготворила. Напиши Марко Пилипович антиурядову пісенькузавтра її заспіває весь люд. Вийди він на демонстраціюза ним усе місто. Василишиннебезпечна людина.
Але полковник підготувався добре. З композитором він розправиться без ускладнень. Не був би він полковником Леонідом Паскудним.
Я попрошу підійти до мене Василишина Марка, сказав, але без попередньої впевненості.
Вибачте, полковнику, але ви мені не потрібні.
Потрібен, молодий чоловіче, потрібен.
Якщо я вам потрібен, то підійдіть до мене, Марко засміявся, і в залі ожили трохи.
Коли гора не йде до МагометаМагомет іде до гори. Бережіться, композиторе! полковник повільно встав, підійшов до Марка і сказав йому щось пошепки.
Той засміявся.
Ви не вмієте жартувати, полковнику. Це брехня.
Паскудний почервонів. То був ляпас. Колись він про це згадає. А зараз вийняв і показав Маркові фото.
Той зблід. Машинально сіпнулась рука, щоб взяти фото, та полковник повільно пішов і сів у крісло. Він знав, що робить. Цього молодика подачками не візьмеш. А з ладу його вивести треба.
Василишин якусь мить вагався, потім рішуче підійшов до полковника.
Жалкую, що зараз дуель неможлива.
Не жалкуйте, я вас убив би, відповів спокійно Паскудний і тихо, так, аби ніхто не почув, додав:Я знаю, ви популярна людина, тому арештувати вас не можу. Мені потрібно однещоб ви мовчали. І по-батьківськи хочу застерегти: не вчиніть якогось необдуманого кроку, бо тоді нам доведеться зробити так, що коли вас везтимуть до тюрми, натовп улюлюкатиме навздогін. А це візьміть собі на память.
Який шантаж! Який безсоромний шантаж!
Спокійно, юначе. Чи хочете, аби по місту розкидали тисячі таких
Марко тремтів. Він тримав у руках фото, де «знято» його з хлопчиком Йому хотілося взяти за горло отого ситого негідника, а полковник спокійно:
Особисто я не вірю, в те. Видно, майстерний монтаж. Однак, ви повинні зрозуміти, що ми не допустимо вашого активного протесту а от підтримка була би бажана. Ось вам перепустка. Радимо місяць-другий сидіти дома мовчки, а там видно буде.