А якщо там Джуніор з кількома приятелями, готовий влаштувати бучну вечірку на честь його повернення? Можете вважати це малоймовірним, навіть параноїдальним припущенням, але весь цей день був вщент заповнений неймовірностями. Крім того, ні Джуніора, ні Френка Делессепса, ні решти членів їхньої ватаги він не бачив сьогодні в «Троянді-Шипшині». Можливо, вони ошивалися десь на 119-му або на 117-му шосе, подумав він, ловили ґав, проте хтось міг їм повідомити, що він повернувся в місто, і вони домовилися заявитися до нього пізніше. Скажімо, тепер.
Знову пролунав стук. Барбі підвівся і поклав руку на портативний телевізор. Не вельми зручна зброя, але тому, хто перший наважиться вломитися крізь двері, шкоди наробить. Є ще дерев'яна поперечка у стінній шафі, але всі три кімнатки тут маленькі, а той дрючок занадто довгий, щоб ефективно ним вимахувати. Він мав також швейцарського армійського ножа, але йому не хотілося когось порізати. Принаймні поки не буде змуш
Містере Барбара? голос був жіночий. Барбі? Ви тут?
Він прибрав руку з телевізора і перетнув кухню.
Хто там? спитав, за мить до того вже впізнавши голос за дверима.
Джулія Шамвей. У мене для вас повідомлення від декого, хто бажає з вами побалакати. Він просив мене передати вам привіт від Кена.
Барбі відчинив двері, впустивши її до хати.
6
До обшитої сосною кімнати засідань, що містилася у цокольному приміщенні міської ради Честер Мілла, стугоніння старого генератора «Келвінейтор» долітало знадвору ледь чутним дзижчанням. Гарний, дванадцятифутової довжини стіл посередині кімнати було зроблено з відполірованого до сяйливого блиску червоного клена. Більшість стільців, розставлених навкруг столу, цього вечора стояли вільні. Четверо учасників заходу, що його Великий Джим охрестив Надзвичайним стратегічним засіданням, скупчилися біля одного торця. Сам Великий Джим, хоча й усього лише другий виборний, займав центральне місце. Мапа позаду нього демонструвала місто у формі спортивної шкарпетки.
За столом сиділи виборні й Пітер Рендолф, діючий шеф поліції. Єдиним тут цілком притомним був сам Ренні. Рендолф мав вигляд ошелешений і наляканий. Енді Сендерс, звісно, був пригнічений горем. А Ендрія Ґріннелгладша, сивіюча версія своєї молодшої сестри Розілише здавалася збентеженою. Звичайна справа.
Років п'ять тому, у січні, Ендрія, йдучи вранці до поштової скриньки, послизнулася в себе на обледенілій під'їзній алеї. Впала вона достатньо важко, щоб у неї тріснули два хребцевих диски (цьому не могли не посприяти фунтів дев'яносто зайвої ваги). Для послаблення її безумовно сильного болю доктор Гаскелл приписав їй нові чудо-ліки оксиконтин. І відтоді не переставав їх для неї виписувати. Завдяки своєму доброму другові Енді Великий Джим знав, що Ендрія, почавши колись із сорока міліграмів на день, дійшла тепер до запаморочливих чотирьохсот. Вельми корисна інформація.
Почав Великий Джим.
Оскільки Енді зазнав тяжкої втрати, цю нашу зустріч, якщо ніхто не має нічого проти, збираюся очолити я. Нам усім дуже жаль, Енді.
Ваша правда, сер, підтакнув Рендолф.
Дякую вам, відповів Енді і, щойно Ендрія на мить накрила його долоню своєю, сльози знову почали сочитися йому з кутиків очей.
Отже, всі ми маємо якесь уявлення про те, що саме в нас трапилося, промовив Джим. Хоча поки що ніхто в місті цього не зрозумів
Я певна, що ніхто й поза містом, втрутилась Ендрія.
Великий Джим її проігнорував.
а військові, хоча й прибули, не вважають за потрібне встановити зв'язок з легітимно обраними керівниками міста.
Проблеми з телефонами, сер, повідомив Рендолф.
З усіма присутніми тут людьми Рендолф зазвичай був «на ти», вони звали одне одного на ім'я (а Великого Джима він узагалі вважав своїм другом), проте в цій кімнаті, мізкував він, мудріше буде звертатися до кожного відповідно «сер» або «мем». Перкінс поводився тільки так, і принаймні в цьому старий мав цілковиту рацію.
Великий Джим відмахнувся рукою, ніби проганяв якусь настирливу муху.
Хтось із них міг би підійти з боку Моттона або Таркера і послати по менепо нас, проте ніхто не зволив цього зробити.
Сер, ситуація все ще дуже гм, мінлива.
Авжеж, авжеж. Тож цілком можливо, саме тому ніхто нас досі не ввів у курс справи. Це цілком можливо, о так, і я молюся, щоб причина полягала саме в цьому. Сподіваюся, ви всі молитеся.
Усі покірно кивнули.
Але зараз наразі,Великий Джим окинув присутніх серйозним поглядом. Він почувався серйозним. Але водночас і піднесеним. Налаштованим. Нічого неможливого нема, гадав він, у ймовірності того, що його портрет ще до кінця поточного року опиниться на обкладинці журналу «Тайм». Катастрофаособливо та, де замішані терористине така вже й погана штука. Достатньо згадати, що вона принесла Руді Джуліані. Саме зараз, леді і джентльмени, я гадаю, ми зіткнулися з абсолютно реальною ймовірністю того, що нас покинули напризволяще.
Ендрія прикрила собі рот рукою. Очі її горіли чи то від жаху, чи від надлишку наркотику. Мабуть, від того й іншого разом.
Цього не може бути, Джиме!
Надіймося на краще, готуймося до найгіршого, так любить казати Клодетт, заговорив глибоко відсутнім тоном Енді. Любила, тобто. Сьогодні вранці вона приготувала мені чудовий сніданок. Яєчню з залишками сиру від тако. Боже!
Сльози, що було пригальмували, знову почали струменіти йому з очей. Ендрія знову поклала руку на його долоню. Цього разу Енді відповів їй рукостисканням. «Енді й Ендрія, подумав Великий Джим, і нижня половина його обличчя скривилася у ледь помітній посмішці. Близнюки Дурноголовці».
Надіймося на краще, готуймося до найгіршого, повторив він. Який мудрий вислів. Найгірше в даному випадкуце кілька днів жити відрізаними від зовнішнього світу. Або тиждень. Хоча, можливо, й місяць.
Сам він у такий розвиток подій не вірив, але, якщо їх налякати, вони швидше погодяться на його пропозицію.
Відгукнулася Ендрія:
Та не може бути!
Нам просто нічого достеменно невідомо, сказав Великий Джим, і це таки була щира правда. Звідки нам знати?
Може, нам варто закрити «Фуд-Сіті», промовив Рендолф. Хоча б на поки що. Якщо ми цього не зробимо, туди може збігтися таке стовписько, як перед заметіллю.
Ренні відчув роздратування. Він приготував план, і це питання було в його списку, але воно стояло далеко не першим.
Хоча це, можливо, невдала ідея, поспішив Рендолф, помітивши вираз на обличчі другого виборного.
Саме так, Піте. Мені ця ідея здається недоречною, сказав Великий Джим. Тут треба діяти за тим же принципом, коли банк не можна закривати на вихідний, якщо в нього туго з готівкою. Так лише спровокуєш паніку.
То ми також обговорюватимемо й закриття банків? перепитав Енді. А що робити з банкоматами? Наприклад, у Брауні у «Паливі & Бакалії» і в моїй аптеці також На лиці в нього застиг сумнів, та раптом воно, просяяло. Здається, я бачив банкомат навіть у поліклініці, хоча не цілком певен щодо цього
На якусь мить Ренні зачудувався, чи часом не пригощає цього чоловічка своїми пігулками Ендрія.
Енді, я сказав про банк у переносному значенні,ласкаво, по-доброму пояснив він. Отак от воно завжди й буває, коли люди починають блукати думками поза планом. У подібних ситуаціях їжаце ті самі гроші, в якомусь сенсі. Повторюю, бізнеси мусять працювати як звичайно. Це заспокоюватиме народ.
Ага, кинув Рендолф, це йому було зрозуміло. Я второпав.
Проте ти мусиш побалакати з директором цього супермаркету, як його прізвище, Кейд?
Кейл, доповів Рендолф. Джек Кейл.
А також з Джонні Карвером із «Палива & Бакалії» і ще з хто там, нахрін, керує крамницею «Брауні» після смерті Діл Браун?
Велма Вінтер, проказала Ендрія. Вона нетутешня, з іншого штату, а втім, вельми делікатна.
Ренні задоволено відзначив, що Рендолф усі імена записує собі до блокнота.
Перекажіть їм усім трьом, що продаж пива і алкоголю припиняється до особливого розпорядження, скривилося його лице у втішній усмішці, доволі лячній. А «Діппер» закриваємо.
Багатьом людям не сподобається заборона на випивку, зауважив Рендолф. Таким, як Сем Вердро.
Вердро був найуславленішим міським п'яницею, перфектним доказом тогона думку Великого Джима, що акт Волстеда аж ніяк не слід було скасовувати.
Хай Сем і всі подібні йому трошечки помучаться, коли з продажу на якийсь час зникне пиво й кавовий бренді. Ми не можемо дозволити, щоби половина мешканців нашого міста понапивалися, як на новорічні свята.
А чом би й ні? здивувалася Ендрія. Вип'ють собі всі запаси, та й поготів.
А якщо почнуть бунтувати?
Ендрія змовчала. Вона не розуміла, навіщо людям здіймати бучу, якщо вони матимуть достатньо їжі, але суперечка з Джимом Ренні, як їй було відомо з досвіду, як правило, виявлялася непродуктивною, зате завжди втомливою.
Я пошлю парочку хлопців, щоб з ними побалакали, пообіцяв Рендолф.
З Томмі й Віллою Андерсонами поговори особисто. Андерсонам належав «Діппер». Вони неблагонадійні,ледь не прошепотів він. Екстремісти.
Рендолф кивнув.
Ліваки. У них над баром висить портрет дядюна Барака.
Саме так. «До того ж, цього він не мав наміру висловлювати вголос, Дюк Перкінс дозволив цим двом нікчемахам хіпі утвердитися з їхніми танцями і гучним рок-н-ролом і пиятиками до першої ранку. Прикривав їх. Лишень тільки згадати, до яких неприємностей усе це призвело мого сина з його друзями». Він обернувся до Енді Сендерса:Також і ти мусиш сховати під замок усі ліки, які продаються тільки за рецептом. Звісно, не назонекс, і не лірику, нічого такого. Сам знаєш, які я маю на увазі.
Все, що можна використати як наркотики, пролепетав Енді,в мене і так завжди під замком. Йому явно стало непереливки від теми, на яку повернула їхня бесіда. Ренні знав чому, але наразі він не переймався прибутками їхніх підприємств, на нього чекали більш невідкладні справи.
Все одно, краще вжити додаткових запобіжних заходів.
На обличчі Ендрії відбилася паніка. Енді поплескав її по руці.
Не хвилюйся, у нас завжди вистачить, щоб зарадити тим, кому дійсно потрібна допомога.
Ендрія відповіла йому посмішкою.
Отже, підведемо риску, наше місто мусить залишатися в тверезості, допоки не завершиться ця криза, промовив Великий Джим. Усі згодні? Прошу проголосувати.
Руки піднялися вгору.
А тепер дозвольте мені повернутися до того, звідки я хотів почати, сказав Ренні й подивився на Рендолфа, котрий розчепірив руки в жесті, який міг одночасно означати і «ласкаво прошу», і «вибачаюся».
Ми мусимо визнати, що люди перелякаються. А коли люди налякані, вони схильні до баламутства, хоч вони п'яні, хоч ні.
Ендрія подивилася на консоль праворуч від Великого Джима, на ній було встановлено тумблери й регулятори телевізора та радіоприймача, а також і магнітофонаінновації, яку ненавидів Великий Джим.
Може, треба ввімкнути запис?
Не бачу потреби.
Проклята звукозаписувальна система (тінь Річарда Ніксона) була ідеєю настирливого медика на ім'я Ерік Еверет, тридцяти-з-чимось-річного цвяха в сраці, котрого все місто називало Расті. Еверет загітував народ на магнітофон під час загальних міських зборів два роки тому, представляючи цю ідею як великий крок уперед. Тоді ця пропозиція стала неприємним сюрпризом для Ренні, котрого рідко можна було здивувати, особливо якщо це намагався зробити якийсь політичний аутсайдер.
Великий Джим зауважив тоді, що це нерозумні витрати. Така тактика зазвичай прекрасно діяла з цими ощадливими янкі, але не того разу; Еверет представив цифри, либонь, надані йому Дюком Перкінсом, і повідомив, що вісімдесят відсотків сплатить федеральний уряд. Якийсь там фонд допомоги постраждалим від стихійних лих чи щось таке; крихти після марнотратних років правління Клінтона. І Ренні відчув себе в глухому куті.
Таке траплялося нечасто, і йому таке не подобалося, але він порпався у політиці набагато-багато більше років, ніж Ерік Еверет дрочив простати, і тому знав, що між поразкою у битві й програною війною є величезна різниця.
Чи не варто було б, щоб хтось вів протокол? розгублено запитала Ендрія.
Гадаю, краще нам все обговорити неформально, принаймні зараз, зауважив Великий Джим. Просто в тісному колі з нас чотирьох.
Ну якщо ти вважаєш так
Двоє можуть зберегти таємницю, якщо один з них мертвий, задумливо промовив Енді.
Твоя правда, друже, погодився Ренні, ніби в цьому був якийсь сенс, і обернувся знову до Рендолфа. Хочу наголосити, що основним нашим завданням, нашим головним обов'язком перед містом є підтримання порядку протягом всієї цієї кризи, що потребує зусиль поліції.
Збіса, так! підтакнув розумака Рендолф.
І зараз, коли, я певен, шеф Перкінс дивиться на нас з небес З моєю жінкою, з Клоді,вставив Енді й трубно висякався, без чого Великий Джим цілком міг би обійтися. Однак він поплескав Енді по вільній руці.
Істинно кажеш, Енді, вони обоє зараз разом купаються у променях Ісусової слави. Але нам тут, на землі Піте, якими силами ти володієш?
Великий Джим знав відповідь. Він знав відповіді на більшість власних запитань. Це вельми полегшувало йому життя. У поліцейській дільниці Честер Мілла зарплату отримувало вісімнадцять офіцерів, дванадцять на повній ставці й шість зайнятих частково (усі останні старші шістдесяти, завдяки чому їхні послуги коштували чарівливо дешево). З цих вісімнадцяти, був певен він, п'ятеро повноцінних полісменів перебували за межами міста; декотрі цього дня поїхали з дружинами і сім'ями на матч шкільних футбольних команд, а решта на пожежні навчання до Касл Рока. Шостий, Дюк Перкінс, помер. І, хоча Ренні ніколи в житті поганого слова не сказав про мертвих, він був певен, що місту буде краще з Перкінсом на небесах, ніж коли він перебував тут, на землі, де намагався каламутити усіляку хрінотінь, хоча й дарма, з тими його обмеженими можливостями.
Ось що мушу вам сказати, панове, промовив Рендолф. Тут не все гаразд. Зараз наявні Генрі Моррісон і Джекі Веттінгтон, обоє разом зі мною першими відреагували на Код Три (ревун). Маємо також Рупа Ліббі, Фреда Дентона та Джорджа Фредерікахоча з його астмою не знаю, яка від нього користь. Він уже наприкінці цього року планував піти на дострокову пенсію.