- Пане начальнику! Ваша високосте! - схвильовано вигукнув він і осікся, глянувши на допитуваного. - Пане начальнику... сталося жахливе нещастя...
- Кажи, - кивнув Шеллар, дивуючись, що могло змусити незворушного Флавіуса так панікувати. - Або це таємно? Я просто не хочу тягати його туди-сюди, якщо інформація не особливо конфіденційна.
- Що тут може бути секретного, вже все місто знає... Жахливий, нелюдський злочин! У королівській ложі стався вибух...
- І? - Глава департаменту застиг, раптово захоплений незнайомим дотепер відчуттям.
- Вся королівська сім'я загинула. Всі, хто там був. Його величність, обидва перших спадкоємця, її величність королева Роана, юний принц Алеар...
- Почекай... - Шеллар притиснув долоні до обличчя і закрив очі, намагаючись зібратися з думками.
***
Принца Шеллара завжди вважали не зовсім нормальним. До року всі були впевнені в його розумовій відсталості, тому що малюк не посміхався, як всі діти. Коли принцу було трохи більше року і він заговорив одразу змістовними реченнями, стало ясно, що з розумовим розвитком у нього все в порядку, а справа в чомусь іншому. Коли ж маленький Шеллар навчився читати в два і до чотирьох років освоїв повний курс арифметики, а також продемонстрував феноменальну пам'ять, було одноголосно вирішено, що його дивацтва є невід'ємною ознакою геніальності. А дивацтва були досить помітні. Дитина, яка ніколи не сміється і не плаче, нічого не боїться і нікого не любить, жодним чином не могла вважатися нормальною, аби вона була хоч сто разів геніальна.
Сміятися принц навчився років до п'ятнадцяти, приблизно водночас у нього прорізалося почуття гумору і почуття прихильності. Але як і раніше ніхто і ніколи не бачив, щоб він сумував або плакав, боявся або гнівався. Шеллар був незмінно рівним і серйозним, і наставники завжди ставили його в приклад кузенам. Тільки метр Істран, приходячи у відчай від бездушності юного принца, говорив, що це, безсумнівно, результат якогось прокляття і коли-небудь це погано скінчиться. Втім, нічого схожого на прокляття жоден маг так і не виявив, хоча обстежували неодноразово і самого Шеллара, і його батька. Покійний татко теж відрізнявся нестандартною поведінкою.
Одного разу побоювання поважного метра Істрана мало не збулися - Шеллар випадково зловив еманацію стихійного емпата. Чуже почуття увірвалося в його свідомість і пронеслося по ній, як орда варварів по сплячому селу. На щастя, метр був поруч і зекранував його від еманацій перш, ніж принц встиг втратити свідомість. А потім старий маг просто і дохідливо пояснив Шелларові, що, якщо він не постарається хоч трохи навчитися відчувати, це може для нього дійсно погано скінчитися. «Одного разу, - сказав він, - ви зіткнетеся в своєму житті з чимось таким, до чого просто не зможете залишитися байдужим. Можете собі уявити, що з вами буде? Добре, якщо просто втратите свідомість. Але ж можете і збожеволіти».
Відтоді пройшло багато років. Принц Шеллар чесно намагався чогось навчитися, вивчаючи книги з психології, хоча його успіхи були дуже скромними. А слова метра про можливе божевілля він запам'ятав міцно. Тому зараз, коли він почув про смерть королівської родини, то постарався докласти всіх зусиль, щоб впоратися з почуттям неймовірної сили, що раптово спалахнуло в ньому. Для нього неймовірної, зрозуміло.
Він спробував знайти логічне рішення своєї проблеми і згадав, що про це говорилося в працях психологів. Від руйнівної дії скорботи потрібно відволіктися. Не можна плакати, впадати в істерику і горювати. Шеллар повинен працювати. Так, правильно - він повинен робити свою справу. Збирати інформацію, шукати вбивць, вести розслідування. Саме він особисто, а не пересічні сищики зі служби порядку. Вбивство королівської родини - це не крадіжка трьох рулонів полотна з купецької лавки.
Взяти себе в руки. Забути про те, що він тільки що втратив свою сім'ю, всіх, до кого був прив'язаний, кого вважав рідними, всіх, хто його любив... Він глава департаменту, і він повинен працювати... Стоп. Глава департаменту? О ні. Вже ні... Ця думка, пройняла принца настільки раптово, що повалила його в шок знову.
- Ваша високосте... - обережно подав голос принишклий Флавіус. - Вибачте... Я дозволив собі... Я повівся непробачно легковажно, повідомивши вам про це так різко і несподівано... Я не подумав, що це може бути для вас... занадто ... Заради всього святого, скажіть що-небудь! Як ви себе почуваєте? Може бути, слід покликати когось? .. Або дати вам води? Або ... Скажіть хоч що-небудь!
- Почекай, - повторив Шеллар, - не треба. Краще скажи, хто залишився. Хоч хто-небудь вцілів?
- Нікого, - винувато повідомив Флавіус. - Всі, хто був у ложі ...
- А кого не було в ложі? Окрім мене. - Як тільки він почав думати про справу, стало легше, і Шеллар поспішив продовжити розпитування.
- Наскільки мені відомо, принц Мафей не був допущений на церемонію в покарання за якусь витівку, і метр Істран якраз займався його вихованням. Ну, зрозуміло, принц-бастард Елмар у від'їзді, але ви це і самі знаєте. От і все.
- Так... - сказав Шеллар, важко піднімаючись з-за столу. Ясність думки поверталася. Він підійшов до вікна, відвернувся, постояв кілька хвилин, прораховуючи варіанти. Потім запитав: - Багато народу знало, що мене немає в ложі? Крім загиблих, зрозуміло?
- Тільки метр Істран і стражники, які бачили вас тут.
- Останки впізнавані?
- Я не бачив особисто, але після вибуху такої сили... Не думаю.
- Тоді так. Виклич усіх доступних агентів і кинь на зв'язок. По-перше, попередь Костаса, щоб привів поліцію в бойову готовність і чекав наказу. Я думаю, це переворот і в найближчі години хтось полізе на трон. Як тільки дізнаємося це, ми задавимо їх, поки вони не встигли розвернутися. По-друге, постарайся зробити так, щоб мене знайшли серед останків. Зловмисники можуть не вилізти на світ, якщо дізнаються, що я живий. Можуть навіть почати полювання. У ложі було повно наближених осіб, кількість трупів буде важко визначити. Візьми мою зірку і кільце, нехай твої агенти підкинуть на місце вибуху. Не забудь зірку погнути і забруднити. По-третє, скажи Крассові, щоб варта теж була готова і чекала наказу. По-четверте, обов'язково пішли кого-небудь до Оррі, нехай позачергово скличе паладинів в штаб-квартирі, інакше в місті їх переб'ють по одному. А головне - попередь метра Істрана, щоб забрав Мафея і інших магів і негайно залишив палац. Вони сховаються тут, в будівлі департаменту. Паладини нехай теж підтягуються сюди.
- Буде зроблено, - кивнув Флавіус з видимим полегшенням.
- І ще, обов'язково запасіться поліаргом в достатній кількості, скоріше за все, це буде релігійний орден.
- Буде зроблено, ваша високосте, - знову кивнув Флавіус і вказав на впертого біженця, який весь цей час сидів втиснувшись у свій стілець, як перелякане мишеня. - Цього в камеру?
- Не треба. Я все-таки закінчу з ним. Коли визначимося з противником, доложиш, і я буду думати далі. А поки у мене є час, який треба чимось зайняти. Ось їм я і займуся... Так, якщо раптом сюди заявиться новий начальник департаменту, може вони знахабніють настільки, тягни його в підвал, - Шеллар зауважив, як принишклий було Жак здригнувся на останньому слові, і запам'ятав це на майбутнє, - клич мене, і... - він покосився на переселенця і вирішив утриматися від подробиць, - і я з ним поговорю.
Начальник служби безпеки шанобливо схилив голову:
- Я все зроблю, ваша величносте.
На цей раз в його голосі було ще більше поваги, ніж раніше. Розвідник, він все розумів.
- Зроби це, Флавіусе, - неголосно попросив Шеллар. - І я тебе не забуду. Моє місце вже можна вважати вільним, а Костас занадто старий для такої посади.
Флавіус мовчки вклонився.
Коли двері зачинилися, Шеллар підійшов до сейфа, де за стопкою документів у нього була прихована пляшка коньяку, і дістав ключ. Завагався мить... Не можна. Голова повинна бути якщо вже не зовсім ясною, то хоча б тверезою. Краще закурити. Дістав люльку і, набиваючи її, зауважив, що у нього трусяться руки.
Розкуривши люльку, він нарешті сів за стіл і уважно подивився на незговірливого пана Жака. Той все ще сидів, зіщулившись на своєму стільці, але в очах у нього був уже не страх, а невимовне співчуття, яке він не наважувався висловити.
- Я тебе слухаю, - сказав Шеллар.
- Зараз? - якось невпевнено перепитав Жак.
- А що, ти хочеш для точності почекати офіційної коронації?