- А у вас і некроманти є? Ось так запросто ходять і чаклують?
- Та ні... - Елмар згадав, як про це висловився одного разу Жак, і повторив його слова: - З некромантами у нас приблизно така ж ситуація, як у вас з наркотиками. Це заборонено законом, всі знають, що це погано, але, якщо треба, можна найняти некроманта мало не на кожному розі. Тільки місця треба знати.
- Люди і в Африці люди! - здивувалася Ольга. - Те, що не можна, роблять найохочіше.
- Абсолютно правильно, - погодився Елмар. - Взяти хоча б Мафея. Скільки разів йому говорилося, що небезпечно тягти з інших світів що завгодно. Догрався - отримав по голові. А міг би й гірші неприємності мати.
- Скажіть, ваша високосте... Мені здалося, чи ваш брат... він... на ельфа схожий?
- Він і є ельф.
- І ви - брати? - здивувалася Ольга. - Чи це якась сімейна таємниця?
- Та ні, нічого таємничого тут немає... Якщо хочете, розповім вам про свою родину, все одно я повинен вам розповідати про наш світ, треба ж з чогось почати... Не бажаєте вина?
- Із задоволенням! - зраділа дівчина.
Після першого келиха Елмар попросив не звертатися до нього «ваша високість», а називати просто по імені. Від цієї «високості» несло чимось огидно офіційним. Ольга повністю з ним погодилася і сказала, що офіційщіну теж не любить, так само як і начальників. За це вони випили по другій, на чому пляшка скінчилася, і довелося лізти в буфет за іншою. Дівчина дістала пачку своїх іншосвітових сигарет і запропонувала принцу спробувати. Дізнавшись, що він не курить, тут же стурбовано уточнила, чи не буде вона йому заважати.
- Куріть, якщо вам завгодно, - засміявся Елмар. - Мені не заважає дим. З моїм дорогим кузеном і не до того звикнеш. Я його взагалі не пам'ятаю без люльки... Але почну по порядку. Колись у нас була велика і нормальна королівська родина. Мій батько, колишній король Деімар XII, був людиною широкої душі і дуже любив три речі: зброю, порядок і жінок. Причому дві останні постійно входили між собою в протиріччя. Тільки законних дітей у нього було п'ятеро, а таких, як я, взагалі ніхто не рахував, бо матері не приносили їх до двору і не вимагали визнати. Дівчаток, наприклад, взагалі не прийнято визнавати.... До сьогодні достовірно невідомо, де вони і скільки їх, але це до справи не відноситься. Той факт, що у татка завжди були негаразди з арифметикою і він постійно помилявся при рахунку до тринадцяти, загальновідомий ...
- Чекайте, чекайте... - розгубилася Ольга. - Я чогось не наздоганяю, до чого тут арифметика і рахунок до тринадцяти?
- Ах, у вас, напевно, такого виразу немає... Бачите, протизаплідне заклинання для чоловіків має силу рівно рік, тобто тринадцять місяців. І якщо чоловік через неуважність забуває термін, коли йому треба сходити до мага і оновити заклинання і внаслідок цього потрапляє в певні неприємності, то про нього говорять, що він не вміє рахувати до тринадцяти.
- Зрозуміло, - посміхнулася дівчина і поцікавилася: - А для жінок?
- Для жінок - один цикл. Тобто їм треба оновлювати заклинання щомісяця. Але я відволікся... Отже, мій батько був одружений тричі. Від першої дружини у нього було два сини - перші спадкоємці Деімар та Інтар. Від другої - дві дочки, Тіна та Нона. Вони давно заміжні, одна в Егіні, інша в Лондрі. Це сусідні королівства, географічну карту я вам потім покажу. Після розлучення з другою дружиною...
- А що, у вас королі так просто розлучаються? - здивувалася Ольга.
- Не так просто, а на підставі серйозних обставин. Якщо можна, я не буду на цьому зупинятися поки. Втретє батько одружився на поморської принцесі Роані. Вона була молодша за його старших синів і невимовно гарна. І у неї була позашлюбна дитина. Маленький ельфік Мафей.
- У ельфів такі дурні імена? - поцікавилася Ольга. - У наших казках у них імена більш милозвучні.
- Це звичайне поморське ім'я, до ельфів ніякого відношення не має. Король Помор'я, старий Зіновій, страшно гнівався на недолугу доньку, але приховати скандал не вдалося. Народилася дитина, їй дали перше-ліпше ім'я і залишили при матері. Після такого скандалу у принцеси було мало шансів взагалі вийти заміж, так що шлюб з королем Деімаром був для неї не таким вже нещастям. Мій тато був ще мужик хоч куди, і у них незабаром з'явилася спільна дитина, принц Аллеар. А Мафея король усиновив, хлопчик отримав титул принца і залишився при дворі. Так ось і вийшло, що в мене брат - ельф.
- А про себе ви забули розповісти?
- Про себе?.. Я потрапив до двору, коли мені було дванадцять. До того жив з народом моєї матері, в західних степах. Вона була войовницею і виховувала мене відповідно. Одного разу вона ні з того ні з сього дала мені коня, зброю, похідну торбу і браслет, який батько подарував їй на пам'ять, і відправила в Ортан. Вже потім я дізнався, що через тиждень після мого від'їзду на селище напала орда оласків і моє плем'я перестало існувати. Мати відправила мене, щоб уберегти від загибелі. В родині батька мене прийняли з повною байдужістю. Він спочатку начебто зрадів, офіційно визнав мене, розпорядився вчити і виховувати як личить, але на тому його турбота і закінчилася. Не скажу, що батько вів себе зі мною погано, скоріше навпаки, але рідним я його не відчував. Старші брати ставилися до мене зверхньо, як зазвичай дорослі парубки відносяться до шмаркачів, до того ж я був бастард і неотесаний варвар. Тіна була вже доросла дівчина, а Нона - непрохідна дурепа. Зате з кузеном Шелларом ми відразу подружилися. Він був великий дивак... Та його і зараз важко назвати цілком нормальним, але хлопець він хороший.
- Це той, який зараз король і курить люльку? - уточнила Ольга.
Елмар згадав про прохання кузена і зрозумів, що виконати його буде вже практично неможливо.
- Так, - неохоче підтвердив він і знову наповнив келихи. - Вип'ємо ще?
Як виявилося, гостя була здатна дудлити вино не гірше будь-якого королівського паладина. А цікавістю не поступалася кузенові Шелларові.
- Як же вийшло, що королем виявився ваш кузен? - поцікавилася вона після чергового тосту.
- Так сталося... - зітхнув Елмар. - Я не дуже люблю про це згадувати, але якщо вже став розповідати... Одного разу, років чотири чи п'ять тому, у нас мало не стався переворот. Орден Небесних Вершників, тханкварра...
- Що, що? - перепитала дівчина. - Тхан... як його... Це ім'я або назва?
- Це лайка, - зніяковів принц-бастард. - Прошу вибачення.
- Так лайтеся на здоров'я! Мене це не шокує, я і сама вмію лаятися. А що це означає?
- Нічого особливого... Це варварська лайка на мові мого народу, перекладу піддається з великими труднощами. Так ось, ці Вершники, щоб їм до кінця часів некроманти спати не давали, влаштували державний переворот. Мене тоді не було вдома, ми з друзями їздили здійснювати подвиги. Мафей був покараний за щось, а Шеллар затримався на роботі. Сестри, ясна річ, тоді вже не жили з нами. А всі решта - батько, брати, королева Роана - загинули. Ось так і вийшло, що Шеллар став королем. Я досі дякую всіх богів, які є, що він тоді затримався. А ще за те, що покійний батько, складаючи список спадкоємців, поставив його попереду мене, а не після.
- А вам так не хочеться бути королем?
- Та не приведіть боги! Це така морока... Хоч би Шеллар скоріше одружився, а то я постійно боюся, як би з ним чого не сталося. Ну, про свою родину я ніби все розповів. Про що ще хочете почути?
- Про ельфів! - негайно попросила дівчина.
Елмар мимоволі посміхнувся. Жак свого часу теж наполегливо цікавився саме цим питанням. Як ці переселенці люблять казки!
- Ельфи пішли з нашого світу більше трьохсот років тому, - сказав принц-бастард. - Так що для нашого покоління вони вже небилиця, як і для вас. Ось метр Істран їх ще пам'ятає.
- А як же принц Мафей?
- О, це особливий і унікальний випадок. Мабуть, якийсь ельф випадково забрів в наш світ і зустрів дівчину, яка йому сподобалася. А потім так само непомітно пішов. Я чув, що Зіновій застав його в спальні доньки і, як будь-який батько, хотів з ним розібратися по-своєму. Ельф тут же зник і більше не з'являвся.
- Нашкодив і змився? - засміялася Ольга.
- Саме так. До речі, Мафей успадкував цю сімейну рису характеру. Шкодити і намагатися втекти. А оскільки він могутній маг, можете собі уявити масштаби його витівок. Іноді це буває просто страшно. Сопливий підліток без найменшого розуміння про відповідальність - що взагалі властиво ельфам - і величезною магічною силою. Одного разу, коли він був маленький, з переляку розніс ціле крило палацу... А це його «сліпе полювання»?