Оце діло. І те, й те. А потім юшки, такої, як я колись тут їв, плавали у ній різні молюски, рибки й інше смаковите сміття.
Юшка бокорашів?
Саме так. А потім печене ягня із цибулею. А потім копу раків. Кропу кинь до горнятка, скільки влізе. А тодіовечий сир і салат. А тоді подивимося.
Слухаюся. Для всіх чотири, значиться, рази?
Вища зерріканка заперечливо похитала головою, промовисто поплескала себе по талії, обтягненій тісною лляною сорочкою.
Я й забув. Три Галки підморгнув Ґеральту. Дівчата дбають про фігури. Пане господарю, ягнятину тільки нам двом. Пиво давай зараз, разом із тими вугорками. А з рештоюхвильку зачекай, аби не вихололо. Ми сюди не жерти прийшли, а статечно спілкуватися.
Розумію. Шинкар уклонився знову.
Метикуватість при твоєму фаховісправа важлива. Дай-но руку, любчику.
Брязнули золоті монети. Корчмар роззявив рота до межі можливого.
Це не завдаток, повідомив Три Галки. Цезгори. А тепер іди собі на кухню, добра людино.
В алькові було тепло. Ґеральт розстібнув пояс, стягнув каптан і закатав рукави сорочки.
Бачу, сказав, що від браку готівки ти не потерпаєш. Живеш із привілеїв лицарського стану?
Почасти, усміхнувся Три Галки, не вдаючись у подробиці.
Вони швидко впоралися з вугорками й чвертю барильця. Обидві зерріканки також не жаліли для себе пива, обидві ж помітно повеселішали. Шепотілися собі про щось. Вея, та, що була вищою, раптом вибухнула коротким гортанним сміхом.
Дівчата загальною розмовляють? тихо запитав Ґеральт, слідкуючи за ними краєм ока.
Слабенько. І вони не балакучі. Що й добре. Як тобі отой суп, Ґеральте?
М-м
Випємо.
М-м
Ґеральте. Три Галки відклав ложку й елегантно чхнув. Повернімося на хвильку до нашої дорожньої розмови. Я зрозумів, що ти, відьмаче, подорожуєш з одного кінця світу на інший його кінець, а дорогою, якщо трапляється якась потвора, її убиваєш. І з того маєш грош. У цьому полягає відьмачий фах?
Більш-менш.
А буває так, що тебе кудись викликають спеціально? На, скажімо, спеціальне замовлення. Тоді щоти їдеш і його виконуєш?
Залежить від того, хто викликає і навіщо.
Іза скільки?
Це також. Відьмак стенув плечима. Усе дорожчає, а жити треба, як говорила одна моя знайома чарівниця.
Доволі вибірковий підхід, дуже практичний, я б так сказав. Але ж у цьому коріниться якась ідея, Ґеральте. Конфлікт сил Порядку із силами Хаосу, як говорив один мій знайомий чарівник. Я уявляв собі, що ти виконуєш місію, борониш людей від Зла, завжди і всюди. Без різниці. Стоїш на одному з боків частоколу.
Сили Порядку, сили Хаосу. Страшенно гучні слова, Борху. Ти конче хочеш поставити мене на якийсь бік частоколу у конфлікті, який, повсюдно вважається, є вічним, таким, що розпочався задовго до нас і триватиме, коли нас давно вже не буде. На чиєму боці коваль, який підковує коней? Наш шинкар, який, власне, біжить сюди із казаном баранини? Що, на твою думку, розмежовує Хаос та Порядок?
Це дуже проста справа. Три Галки глянув йому просто у вічі.Те, що являє собою Хаос, є загрозою, є агресивною стороною. А порядокце сторона, якій загрожують, яка потребує захисту. Потребує захисника. А, випємо. І беремося за ягня.
Слушно.
Зерріканки, які дбали про форми, зробили перерву в їжі, яку заповнили питтям у прискореному темпі. Вея, схилившись до плеча товаришки, знову щось шепотіла, торкаючись косою поверхні столу. Тея, нижча, засміялася голосно, весело мружачи татуйовані повіки.
Так, сказав Борх, обгризаючи кістку. Продовжимо розмову, якщо дозволиш. Я зрозумів, що ти не надто хочеш ставати по якийсь бік Сил. Ти виконуєш свою роботу.
Виконую.
Але конфлікту Хаосу й Порядку ти не уникнеш. Хоч ти й зробив оте порівняння, ти не коваль. Я бачив, як ти працюєш. Входиш до підземелля у руїнах і виносиш звідти посіченого василіска. Є, любчику, різниця між підковуванням коней і вбиванням василісків. Ти сказав, що як плата достойна, то рушиш на край світу й прикінчиш те створіння, на яке тобі вкажуть. Наприклад, лютий дракон спустошує
Поганий приклад, сказав Ґеральт. Бач, одразу заважають тобі оті Хаос і Порядок. Бо драконів, які, безсумнівно, представляють Хаос, я не вбиваю.
Як це? Три Галки облизав пальці.Нічого собі! Адже серед потвор дракон чи не найвредніший, найжорстокіший і найлихіший. Мерзотніший за інших гад. Нападає на людей, палить вогнем і викрадає тих, ну, дівиць. Мало ти розповідей чув? Бути не може, щоб ти, відьмак, не мав на своєму рахунку пари драконів.
Я не полюю на драконів, сказав Ґеральт сухо. На вилохвостівтак. На ослизгів. На літавиць. Але не на драконів, хоч зелених, хоч чорних чи червоних. Просто візьми до уваги.
Ти мене здивував, сказав Три Галки. Ну, добре, я узяв до уваги. Зрештою, досить нам про драконів, бачу на горизонті щось червоне, і це напевне наші раки. Випємо!
Вони із хрустом ламали зубами червоні панцирі, висмоктували біле мясо. Солона вода, щипаючи, стікала їм аж на запястки. Борх наливав пиво, вже шкрябаючи ковшем по дну барильця. Зерріканки розвеселилися ще більше, обидві розглядалися по корчмі, зловісно посміхаючись, відьмак був упевнений, що вони шукали лише оказії для скандалу. Три Галки, схоже, теж це помітив, бо раптом погрозив раком, якого тримав за хвоста. Дівчата захихотіли, а Тея, склавши губи наче для поцілунку, підморгнулана її татуйованому обличчі це справляло жахливе враження.
Дикі вони, наче лісові кішки, буркнув Три Галки до Ґеральта. Треба за ними пильнувати. У них, любчику, шух-фухі на підлозі, невідомо звідки, купа кишок. Алеварті вони будь-яких грошей. Аби ти знав, що вони вміють
Знаю, кивнув Ґеральт. Не знайти кращого ескорту. Зерріканкиприроджені войовниці, з дитинства привчені до битви.
Не про те кажу. Борх виплюнув на стіл ракову клешню. Я мав на увазі, які вони у ліжку.
Геральт неспокійно кинув оком на дівчат. Обидві усміхалися. Вея блискавичним, майже непомітним рухом сягнула до миски. Дивлячись на відьмака примружившись, із тріском розгризла панцир. Губи її блищали від солоної води. Три Галки задоволено ригнув.
Значить, Ґеральте, сказав він, ти не полюєш на драконів, зелених та інших кольорових. Я узяв те до відома. А чому, якщо можна запитати, говориш тільки про ці три кольори?
Чотири, якщо бути точним.
Ти казав про три.
Тебе цікавлять дракони, Борху. Якась особлива причина?
Ні. Виключно цікавість.
Ага. Із тими кольорамице так заведено описувати драконів. Хоча опис той не точний. Дракони зелені, найпопулярніші, скоріше сіруваті, наче звичайні ослизги. Червоні і справді червонуваті чи цеглясті. Великих драконів темно-брунатного кольору називають чорними. Найрідкіснішіце білі дракони. Я таких ніколи не бачив. Водяться на далекій Півночі. Так кажуть.
Цікаво. А знаєш, про яких ще драконів я чув?
Знаю. Ґеральт ковтнув пива. Про тих самих, про яких чув і я. Про золотих. Таких немає.
На якій підставі ти таке стверджуєш? Бо ніколи їх не бачив? Але ж і білого ти ніколи не бачив.
Не в тому річ. За морями, в Офірі та Занґвебарі, є білі коні у чорну смужку. Їх я також ніколи не бачив, але знаю, що вони існують. А золотий драконце створіння міфічне. Легендарне. Як-то фенікс, наприклад. Феніксів і золотих драконів немає.
Вея, спершись на лікті, дивилася на нього з цікавістю.
Мабуть, ти знаєш, що говориш, бо ти жвідьмак. Борх налив собі пива з барильця. Утім, здається мені, що кожна легенда повинна на щось спиратися. А в основу того щось таки покладено.
Покладено, підтвердив Ґеральт. Частіше за всемарення, прагнення, туга. Віра, що немає меж можливому. А часомвипадок.
Власне, випадок. Може, колись був золотий дракон, одноразова, неповторна мутація?
Якщо воно так і було, то спіткала його доля усіх мутантів. Відьмак відвернувся. Він надто відрізнявся, аби вижити.
Ха, сказав Три Галки, тепер ти заперечуєш закони природи, Ґеральте. Мій знайомий чарівник сказав би, що в природі будь-яка істота має своє продовження і виживаєв той чи інший спосіб. Кінець одногоце початок іншого, немає межі можливостям, принаймні природа таких не відає.