Елізабет відповіла, що вже знає про неї, тож вона, певно, вже поговорила з Роном раніше, але ввічливо вислухала те, що я мала про це сказати. Я спитала, чи вона записує, а вона відповіла, що запамятає.
Хай там як, Елізабет має план. Вона сказала, що цього ранку побачиться з Ібрагімом.
Я спитала, чи можу в який-небудь спосіб придатися, і вона відповіла, що так. Тож я попросила той спосіб описати, але вона загадала мені стримати коней, бо скоро про все дізнаюся.
Тож я тепер, мабуть, сиджу й чекаю на вказівки? Пізніше я їду на мікроавтобусі до Фейргейвена, але про всяк випадок триматиму мобільний увімкненим.
Я стала людиною, яка тримає мобільний увімкненим.
14
Тож хто вбив Тоні Каррена і як нам його впіймати? питає Елізабет. Я знаю, що краще сказати «впіймати його або її». Але це, певно, таки «він». Яка ж це жінка комусь провалюватиме голову? Хіба що росіянка, але ото й усе.
Видавши Ібрагіму інструкції на день, Елізабет пішла просто сюди, щоб поговорити. Вона сидить у своєму звичному кріслі.
Він абсолютно точно належить до того типу людей, у кого є вороги. Безрукавка, великий будинок, татуювань більше, ніж у Рона, і так далі. Поліція зараз має складати список підозрюваних, і нам доведеться його роздобути. А поки списку немає, чому б нам не розглянути таку можливість: чи не вбив Тоні Каррена Ієн Вентем? Ти памятаєш Ієна Вентема? З тим його одеколоном? Вентем і Тоні Каррен трохи посварилися. Звісно, Рон це помітивколи він щось пропускав? А Джойс додала щось про «Піцца Експресс», але я її зрозуміла.
Тепер Елізабет намагається частіше згадувати Джойс, бо навіщо це приховувати?
Може, спробуємо висунути обґрунтоване припущення? Скажімо, Вентем незадоволений Карреном або КарренВентемом? Тут різниці немає. Їм є що обговорити, утім зустрічаються вони на людяхце дивно.
Елізабет дивиться, котра вже година. Попри все, робить це непомітно.
Тож скажімо, що одразу після зустрічі-консультації Вентем має видати погану новину. Він так боїться реакції Каррена, що зустрічається з ним перед очима в усіх. Сподівається втихомирити його. Але, на думку Рона, спроба була «невдала». Це я трошки перефразувала Ронові слова.
Коло ліжка лежить маленька губка на паличці. Елізабет опускає її в карафку з водою і змочує губи Пенні. Тишу заповнює металеве цвірінькання монітора серцевого ритму.
Отож, Пенні, як за такого сценарію міг відреагувати Вентем? Стоячи перед роздратованим Карреном? Перемкнувся б на запасний план? Пішов би за Карреном до його дому? «Впусти мене, поговорімо трохи, можливо, я поспішив»? А тоді «шарах!»отак просто, як гадаєш? Він убиває Каррена, поки той не вбив його?
Елізабет шукає очима свою сумочку. Кладе руки на бильця крісла, готова йти.
Але чому? Я знаю, ти зразу поставила б таке запитання. Я спробую поглянути на фінансовий аспект їхніх відносин. Простежу за грошима. Один чоловік із Женеви винен мені послугу, тож ми ще до вечора зможемо отримати документи щодо Вентемових фінансів. Хай там як, а це ж весело, правда? Це пригода. І мені здається, що ми зможемо втнути кілька штук, на які не спроможеться поліція. Упевнена, вони будуть вдячні за дрібку нашої допомогиось таке моє завдання на цей ранок.
Елізабет встає з крісла й підходить до краю ліжка.
Розслідування справжнього вбивства, Пенні. Обіцяю, що ти зі мною нічого не пропустиш.
Вона цілує свою найліпшу подругу в лоба. Розвертається до крісла з іншого боку ліжка й легенько всміхається.
Ти як, Джоне?
Чоловік Пенні опускає книжку й дивиться на неї.
Ох, та ти й сама розумієш.
Таки розумію. Ти завжди знаєш, де мене знайти, Джоне.
Медсестри кажуть, що Пенні Ґрей нічого не чує, але хтозна? Джон ніколи не говорить до Пенні, поки Елізабет у кімнаті. Він щоранку приходить до «Верб» о сьомій і йде о девятійповертається до квартири, у якій вони з Пенні жили разом. Повертається до сувенірів із відпусток, старих фотографій і спогадів, які вони з Пенні ділили пятдесят років. І щоразу, коли Елізабет стукає і заходить, вона помічає на долоні Пенні білі сліди від Джонової руки, які не встигають зникнути. Його рука повертається на книжку, але здається, що він завжди на одній і тій самій сторінці.
Елізабет лишає закоханих наодинці.
15. Джойс
Я щосереди сідаю на наш мікроавтобус до Фейргейвена, щоб трохи пошопінгувати. У понеділок він ходить до Танбридж-Веллса, це за пів години дороги в інший бік, але мені подобається юний дух Фейргейвена. Подобається дивитися, у що вдягнені люди, подобається слухати чайок. Водія звуть Карліто: загальна думка така, що він іспанець, але я вже кілька разів із ним розбалакалася, і виявилося, що він португалець. Утім він ставиться до таких помилок дуже терпляче.
За два кроки від набережної тут є веганська кавярня, яку я знайшла кілька місяців тому; уже не можу дочекатися хорошого мятного чаю та брауні з мигдалевого борошна. Я сама не веганка й не маю наміру нею ставати, але мені все одно здається, що такий рух треба заохочувати. Якось читала, що коли людство не припинить їсти мясо, до 2050 року почнеться масове голодування. Не подумайте поганого, але мені майже вісімдесят, тож це вже буде не моя проблема, але я дуже сподіваюся, що з нею розберуться. Моя донька Джоаннавегетаріанка, і якось я приведу її в це місце. Ми заскочимо дорогою сюди просто так, наче для мене зайти до веганської кавярні найприродніша річ на світі.
В автобусі звичайна публіка. Є постійні пасажириПітер і Керол, приємна пара з Раскіна, їздять мікроавтобусом, щоб навідати доньку, яка живе на набережній. Я знаю, що внуків вони не мають, але їхня донька нібито завжди вдома протягом дня. За цим точно ховається якась історія. Є сер Ніколас, який їздить просто щоб покататися, тому що йому самому кермувати вже заборонено. Є Наомі її стегну лікарі ніяк не можуть дати раду, і є жінка з Вордсворта, чиє імя я свого часу не розчула, а тепер соромлюся перепитувати. Але вона доволі привітна (Елейн?).
Я знаю, що Бернард сидітиме на своєму звичному місці позаду. Мені завжди хочеться підсісти до нього, він доволі веселий компаньйон, коли в гуморі. Але також мені відомо, що він навідує Фейргейвен заради покійної дружини, тож даю йому спокій. Там вони зустрілися й там жили, перш ніж переїхали сюди. Бернард розказував, що відколи та померла, він ходить до готелю «Аделфі», де вона колись працювала, і випиває кілька келихів вина, дивлячись на море. Саме так я й дізналася про цей мікроавтобус, тож ось і світлий бік. Минулого року «Аделфі» переробили на «Тревелодж», тож тепер Бернард сидить на пірсі. Звучить розпачливіше, ніж є насправді, тому що пірс нещодавно освіжили урбаністипроєкт навіть виграв кілька нагород.
Мабуть, одного дня я просто сяду коло нього в автобусі позаду. Чого я чекаю?
Мені не терпиться випити чаю з брауні, але також не терпиться посидіти в тиші й спокої. Увесь Куперс-Чейз і досі пліткує про бідолашного Тоні Каррена. Ми тут звиклі до смерті, але все одно. Не кожному ж голову провалюють, правда?
Так, гаразд. Як щось трапиться, я напишу.
16
Коли мікроавтобус уже збирається рушати, його дверцята відсуваються ще раз і всередину ступає Елізабет. Вона сідає поруч із Джойс.
Доброго ранку, Джойс, вітається вона з усмішкою.
Яка первина, відповідає Джойс. Як чудово!
Я взяла із собою книжку, якщо ти раптом не хочеш балакати дорогою, каже Елізабет.
Ой ні, краще балакаймо, запевняє Джойс.
Карліто рушає з притаманною йому обережністю.
Пречудово! каже Елізабет. Бо насправді книжки в мене нема.
Елізабет і Джойс заводять ромову. Вони обачно не зачіпають теми Тоні Каррена. У Куперс-Чейзі майже одразу дізнаєшся, що дехто й досі добре чує. Тож натомість Елізабет розповідає Джойс про те, як їздила до Фейргейвена минулого разу, що трапилося десь у 1960-х, тоді справа стосувалася якогось уламка обладнання, який викинуло на берег. Елізабет не дає випитати із себе деталі, але каже Джойс, що зараз це все має бути розсекречено й доступно для публіки, тож Джойс може пошукати подробиці сама, якщо їй цікаво. Подорож дуже приємна. Сонце зійшло, небо блакитне, а в повітрі витає убивство.