Карліто, як завжди, зупиняє мікроавтобус коло канцелярської крамниці «Райман». Усі знають, що збір через три години на цьому самому місці. Карліто їздить цим маршрутом уже два роки, і за весь час на повернення не спізнилася жодна душа. Крім Малкольма Вікса, який помер, як виявилося, вибираючи в господарському магазині лампочки.
Джойс і Елізабет спершу випускають решту, даючи енергійному авангарду з рампою, палицями й ходунками розсіятися.
Бернард підіймає капелюха, проминаючи пані, виходить і човгає до набережної, запхавши під пахву номер «Дейлі експресс».
Вони виходять з автобуса. Елізабет дякує Карліто за обачне водіння бездоганною португальською, і Джойс уперше спадає на думку спитати Елізабет, які в неї плани у Фейргейвені.
Те, що й ти, люба. То як, ходімо? Елізабет рушає геть від набережної. Зачувши пригоду, Джойс вирішує йти слідом, але не втрачає надії, що на чай з брауні часу теж вистачить.
Вони трохи прогулялися й дісталися Вестерн-роуд та широких камінних сходинок поліційного відділку Фейргейвена. Перед Елізабет розкриваються автоматичні двері, і вона розвертається до Джойс.
Ось як я все бачу, Джойс. Якщо ми хочемо розслідувати це вбивство
Ми будемо розслідувати вбивство? питає Джойс.
Аякже, Джойс, каже Елізабет. Хто ж до цього придатніший за нас? Але ми не маємо доступу ні до матеріалів слідства, ні до свідчень очевидців, ані до технічних матеріаліві це треба змінити. Для цього ми й прийшли. Я знаю, що можу цього не казати, Джойс, але що б не трапилосяпросто підтримай мене.
Джойс киває звісно, звісно. І вони заходять.
Дві пані заходять всередину, і їх пропускають крізь металеві двері до зони звернень громадян. Джойс ніколи раніше не бувала в поліційному відділку, хоч і передивилася всі документальні фільми на ITV, тож вона розчарована, що тут наразі нікого силою не притискають до підлоги й не тягнуть до камери під акомпанемент запíканих непристойностей від непокірного підозрюваного. Натомість жінка бачить тільки молодого сержанта за столом, який вдає, що не розкладає пасьянс на службовому компютері міністерства внутрішніх справ.
Чим можу допомогти, шановні? питає він.
Елізабет заходиться плачем. Джойс спромагається не видати своєї реакції.
У мене сумку вкрали! Коло «Голланда й Барретта», ридає Елізабет.
Он чого в неї нема з собою сумки, думає Джойс. Її це штрикало всю дорогу в мікроавтобусі. Джойс обіймає подругу за плечі.
Це було жахливо.
Зараз я покличу офіцера, щоб записав ваші свідчення, а тоді подивимось, що можна вдіяти. Сержант натискає кнопку на стіні ліворуч від себе, і за кілька секунд зі ще одних укріплених металевих дверей позаду нього виходить молодий констебль.
Марку, в цієї пані щойно вкрали сумочку на Квінс-роуд. Прийми заяву, а я зроблю всім чаю.
Аякже. Мадам, прошу за мною.
Елізабет відмовляється рушати з місця. Вона хитає головою, її щоки вже змокли від сліз.
Я хочу говорити з констеблем жіночої статі.
Упевнений, що Марк зможе вам допомогти, каже сержант.
Благаю! плаче Елізабет.
Джойс вирішує, що час допомогти подрузі.
Сержанте, моя подругачерниця.
Черниця? перепитує сержант.
Саме так, каже Джойс. Впевнена, вам не треба пояснювати, що це означає й чого вимагає?
Сержант бачить, що така розмова може закінчитися в безліч неприємних способів, тож обирає легше життя.
Якщо дасте мені хвилинку, мадам, я знайду когось для вас.
Він проходить за Марком крізь металеві двері. Елізабет і Джойс на мить лишаються самі. Елізабет перекриває фонтани й дивиться на Джойс.
Черниця? Дуже добре.
Не було часу роздумувати, каже Джойс.
Якби мене приперли, я сказала б, що мене якось торкнулися, каже Елізабет. Ти ж знаєш, як вони зараз за це взялися. Але черницяце набагато веселіше.
А нащо тобі саме офіцерка? У Джойс уже ціла купа інших питань, але це в черзі перше. До речі, молодець, що не сказала «жінка-констебль». Я тобою пишаюся.
Дякую, Джойс. Я просто подумала, що коли автобус все одно їде до Фейргейвена, то можемо заскочити й побачитися з констеблем де Фрейтас.
Джойс повільно киває. У світі Елізабет такий звязок абсолютно логічний.
Але що як сьогодні не її зміна? Або що як її, але в них є інші констеблі жіночої статі?
Хіба я б привела тебе сюди, якби вже не перевірила це, Джойс?
А як ти переві
Металеві двері відчиняються, і крізь них проходить Донна де Фрейтас.
Вітаю, пані, чим можу Донна усвідомлює, хто перед нею стоїть. Вона переводить погляд з Елізабет на Джойс і назад. вам допомогти?
17
Справа на Тоні Каррена, яку видали старшому детективу Крісові Гадсону, була така товста, що дуже втішно гупала, якщо впустити її на стіл. Як він щойно і зробив.
Кріс сьорбає дієтичної коли. Іноді він побоюється, чи не має від неї залежності. Якось детектив прочитав про дієтичну колу такий тривожний заголовок, що вирішив не читати саму статтю.
Він розкриває теку. Більшість спілкування Тоні Каррена з поліцією Кенту сталася ще до Крісового приходу до Фейргейвена.
Звинувачення в нападі, коли тому ще не було тридцяти, дрібні засудження за наркотики, небезпечне водіння, небезпечний собака, володіння незаконною зброєю. Несплата проїзду на автомагістралі. Справляння потреби в громадському місці.
А тоді пішла справжня історія. Кріс розпаковує взятий на заправці сендвіч невизначеного роду. В теці лежать розшифровки численних допитів з Тоні Карреном, що сталися за багато років, останнійпісля стрілянини в клубі «Чорний міст», коли загинув юний торгівець наркотиками. Свідок вказував, що фатальний постріл зробив Тоні Каррен, тож карний розшук Фейргейвена викликав Каррена на допит.
Тоді Тоні Каррен був причетний до всього. Якщо попитати, то кожен так скаже. Тоні керував у Фейргейвені наркоторгівлею і ще багато чим. Гріб чимало грошей.
Кріс читає гнітюче знайомий потік «без коментарів» у розшифровці допиту після «Чорного мосту». Читає, що свідок, місцевий таксист, скоро по тому зник. Був заляканий або й гірше. Місцевий будівельник Тоні Каррен вийшов зі справи чистісіньким.
То що це було? Одна смерть? Дві? Убитий наркодилер в «Чорному мості», а ще, мабуть, бідолашний таксист, який був тому свідком.
Але після 2000 рокунічого. Штраф за перевищення швидкості 2009-гохутенько оплачено.
Кріс дивиться на фотографію, яку вбивця лишив коло тіла. Троє чоловіків. Тоні Каррен, нині мертвий. Його обіймає рукою тодішній місцевий дилер, Боббі Таннер. Наймані мязи. Місце перебування наразі не відоме, але вони його скоро вистежать. І третій чоловік, місце перебування якого дуже сильно відоме. Це колишній боксер Джейсон Річі. Кріс роздумує, скільки газети були б ладні заплатити за цей знімок. Він чув, що інші офіцери вдаються до такого. Нижче впасти не можна, вважає Кріс. Він дивиться на усмішки, банкноти й пиво. Певно, на фото десь 2000 рік, коли в «Чорному мості» застрелили того парубка. Дивно думати про 2000 рік як про давню минувшину.
Кріс розриває упаковку «Твікса» і вивчає фото. За два місяці в нього щорічна медкомісія, і він щопонеділка переконує себе, що цього тижня вже точно нарешті повернеться у форму, нарешті скине зайвий стоун. Той стоун, що викликає в нього спазми. Той стоун, через який він не купує новий одяг, про всяк випадок, і який не дає йому ходити на побачення, тому що кому він отакий потрібен? Той стоун, що стоїть між ним і світом. А якщо геть чесно, то два стоуни.
Такі понеділки зазвичай дуже хороші. У понеділок Кріс не їздить ліфтом. У понеділок він приносить їжу з дому. У понеділок він качає на ліжку прес. Але вже у вівторок або, якщо тиждень погожий, у середу світ знову підкрадається до нього, сходи здаються надто вимогливими, і Кріс втрачає віру в проєкт. Усвідомлення, що проєктце він сам, пригнічує його ще більше. Тож на столі зявляється випічка, чипси, куплений на заправці обід, легенька випивка після роботи, їжа на виніс дорогою додому, шоколадка дорогою після їжі на виніс. Їжа, отупіння, полегшення, соромі повторення.
Але завжди є наступний понеділок, і котрийсь із них стане його порятунком. Той стоун скинеться й прихопить із собою другий стоун, що сховався за ним. На медкомісії він навіть не спітніє, натомість виступить як атлет, яким потай завжди себе вважав. Після чого надішле емодзі з пальцем догори своїй новій дівчині, з якою познайомиться в онлайні.