Виявляється, що в шухляді паперу нема, тож Тоні вирішує натомість розробити план у голові.
Сьогодні нічого вчиняти не потрібно. Нехай світ трохи покрутиться собі, нехай пташки поспівають у садочку, нехай Вентем подумає, що переміг. А тоді удар. Чому люди взагалі займають Тоні Каррена? Кому це хоч колись принесло користь?
Тоні чує шум на секунду пізніше, ніж може щось вдіяти. Він розвертається і бачить, як на нього летить гайковий ключ. Та й великий же, справжня стара школа. Ухилитися від удару нема як, і в коротку секунду усвідомлення Тоні Каррен усе розуміє. Неможливо скрізь вигравати, Тоні. Справедливо, думає він, справедливо.
Удар потрапляє Тоні в ліву скроню, і він валиться на мармурову підлогу. Пташки в садочку замовкають на коротесеньку мить, а тоді продовжують свою безжурну пісеньку. Високо в гілках платана. Чи бука?
Убивця кладе на робочу поверхню столу фотографію, а свіжа кров Тоні Каррена розтікається навколо горіхового острова посеред кухні, як вода в рові навколо замку.
11
У Куперс-Чейзі завжди прокидаються рано. Коли лисиці закінчують нічні обходи, а пташки перегукуються першим потьохкуванням, тоді ж свистять і перші чайники, а в завішаних вікнах проглядає неяскраве світло ламп. Перші суглоби хрускотом вітають новий день.
Тут ніхто не давиться грінкою, біжучи на ранкову електричку до роботи, ніхто не пакує дітям обід, доки ті ще сплять, але однаково є що робити. Багато років тому всі тутешні прокидались би рано, тому що справ було багато, а годин у добі мало. Тепер тут прокидаються рано, бо справ багато, а днів залишилося скільки їх там є.
Ібрагім завжди встає до шостої. Басейн не відкривають раніше за сьому з міркувань здоровя та безпеки. Він без успіху обстоював думку про те, що ризик втопитися без нагляду видається крихтою на тлі ризику померти від серцево-судинної, респіраторної або кровоносної недуги через брак регулярних вправ. Навіть вивів алгоритм, який доводив, що цілодобово відкритий басейн зменшить загрозу життю жителів на тридцять один і сім десятих відсотка порівняно з таким, що закривається на ніч. Комітет дозвілля й рекреаційних вигод лишався незворушним. Ібрагім розумів, що в них руки звязані різноманітним законодавством, і не ображався. Алгоритм було дбайливо збережено до того часу, коли зможе знову знадобитися. Завжди є що робити.
У мене для тебе є робота, Ібрагіме, каже Елізабет, відпиваючи мятного чаю. Тобто, робота для тебе і Рона, але я призначаю головним тебе.
Дуже мудро, погоджується Ібрагім, киваючи, як на мою скромну думку.
Елізабет зателефонувала йому напередодні ввечері й переказала новину про Тоні Каррена. Вона почула її від Рона, який почув її від Джейсона, який почув її від джерела, яке ще слід задокументувати. Мертвий на власній кухні, травма голови від удару твердим предметом, знайшла дружина.
Ібрагімові зазвичай подобається в таку пору доби переглядати записи про старих, а іноді й нових пацієнтів. У нього досі є кілька клієнтів, і коли вони мають таку потребу, то приїздять до Куперс-Чейза й усідаються в обтерте крісло під картиною з вітрильникомобидва предмети супроводжують Ібрагіма вже майже сорок років. Учора Ібрагім читав записки про свого старого клієнта, менеджера «Мідленд Банк» із Ґодалмінга, який прихищав бродячих собак, а тоді якось на Різдво убив себе. Але цього ранку почитати не вийшло, думає Ібрагім. Разом зі сходом сонця прибула Елізабет. Порушення графіка кидає виклик його денному ритмові.
Мені лише треба, щоб ви збрехали старшому офіцеру поліції, каже Елізабет. Вам можна таке довірити?
Коли це ти не могла мені таке довірити, Елізабет? питає Ібрагім. Коли я тебе підводив?
Таки ніколи, Ібрагіме, погоджується Елізабет. Тому мені й подобається мати тебе поруч. А ще ти дуже добре заварюєш чай.
Ібрагім знає, що він у надійних руках. Багато років він рятував життя і душі й був хорошим фахівцем, і саме тому навіть зараз дехто ладний проїхати багато кілометрів повз старий телефонний автомат і фермерську лавку, звернути праворуч одразу за мостом, а тоді ліворуч коло деревяної автобусної зупинки, щоб тільки поговорити з вісімдесятирічним психотерапевтом, який давно вийшов на пенсію.
Іноді він зазнає невдачі а хто в цьому світі її не зазнав? і саме по такі матеріали зазвичай тягнеться рано-вранці Ібрагім. По менеджера з банку, який сидів в обтертому кріслі, плакав і не міг бути врятований.
Але цього ранку пріоритет інший, він це розуміє. Цього ранку «Клуб убивств по четвергах» має живу й гарячу справу. Не якісь пожовклі залапані сторінки з іншої епохи. Справжня справа, справжній труп і справжній убивця, який поки що на волі.
Цього ранку Ібрагім потрібен. Заради цього він живе.
12
Констебль Донна де Фрейтас несе тацю із чаєм до оперативної кімнати. Убили місцевого будівельника Тоні-як-його-там, і з тієї команди, що зібралася, видно, що це неабияка справа. Донні цікаво чому. Якщо вона не квапитиметься із чаєм, то може й дізнатися.
До команди звертається старший детектив Кріс Гадсон. Він завжди здається доволі приємним. Якось він відчинив для неї подвійні двері й не мав такого вигляду, ніби очікує за це медалі.
На території чимало камер. Дістаньте записи. Тоні Каррен поїхав із Куперс-Чейза о 14:00, а помер о 15:32, якщо вірити його «фітбіту». Доволі вузьке вікно для пошуків.
Донна поставила тацю із чаєм на стіл, а сама схилилася завязати шнурок на взутті. Вона чує, що згадують Куперс-Чейз, це цікаво.
Також камери стоять на трасі A214, десь за 400 метрів на південь від дому Каррена і за 800 метрів на північ, тож дістаньмо й ці записи теж. Часові межі ті самі. Кріс на мить зупиняється й дивиться на скоцюрблену Донну де Фрейтас.
Усе гаразд, констеблю? питає він.
Донна вирівнюється.
Так, сер, просто шнурки завязувала. Не хочеться перечепитися з повною тацею чаю.
Дуже мудро, погоджується Кріс. Дякую за чай. Ми тебе не затримуватимемо.
Дякую, сер, каже Донна й іде до дверей.
Вона усвідомлює, що Крісвін же детективпевно, помітив, що на її взутті шнурків немає. Але він же не сваритиме молодого констебля за дрібку здорової цікавості?
Відчинивши двері, вона чує, як Кріс Гадсон продовжує.
А до того найбільшою зачіпкою є фотографія, яку вбивця лишив поруч із тілом. Погляньмо.
Донна не втримується, розвертаєтьсяі бачить виведену на проєктор стару фотографію, на якій троє чоловіків сміються й випивають у пабі. Їхній стіл усипано банкнотами. Вона має лиш одну мить, але негайно впізнає одного з них.
Усе було б геть інакше, якби Донна належала до групи розслідування убивств, геть інакше. Жодних тоді візитів до початкових шкіл, щоб написати на велосипедах серійні номери невидимими чорнилами. Жодних ввічливих нагадувань місцевим власникам лавок про те, що переповнені сміттєві бакице насправді кримінальне правопору
Констеблю? каже Кріс, обриваючи ланцюжок думок Донни. Вона відводить погляд від фото й дивиться на Кріса. Він твердо, але любязно показує, що їй можна вийти. Донна усміхається до Кріса й киває.
Замріялася. Даруйте, сер.
Вона відчиняє двері й виходить, повертається до своєї нудьги. Напружується, щоб розчути найостанніші слова до того, як двері нарешті зачиняться за нею.
Отож троє чоловіків, кожного з яких ми, звісно, дуже добре знаємо. Розберімо їх по одному.
Двері клацають. Донна зітхає.
13. Джойс
Сподіваюся, ви пробачите ранковий запис у щоденнику, але Тоні Каррен мертвий.
Тоні Карренце будівельник, який усе тут зібрав докупи. Можливо, це він виклав цеглу в моєму каміні? Хтозна. Хоча мабуть, що ні. Він, певно, доручав таке комусь замість себе, правильно? І щоб поштукатурити, і що там вони ще роблять. Думаю, він більше наглядав за роботою. Але бюсь об заклад, що десь тут є відбитки його пальців. Що дуже захопливо.
Учора ввечері цю новину мені телефоном розказала Елізабет. Я б ніколи не описала Елізабет словом «задихана», але якщо чесно, десь так її голос і звучав.
Тоні Каррену проломили головунечаста оказіярукою (або й руками) невідомого. Я сказала їй, що бачила разом із Роном і Джейсоном сварку між Карреном і Вентемом.