Він одразу ж на мене накинувся.
Боже мій! Це жахливо! Бідолашна моя дружина! Я щойно довідався.
Де ви були? запитав я.
Мене затримав учора ввечері Денбі. Було вже по першій, коли ми закінчили. Потім я зрозумів, що все-таки забув ключа. Не хотів підіймати на ноги весь будинок, тож Денбі запропонував мені переночувати в нього.
Як ви почули ці новини? знову запитав я.
Вілкінз прийшов до Денбі, щоб повідомити йому. Моя бідна Емілі! Така саможертовна така благородна особистість. Вона переоцінила свої сили.
Мене переповнило почуття відрази. Який же цей чоловік самовдоволений ханжа!
Маю поспішати, сказав я, вдячний, що той не допитувався, куди саме.
За кілька хвилин я стукав у двері котеджу «Ліствейз».
Не отримавши відповіді, я нетерпляче повторив свою спробу. Наді мною обережно відчинилося вікно, і з нього визирнув сам Пуаро.
З його вуст вилетів здивований вигук, коли він угледів мене. Кількома словами я описав нічну трагедію й попросив його допомоги.
Заждіть, друже, я вас впущу, і ви розповісте мені все про цю справу, доки я вдягатимуся.
За мить Пуаро відчинив двері та провів мене в кімнату. Там посадовив у крісло, і я переповів усе про подію, нічого не приховуючи, не оминаючи жодної обставини, хоч би якою незначною вона видавалася, у той час як сам він акуратно й методично вибирав собі одяг.
Я розповів йому про те, як прокинувся, про передсмертні слова місіс Інґлторп, про відсутність її чоловіка, про сварку напередодні, про уривки розмови між Мері та її свекрухою, яку я підслухав, про попередню сварку між місіс Інґлторп та Івлін Говард і про натяки останньої.
Моя розповідь не видалася такою зрозумілою, як мені того хотілося. Я повторювався кілька разів і час від часу повертався назад, забуваючи про деякі деталі. Пуаро любязно всміхався до мене.
Думки плутаються? Чи не так? Не поспішайте, mon ami. Ви напружені; ви збуджені і це природно. Тепер, коли ми заспокоїлися, розставимо факти акуратно, на свої місця. Ми аналізуватимемо й відкидатимемо. Важливіна один бік; неважливіфух Він скривив своє схоже на херувимчика обличчя й досить комічно дмухнув. Відганятимемо їх геть!
Це все дуже добре, запротестував я, та звідки ви знатимете, які важливі, а якіні? Це завжди здається мені таким складним.
Пуаро енергійно захитав головою. І почав розгладжувати вуса з надзвичайною турботою.
Усе не так. Voyons!Один факт веде до іншого й так далі. Чи наступний до нього пасує? A merveille! Чудово! Ідемо далі. Наступний фактні! О, як цікаво! Чогось не вистачає, немає ланки в ланцюжку. Ми досліджуємо. Шукаємо. І ось маленький цікавий факт, мізерна часточка, яка ні до чого не пасувала, то вставимо її тут! Він екстравагантно махнув рукою. Цезначуще! Дуже важливе!
Та-ак
Ах! Пуаро зажестикулював пальцем до мене так енергійно, що я аж відсахнувся. Знайте! Біда буде детективові, що каже: «Це така дрібниця, що вона не має значення. Це мені не потрібно. Я про це забуду». Це породжує плутанину! Усе має значення.
Я знаю. Ви завжди мені про це нагадували. Тому я й розповідав усе в подробицях, попри те, видаються вони мені важливими чи ні.
І я вами дуже задоволений. У вас хороша память, і ви чесно подали мені всі факти. Не казатиму про порядок, у якому ви їх виклали направду, мені прикро! Але я ставлюся до цього поблажливо: ви засмучені. І, гадаю, саме через це оминули важливу обставину.
Ви про що? запитав я.
Ви не розповіли мені, чи місіс Інґлторп добре поїла минулого вечора.
Я сидів і дивився на нього. Напевно, війна подіяла на мозок маленького чоловічка. Він чистив своє пальто перед тим, як його одягти, і здавався цілковито поглинутим у цей процес.
Не памятаю, відповів я. І в будь-якому разі я не розумію
Не розумієте? Але ж це чи не найважливіше.
Не розумію чому, мовив я трохи роздратовано. Наскільки я памятаю, вона багато не їла. Жінка була очевидно засмучена, що зіпсувало її апетит. Це природно.
Так, вдумливо промовив Пуаро, це природно.
Він відчинив шухляду та вийняв невеличкий портфель, потім обернувся до мене.
Я готовий. Ідемо до маєтку, вивчатимемо справу на місці. Перепрошую, mon ami, ви поспіхом одягалися, і ваша краватка змістилася набік. Дозвольте. Він управним рухом її вирівняв. Ça y est! Що ж, рушаймо?
Ми поквапилися до селища, повернули біля воріт будинку. Пуаро зупинився на мить, пильно роздивився прекрасні простори парку, що досі виблискували ранковою росою.
Яка краса, яка краса, та бідолашна родина охоплена сумом, зламана горем.
Він незворушно на мене дивився, коли це говорив, і я відчув, як зашарівся під його тривалим поглядом.
Чи була родина зламана горем? Чи сум від смерті місіс Інґлторп був таким великим? Я зрозумів, що в цьому оточенні бракувало емоційності. У померлої жінки не було дару всеосяжної любові. Її смерть породила шок, напруженість, та ніхто за нею щиро не сумуватиме.
Пуаро, здавалося, прочитав мої думки. Він похмуро кивнув головою.
Ні, ви маєте рацію, сказав він, усе було б інакше, якби там існував міцний кровний звязок. Вона була добра та щедра до Кавендішів, та не була їхньою рідною мамою. Кров має значення, завжди памятайте: кров має значення.
Пуаро, мовив я, я волів би довідатися, чому ви цікавилися тим, що вживала місіс Інґлторп минулого вечора? Я все прокручую це в думках, але ніяк не можу зрозуміти, який це має стосунок до справи.
Він мовчав кілька хвилин, крокуючи поруч зі мною, та зрештою промовив:
Я не проти вам розповісти, хоча ви знаєте, що я не маю звички щось пояснювати до завершення. Наразі існує точка зору, що місіс Інґлторп померла від отруєння стрихніном, за припущенням, поданого їй з кавою.
Так.
Що ж, о котрій годині подавали каву?
Близько восьмої.
Отож вона її пила між восьмою та пів на девяту, не пізніше. Проте стрихніндостатньо сильна отрута. Його дія була б відчутною дуже швидко, можливо, за годину. Але у випадку місіс Інґлторп симптоми не проявилися до пятої години наступного ранку: девять годин! Та велика кількість їжі, спожитої в той самий час, що й отрута, могла б сповільнити її дію, хоча навряд чи на такий довгий час. Проте цю можливість варто взяти до уваги. Але, зважаючи на сказане вами, вона небагато зїла на вечерю, а симптоми не розвинулися аж до наступного ранку! А це вже досить цікава обставина, друже. Щось може проявитися на розтині, що пояснить це. А до тогопросто запамятайте це.
Коли ми наблизилися до будинку, нас вийшов зустрічати Джон. Його обличчя мало стомлений і змарнілий вигляд.
Це просто жахлива справа, мсьє Пуаро, сказав він. Чи Гастінґс пояснив вам, що ми хвилюємося щодо розголошення?
Цілковито вас розумію.
Бачите, на цей час то лише підозри. Немає нічого конкретного.
Власне. Але варто перестрахуватися.
Джон звернувся до мене, виймаючи свій портсигар, запалюючи цигарку.
Знаєте, що той чоловік, Інґлторп, повернувся?
Так. Я його зустрів.
Джон жбурнув сірник у клумбу поруч, що було для Пуаро неприйнятним. Він підняв сірник і обережно його закопав.
Важко зрозуміти, як до нього ставитися.
Такі труднощі довго не триватимуть, тихо промовив Пуаро.
Джон мав розгублений вигляд, не зовсім розуміючи прихованого значення цих слів. Він вручив мені два ключі, які передав доктор Бауерстайн.
Покажіть мсьє Пуаро все, що він бажає побачити.
Кімнати замкнені? запитав Пуаро.
Доктор Бауерстайн уважав це за потрібне.
Пуаро вдумливо захитав головою.
Тож він у цьому впевнений. Що ж, це спрощує наше завдання.
Ми разом піднялися до кімнати, де сталася трагедія. Для зручності надаю планування кімнати та розташування меблів.
Пуаро замкнув двері зсередини й миттєво взявся до інспекції кімнати. Він переходив від однієї речі до іншої з прудкістю коника-стрибунця. Я залишався біля дверей, боячись зруйнувати якісь докази. Пуаро ж, здається, не оцінив мою передбачливість.
Що з вами таке, друже, залементував він, чого ви там стоїте як то кажуть? ага, так, як загрузле порося?