Ні, я просто меркантильна, як і всі.
Я не меркантильна!
Зі зрозумілих причин! Тобі не обовязково бути корисливою, коли приємні американські опікуни середнього віку щокварталу виплачують тобі величезне утримання.
Але ти помиляєшся щодо Жаклін,запевнила Ліннет.Вона не пявка. Я хотіла допомогти їй, але вона не дозволила. Вона збіса горда.
Чому ж вона так поспішає тебе побачити? Бюсь об заклад, їй щось потрібно! Почекайі побачиш!
Вона була дуже схвильована,визнала Ліннет.Джекі завжди себе надто накручувала. Якось порізала одного ножем.
Любко, як цікаво!
Хлопець тоді мучив собаку. Джекі сказала йому припинити, але він відмовився. Вона відтягнула й струснула його, але він був набагато сильніший, тому врешті вона витягла ніж і штрикнула його. Розгорівся страшний скандал.
Можу уявити. Це й слухати страшно!
У кімнату ввійшла покоївка Ліннет. Пробурмотівши слова вибачення, вона витягла з гардероба сукню й вийшла.
Що це з Марі?запитала Джоанна.Вона плакала.
Бідолашна! Я тобі розказувала, що вона хотіла вийти заміж за чоловіка, який працює в Єгипті. Вона небагато про нього знала, тому я подумала, що краще перевірити, чи все там гаразд. Виявилося, що він одружений і має трьох дітей.
Ліннет! Скільки ж у тебе ворогів, Ліннет?
Ворогів?Ліннет здивовано на неї глянула.
Джоанна кивнула й узяла сигарету.
Ворогів, дорогенька. Ти нестерпно активна. І достобіса добре чиниш правильні речі.
Ліннет розсміялася.
То й що, у мене взагалі немає ворогів.
IV
Лорд Віндлзгем сидів під кедром і милувався витонченою гармонією Вудхолла. Ніщо не затьмарювало його первісної краси. Нові будівлі й добудови ховалися за рогом. Прекрасний спокійний краєвид купався в променях осіннього сонця. Та попри все Чарльз Віндлзгем бачив не Вудхолл. Натомість перед очима стояв величавий особняк часів королеви Єлизавети, з просторим парком на похмурому тлі Його сімейне гніздо, Чарлтонбері. А на фоні замку маячив силует дівчини з золотавим волоссям і пристрасним впевненим обличчям Ліннет, господиня Чарлтонбері!
Він усе ще мав надію. Її відмова не була остаточна. То радше прозвучало як прохання дати їй трохи часу. Що ж, він міг собі дозволити недовго почекати
Усе на диво чудово складалося. Без сумніву, це розважливоодружитися на багатій дівчині, але водночас не було потреби примушувати себе переступати через почуття. Він кохав Ліннет. Він би одружився з нею, навіть якби вона не мала й пенні, а не була однією з найбагатших дівчат в Англії. Та, на щастя, вона була однією з найбагатших дівчат в Англії
Його уява малювала найпривабливіші плани на майбутнє. Головуватиме в Роксдейлі, можливо, реставрує західне крило, не матиме потреби пускати чужих мисливців у свої володіння.
Чарльз Віндлзгем задрімав на сонці.
V
О четвертій годині почувся шурхіт гравію, по якому підїхав невеликий пошарпаний двомісний автомобіль. З нього вийшла маленька струнка дівчина з кучмою темного волосся. Вона збігла східцями й шарпнула дзвоник.
За кілька хвилин її провели в довгу величну вітальню, і схожий на духівника дворецький оголосив похмурим тоном:
Міс де Бельфор!
Ліннет!
Джекі!
Віндлзгем стояв осторонь і співчутливо спостерігав, як це ошаленіле маленьке створіння кинулось у відкриті обійми Ліннет.
Лорд Віндлзгемміс де Бельфор, моя найкраща подруга.
«Гарне дитя,подумав він.Не надто вродливе, але, без сумніву, привабливе, з темними кучерями й величезними очима». Він пробурмотів кілька любязностей і непомітно залишив двох подруг на самоті.
Жаклін відразу накинулася на подругу, і Ліннет згадала, що вона завжди була нестримана.
Віндлзгем? Віндлзгем? Це той чоловік, за якого, як пишуть у газетах, ти виходиш заміж! Це правда, Ліннет? Скажи мені!
Ліннет пробурмотіла:
Можливо.
Дорогенька, я така рада за тебе! Здається, він милий.
О, нічого поки не думай. Я ще не визначилася.
Звичайно! Королеви завжди належно обдумують вибір чоловіка.
Джекі, не будь смішною.
Але ти королева, Ліннет! Завжди була нею. Sa Majesté, la reine Linette. Linette la blonde!А яя повірниця королеви! Почесна фрейліна!
Які дурниці ти кажеш, люба Джекі! Де ти була весь цей час? Ти просто зникла. І навіть не писала.
Ненавиджу писати листи. Де я була? Завалена справами, дорогенька. Знаєш, я працювала. Остогидла робота з похмурими жінками!
Дорогенька, якби ти
Прийняла дарунок королеви? Чесно кажучи, люба, тому я й тут. Ні, я не позичатиму грошей. До цього поки не дійшло! Але я приїхала просити тебе про велику й важливу послугу.
Кажи.
Якщо ти виходиш заміж за того Віндлзгема, то, мабуть, зрозумієш.
Здавалося, на мить Ліннет спантеличилася, а тоді її обличчя просвітліло.
Джекі, ти маєш на увазі
Так, дорогенька, я заручена!
То ось у чому річ! Я помітила, що сьогодні ти якась особливо жвава. Хоч ти й завжди така, але зараз ще більше.
Саме так я почуваюся.
Розкажи мені про нього.
Його звати Саймон Дойл. Він високий, широкоплечий, неймовірно простий, як хлопя, і надзвичайно чарівний! Біднийзовсім без грошей. Він з тих, кого називають «аристократами», але дуже бідний аристократ, наймолодший син і все таке. Його сімяз Девоншира. Він любить провінцію й усе сільське. Останні пять років провів у місті, у задушливому офісі. А тепер там скорочення, тож його звільнили. Ліннет, я помру, якщо не вийду за нього заміж! Я помру! Помру! Помру !
Джекі, не будь смішна!
Я помру, кажу тобі! Я божеволію від нього. Він божеволіє від мене. Ми не можемо жити одне без одного.
Любонько, оце ти втрапила!
Я знаю. Жахливо, еге ж? Та кохання так зненацька заволодіває тобою, що нічого не можна вдіяти.
Джекі на мить замовкла. Її темні широко розплющені очі раптом набули трагічного вигляду. Вона ледь затремтіла.
Це іноді навіть лякає! Саймон і я створені одне для одного. Я ніколи не відчуватиму такого до когось іншого. І ти маєш допомогти нам, Ліннет. Я почула, що ти купила це місце, і в моїй голові зявилась ідея. Тобі потрібен управитель, а може, і два. Я хочу, щоб ти найняла Саймона.
О!здивовано вигукнула Ліннет.
Жаклін швидко продовжила:
Він знає цю роботу, як свої пять пальців. Знає все про маєтки, бо й сам виріс в одному з них. Крім того, проходив спеціальне навчання. О, Ліннет, ти ж візьмеш його на роботу, заради мене? Якщо він не впорається, можеш його звільнити. Але він впорається. Ми житимемо в невеликому будиночку, я часто тебе бачитиму, а в саду довкола буде чарівно, просто чарівно.
Вона встала.
Скажи, що візьмеш його, Ліннет. Скажи, що візьмеш. Прекрасна Ліннет! Струнка, золотоволоса Ліннет! Моя надзвичайна Ліннет! Скажи, що згодна!
Джекі
Ти згодна?
Ліннет розсміялася.
Ой, Джекі, ти така смішна! Приводь свого хлопця, а потім поговоримо.
Джекі кинулась її розціловувати.
Моя дорога Ліннет, ти справжня подруга! Я це знала. Ти не підводила мене ніколи. Ти наймиліше створіння у світі! Бувай!
Але, Джекі, ти що, не залишишся?
Я? Ні. Я повертаюся до Лондона, а завтра приїду з Саймоном, і ми все узгодимо. Він тобі сподобається. Він такий мазунчик.
Та хоча б чаю дочекайся.
Ні, не можу чекати, Ліннет, я надто схвильована. Мушу повернутись і розказати про все Саймону. Я знаю, що божевільна, дорогенька, але нічого не можу вдіяти. Сподіваюся, шлюб мене зцілить. Схоже, він має витверезний ефект на людей.
Вона повернулася на порозі, зупинилась на мить і метнулася птахою, щоб востаннє обійняти свою подругу.
Люба Ліннет, таких, як ти, більше немає.
VI
Мсьє Ґастон Блонден, власник модного ресторанчика «У тітоньки», не належав до тих людей, які радо приймали чи не всіх своїх клієнтів. Багаті, красиві, скандально відомі та знатні відвідувачі намарне чекали, що їх виокремлять і приділять їм особливу увагу. Тільки в рідкісних випадках мсьє Блонден вітав гостя з доброзичливою поблажливістю, супроводжуючи його до привілейованого столика та обмінюючись із ним доречними фразами.