Але в цей особливий вечір мсьє Блонден тричі виявив свою королівську милістьгерцогині, лорду, відомому прихильнику перегонів, і маленькому чоловічкові з кумедною зовнішністю та величезними чорними вусами, який, на думку випадкового спостерігача, не міг своєю присутністю принести слави ресторанчику «У тітоньки».
Мсьє Блонден, однак, поводився надзвичайно любязно. Хоча клієнтам уже півгодини відповідали, що немає жодного вільного столика, якимось таємничим чином у найкращому місці ресторану один таки знайшовся. Мсьє Блонден провів туди гостя з підкресленою шанобливістю.
Звісно, для вас столик завжди знайдеться, мсьє Пуаро! Як би я хотів, щоб ви частіше вшановували нас своєю присутністю!
Еркюль Пуаро всміхнувся, пригадуючи давню історію, у якій фігурували труп, офіціант, мсьє Блонден і дуже вродлива леді.
Ви дуже любязні, мсьє Блонден,сказав він.
Ви сам, мсьє Пуаро?
Так, сам.
О, тоді Жуль приготує для вас не страву, а справжню поему! Жінки, попри їхню чарівність, мають одну вадувони відволікають від їжі! Вам сподобається вечеря, мсьє Пуаро, це я вам обіцяю. Тепер щодо вина
До розмови, що перейшла у вузьке русло, долучився Жуль, метрдотель.
Перед тим як відійти, мсьє Блонден затримався на мить і, знизивши голос, конфіденційно запитав:
Працюєте над серйозною справою?
Пуаро похитав головою.
Я, на жаль, зараз відпочиваю,тихо відповів він.Свого часу я трохи заощадив, і тепер маю можливість насолодитися неробством.
Я вам заздрю.
Ні-ні, це не надто розумно. Запевняю вас, це не так весело, як здається,він зітхнув.Правду кажуть, що людина була змушена винайти роботу, щоб позбавитися від необхідності думати.
Мсьє Блонден підняв руки в знак протесту.
Але ж є стільки всього! Є подорожі!
Так, подорожі. Із цим у мене все не так погано. Планую цієї зими вирушити до Єгипту. Кажуть, клімат там чудовий. Можна втекти від туманів, сірості, одноманітного безперервного дощу.
Ах, Єгипет!зітхнув мсьє Блонден.
Здається, тепер туди можна поїхати потягом, уникаючи подорожі морем, окрім перетину Ла-Маншу.
То море вам не до душі?
Пуаро похитав головою та ледь здригнувся.
Мені теж,співчутливо мовив мсьє Блонден.Цікаво воно діє на шлунок.
Але тільки на деякі шлунки! Є люди, на яких хитавиця взагалі не діє. Ба більше, їм це подобається!
Несправедливо з боку милостивого Бога,сказав мсьє Блонден.
Він скорбно похитав головою і пішов, занурившись у єретичні думки.
Безшумні меткі офіціанти сервірували стіл. Тости «мелба», вершкове масло, відерце з льодом, усі необхідні атрибути до вишуканої їжі.
Негритянський оркестр вибухнув екстазом дивних незлагоджених звуків. Лондон танцював.
Еркюль Пуаро озирнувся навколо, впорядковуючи враження у своїй систематизованій памяті.
Які знуджені та втомлені обличчя в більшості присутніх! Кілька кремезних чоловіків, здавалось, весело проводили час, але на обличчях їхніх супутниць читалися терплячість і витримка. Огрядна жінка в фіалковій сукні світилася від щастя Звичайно, товстуни мають свою принаду в життінасолоду смаком, смак до життя, що заборонені тим, хто має більш витончені силуети.
То тут, то там сиділа молодь: хтось із відсутнім поглядом, хтосьзнуджений, а хтось, без сумніву, нещасний. Як абсурдно називати щасливою порою молодістьчас, коли люди найбільш вразливі!
Погляд Пуаро потеплішав, наткнувшись на одну пару. Які ж вони гармонійні: високий широкоплечий чоловік і струнка тендітна дівчина. Два тіла рухалися в бездоганному ритмі щастя. Щастя, яке вони мали тут і зараз, одне в одному.
Танець завершився. Після оплесків музика залунала знову. А коли закінчилася, пара повернулась до столика поруч із Пуаро.
Розчервоніла дівчина сміялася. Сівши, вона повернулась до супутника, і Пуаро роздивився її веселе обличчя.
Та крім сміху, у її очах було ще щось.
Пуаро з сумнівом похитав головою.
«Вона аж занадто його кохає, та дівчинка,сказав він собі.Це небезпечно. Небезпечно».
А тоді він почув слово «Єгипет».
До нього чітко долинали їхні голоси: дівочийюний, свіжий, зухвалий, з тонким відтінком мякої, чужої «р»і чоловічийприємний, приглушений голос добре вихованого англійця.
Саймоне, я не кажу «гоп», поки не перескочу. Будь певен, Ліннет нас не кине!
Можливо, я її розчарую.
Дурниці, ця робота саме для тебе.
Насправді я думаю, що Я не сумніваюся, що впораюсь. І я старатимусь заради тебе.
Дівчина мяко розсміялася щирим, щасливим сміхом.
Зачекаємо три місяці, щоб переконатися, що тебе не звільнять, і тоді
І тоді я покладу до твоїх ніг усі земні блага. У цьому ж суть, так?
І, як я казала, поїдемо до Єгипту в медовий місяць. До чорта витрати! Усе своє життя я хотіла поїхати до Єгипту! Ніл, піраміди, пісок
Його голос звучав невиразно:
Ми побачимо все це разом, Джекі, разом. Хіба це не чудово?
Хотіла б я знати, чи для тебе це буде так само казково, як і для мене? Чи хочеш ти цього так само, як я?
Її голос раптом став різким, очі широко розплющилися, мов від страху.
Відповідь чоловіка була такою ж різкою:
Не мели дурниць, Джекі.
Але дівчина повторила:
Хотіла б я знатиі, знизавши плечима, запропонувала:Потанцюймо?
Еркюль Пуаро пробурмотів:
Une qui aime et un qui se laisse aimer. Так, я теж хотів би знати.
VIІ
А що як норов у нього ще той?спитала Джоанна Саутвуд.
Ліннет похитала головою.
Не думаю. Я довіряю смаку Жаклін.
Але ж закохані сприймають усе по-іншому.
Ліннет нетерпляче похитала головою й змінила тему.
Мушу йти на зустріч із містером Пірсом щодо того проекту.
Проекту?
Так, є кілька жахливих, антисанітарних старих будинків. Я збираюся їх знести, а мешканців переселити.
Як же ти піклуєшся про інтереси громадськості та гігієну, любонько!
Вони мусять переїхати. Вікна тих будинків виходитимуть на мій новий басейн.
А їхні мешканці згодні переїхати?
Більшість це радо зробить, але є кілька впертих дурнів. Це так дратує. Схоже, вони не розуміють, наскільки покращаться умови їхнього життя!
Здається, ти вимагаєш занадто наполегливо.
Люба Джоанно, це ж справді для їхнього блага.
Так, дорогенька. Я в цьому впевнена. Примусове благо.
Ліннет насупилася, а Джоанна розсміялася.
Ну що, ти ж тиран, визнай. Добродійний тиран, якщо можна так сказати.
І зовсім я не тиран!
Але ти завжди робиш усе по-своєму!
Не завжди.
Ліннет Ріджвей, ти можеш глянути мені просто в очі й розповісти хоча б про один випадок, коли ти не отримала того, що хотіла?
Купу разів.
О, так, «купу разів», саме так, але жодного конкретного прикладу. І ти просто не згадаєш, любонько, як би не намагалася! Тріумфальна поїздка Ліннет Ріджвей золотою колісницею.
Ліннет різко спитала:
Гадаєш, я егоїстка?
Ні, ти просто непереможна. Сукупний ефект грошей і привабливості. Усе тобі підпорядковується. Те, чого не можеш купити за гроші, ти купуєш усмішкою. Результат: Ліннет Ріджвей, дівчина, яка має все.
Джоанно, ти просто смішна!
Гаразд, хіба ти маєш не все?
Здається, усе Це якось відразливо!
Звісно, це відразливо, дорогенька! З часом тобі, напевне, стане страшенно нудно, усе набридне. Тож поки насолоджуйся тріумфальною поїздкою в золотій колісниці. От тільки цікаво, дуже цікаво, що станеться, коли ти захочеш проїхати вулицею, а там знак: «Проїзд заборонено».
Не будь ідіоткою, Джоанно.
До них підійшов лорд Віндлзгем, і Ліннет повернулася до нього:
Джоанна каже мені всяку гидоту.
То все від злості, любонько, від злості,ухильно відповіла Джоанна, піднімаючись із крісла.
Дівчина вийшла, не перепросивши: вона помітила, як палають очі Віндлзгема.
Якусь мить лорд мовчав, а потім одразу перейшов до суті.
Ліннет, ти вже обдумала?
Вона повільно відповіла:
Я надто груба? Гадаю, якщо я не впевнена, краще ска зати «ні»
Він перервав: