А куди подівся сам?
Його терміново викликали по роботі, тихо відповіла я, усвідомлюючи, як тупо це звучить Так само тупо, як всі пояснення непоясненним чоловічим учинкам. Саша докірливо глянула на мене.
Так ми просиділи до пів на дванадцяту. За цей час я встигла побувати в різних станах, а прийшовши додому, сподівалася побачити Седа, який, утім, так і не зявився. Ба більше: не зявився він і в наступні тижні й місяці.
Із початком літа я трохи заспокоїлася, повернулася на роботу і навіть уже не так часто згадувала свої пригоди. Звісно, я вела внутрішні діалоги, але вони ставали дедалі коротшими, бо час таки лікує. Декілька разів мені снилися дивні сни, але згадати вранці про що вони, я не могла. Якісь люди, кімнати, сходи і діти-близнюки, дуже схожі на нас із Седом. Що, згідно з тлумаченням сонника, не на добро, ба навіть на смерть
По телевізору й інтернету чи не щодня повідомляли про нові катастрофи, повені й урагани, і якось мені навіть спало на думку, чи не стосується це якимсь чином Седа.
9
Ближче до середини літа ми з Сашею запланували летіти до Греції на острови. Там на нас чекали друзі і яхта. На щастя, після всіх пригод мою соціофобію неначе рукою зняло, я мала ненаситну потребу у спілкуванні і враженнях. Аби лиш не думати про Седа і не збожеволіти.
За тиждень до поїздки ми як навіжені шопилися, і я збагатилася на два відвертих купальники, дорогі окуляри, величезну пляжну сумку, купу кремів і нову електронну книгу.
Ти все взяла? питала мене по телефону в день відїзду Саша.
ВСЕ! відповідала я і знову починала перевіряти валізу.
Збори тривали третю годину, а я ніяк не могла зібрати докупи власний мозок. Чомусь мені здавалося, що на яхту я не потраплю. Відігнавши геть неприємні думки, я вирішила випити кави й викликати таксі.
Чи не забагато ти пєш кави, Машо? почула я за спиною знайомий голос і повільно обернулася, навіть не здригнувшись. Мені здалося, що моє серце почало стукати повільніше.
Сед, наче й не було нічого, стояв у дверях і усміхався своєю чарівною білосніжною усмішкою
Щось ти рано сьогодні, на мою думку, цілком спокійно відповіла я.
Ой-ой-ой! Які ми злі, весело відгукнувся Сед і, розкривши обійми, попрямував до мене. Ох і скучив же ж я!
Ухилившись від його обіймів, я єхидно запитала:
І де ж ти нудьгував пять місяців?
Рахувала? посміхнувся Сед, але, побачивши мій вираз обличчя, опустив руки і раптом посерйознішав. Вибач, багато працював
Господи, як я це ненавиджу! Так багато, що не міг навіть мені про це повідомити? я відчула, як заводжуся. А ти не подумав про те, що я хвилююся? Що я казна-що можу подумати? Ти навіть не уявляєш собі, що мені лізло в голову. Якогось дня я взагалі вирішила, що ти був в одному з літаків, що регулярно падали!
Якби ти знала, яка в мене робота, ти б здивувалася, наскільки була близька до відповіді! Сед усе ще стояв біля вікна. На якусь мить я відчула, що зараз дізнаюся про щось дуже важливе, такий у нього був вираз обличчя. Ти дуже дорога мені, Машо, але ти багато чого не знаєш
Чого я не знаю? нетерпляче перебила я. Може, ти нарешті поясниш мені?
Річ у тім, Сед відійшов від вікна і важко опустився на стілець, від його тону в мене похололо у шлунку, я не хотів тобі казати, хотів, щоб все було інакше, але, мабуть, не судилося Я
«Все-таки одружений», враз здогадалась я. Сед якось приречено поглянув на мене. Я мовчки чекала.
Ну, як що коротко зовсім коротко я Смерть
Що? я не була готова до такої відповіді. У мене підкосилися ноги, і я присіла. Добре, що просто позаду мене стояв стілець. У сенсі? Як «смерть»?
У прямому сенсі, Сед різко підвівся і став ходити по кухні, я заціпеніла. Так, я Смерть Що тут незрозумілого? Така в мене робота! Або покликання! Чого мовчиш? Усе? Вже не хвилюєшся?
Ну, як тобі сказати моя рука потягнулася до телефона: напишу Саші, щоб викликала бригаду «психів»
Сед зупинився і, співчутливо поглянувши на мене, зітхнув:
Ти не збожеволіла, я все тобі поясню, тобі просто потрібен час, щоб зрозуміти
Я слухняно відклала телефон.
І давно це з тобою? я не знала, що ще запитати, просто сиділа і намагалася повірити почутому.
Давно. Колись я був людиною. Сед налив кави в чашку, задумливо перемішав цукор і трохи відпив. Потім поставив її на стіл і сумно прокоментував: Смачно Отож, не зовсім звичайною, за вашими мірками, але все-таки людиною. Потім мені запропонували цю роботу. Я не міг відмовитися, хоча, напевно, міг би, але не захотів. Це було цікаво і важливо
Він говорив, говорив, а я мовчки дивилася у вікно і думала, що нічого в цьому житті не відбувається просто так. Ось зустріла людину, закохалася з першого погляду, потім з другого ще раз закохалася, тільки подумала ось він МІЙ, а він а він Смерть! Найстрашніше слово у моєму житті. Я згадала батьків, точніше, їхні фотографії, бо взагалі не памятаю ні тата, ні мами Мені було три роки, коли Сед-Смерть забрав їх у мене. Батько режисер-початківець, мама молода актриса, красива пара. Вони знімали свій перший фільм про гірських рятувальників і загинули під лавиною, всією знімальною групою
Думаєш про батьків? Сед вирвав мене з туману спогадів.
А ти ще й думки читаєш? саркастично промовила я.
Можна й так сказати, Сед був серйозний, я живу дуже давно, тож добре знаюся на людській психології. Тому повір мені, я просто знаю, що ти подумала саме про це.
Він говорив таким тоном, неначе шпетив мене. Це було смішно.
З тобою страшно мати справу. У всіх сенсах, я невпевнено усміхнулася. Сед усміхнувся у відповідь, і я подумала, що в нього надійна усмішка.
Я бачив мільярди людей, різних! Однак є те, що вас обєднує це народження і смерть. Ви народжуєтеся і помираєте, такий закон Трьох Світів. Із цими словами він підійшов до мене, підняв зі стільця і, сівши на нього, посадив до себе на коліна. Я не пручалася і, зізнаюся, мені не було страшно, мені було добре. Від нього пахло свіжістю і спокоєм достоту, як в моїй уяві пахли спогади про батьків Пропоную ось що: я поступово вводитиму тебе в курс справи, а ти більше не сприйматимеш усе так трагічно. Повір у людській смерті є лише одна проблема ваше незнання, і це теж закон, не я його вигадав. Він жорстокий, але я не можу його порушувати.
То чому розповідаєш про це мені?
Добре запитання, але я волію повернутися до нього згодом.
Ок, розповідай далі.
Сед розповів мені про свою сімю. Його батьки теж загинули, потім, без особливих подробиць, про дівчину на імя Малі, яку він втратив під час страшного катаклізму, який практично знищив світ, в якому виріс Сед.
А в чому, власне, полягає твоя робота? дивно, цинічно, але мені дійсно було цікаво
Ну як би це сказати Я, так би мовити, програміст. Це пульт, із цими словами Сед дістав мобільний телефон, ось, поглянь.
Ти керуєш світом по телефону? вжахнулась я.
Це просто один із засобів, неначе виправдовувався Сед, натискаючи на екран.
І враз переді мною просто у повітрі виникла невелика куля. Там були якісь цифри, літери, значки, картинки. Все це перепліталося між собою різнокольоровими сяючими нитками і скидалося на капілярну систему якогось складного глибоководного організму. Причому все це не виглядало зловісно чи гнітюче. «От би мої на роботі побачили, таке не намалюєш!» вражено подумала я. Чого-чого, а цього я не очікувала, і мені відразу стало якось легше, тому що першої миті після слів щодо Седової «професії», я уявила, як він стоїть із косою біля ліжка помираючого А тут знову все як у кіно, лише спецефекти крутіші.
Що це? запитала я, вже знаючи відповідь.
Це твоє життя, Машо.
І відразу в кульці почалося щось дивне якісь чарівні рухи Я мовчала Це ж скільки таких кульок у цьому телефоні? Сед продовжував: Це Система, сам її придумав
У повітрі зявилися інші кульки, їхня кількість збільшувалася, аж поки кухня не заповнилася ними до стелі.
Система Трьох Світів. Усі світи просякнуті енергією так званого Шляху. Зараз ми у твоєму світі Другому. Є Третій Світ Душ, і, звичайно, Перший мій, Світ Перших людей. Ми не хворіємо й не помираємо, але не можемо мати дітей.