Так відповіла я, боячись поворухнутися. Ще в нього смаглява шкіра, сипонули мурашки, темне волосся, рука погладила мене по голові, він високий і стрункий, невидимець ніжно поплескав мене по щоці і руки дуже красиві, вирішила якнайшвидше закінчити я, і чиїсь невидимі губи поцілували мене в скроню Я заплющила очі.
Прям бог! підколола Сашка і вмить похлинулася коктейлем.
Прокашлявшись і вволю насміявшись, ми вирішили більше не пити і вийшли надвір. Дивні невидимі дотики більше не повторювалися.
4
По правді, мені було лячно залишатися на самоті, але Саша закрутила черговий бурхливий роман, тож на неї вдома чекав новий «чоловік її мрії». Ми попрощалися біля бару і розійшлися, кожна у свій бік. І я не образилася, бо з часом навчилася ставити себе на місце подруг.
Коли я відчинила двері, то одразу відчула чиюсь присутність у квартирі й умить протверезіла. Першою моєю думкою було швидко зачинити двері, піти до сусідів і викликати поліцію, чи, на край, вибігти надвір і викликати поліцію. Але я обережно відчинила двері, намацала вмикач і клацнула світло. У передпокої нікого не було. Не роздягаючись й озброївшись ложкою для взуття, а вона в мене дебела, я сміливо відчинила двері в кімнату. Нікого. «Кухня», промайнуло в голові і, для чогось ухопивши подушку, увірвалася туди. Взагалі моїй сміливості, точніше, моїй нерозсудливості, мабуть, немає меж. Або ж іще не вивітрився алкоголь. Хоча я належу до тих людей, які обурюються, коли герої фільмів жахів спускаються у темний підвал або перевіряють шафи.
Сед стояв спиною до мене біля відкритого холодильника і тримав у руці склянку. Не повертаючись і акуратно закривши холодильник, він запитав:
А подушка навіщо?
Я не знайшла, що відповісти. Я взагалі оніміла від того, що відбувається.
У тебе в холодильнику миша повісилася, Сед нарешті розвернувся до мене. «Який же він красивий», подумала я тоді, забувши про здивування.
Не встигла зїздити в супермаркет. А як ти сюди потрапив?
Через вікно.
Жартуєш?!
Якщо я скажу правду, ти однак мені не повіриш, відповів Сед і всміхнувся.
Я спробую, до того ж у мене назбиралася ще купа запитань.
На жаль, у нас немає часу на на дрібниці, він підійшов і обійняв мене. Але це не назавжди, скоро у нас буде вічність
«Стопудово вампір, думала я, поки Сед розстібав мої джинси, цілував у шию, ну і»
5
Вранці я прокинулася щаслива, щоправда, сама, але мене це зовсім не засмутило, бо поруч на подушці я знайшла записку:
«Буду як завжди! Цілую в ніс. Сед» Особливо мені сподобалося «як завжди».
6
Упродовж місяця Сед щовечора просто зявлявся у моїй квартирі. Він ніколи не дзвонив у двері, а дивовижним чином опинявся саме в тому місці квартири, в якому мене на ту мить не було. Зазвичай це відбувалося десь опівночі. І я ніяк не могла простежити його раптову появу. При цьому він і разу не подзвонив мені й не написав жодної есемески. І я, певна річ, теж йому не писала і не дзвонила. Я взагалі вдавала, що так і треба, попри те, що вся ця ситуація була, мяко кажучи, трохи дивна. Але чи то я була під гіпнозом, чи то в мене просто немає інших версій. Так я трималася пару тижнів, але якось, після неймовірного сексу, не витримала і влаштувала Седу стандартний жіночий допит.
Чому ти приходиш так пізно? Не дзвониш?
Я працюю.
Це зрозуміло. Ким?
Поки не можу сказати, але обовязково розповім.
Тебе немає у жодній із соцмереж, на мою думку, в наш час це дуже дивно.
Бути дивним у наш час уже нормально, віджартовувався Сед.
Ти мене просто використовуєш, тільки я не розумію, навіщо всі ці фокуси, не вгавала я.
В якомусь сенсі, так, ми всі використовуємо одне одного Здається, я десь це вже чув.
Не зїжджай Ти одружений?
Ні, не вгадала!
Вампір?
Чому ти так вирішила?
Що за манера відповідати запитанням на запитання?
Ні, не вампір, але я знав одного цікава людина, між іншим.
Заспокоїв Ти іншопланетянин?
Ні.
Шпигун?
Ні.
Чарівник?
Ні, не чарівник Може, поспимо, га?
Не хочу, може, ти диявол?
Боронь боже! А чому не ангел?
Тому що ти не ангел! Я ж помру від цікавості!
Все може бути! Жартую! Невдовзі ти про все дізнаєшся. Ходи до мене, я тебе поцілую, й будемо спати.
Ти мене присипляєш поцілунками? Це щось новеньке
Я тебе обожнюю, спи
7
Машуню! Ти куди зникла? Не дзвониш зовсім! Саша вдавала, що ображається.
Ось, дзвоню. Що в тебе нового?
Та так, нічого А ти як? На роботу повернулася?
Не зовсім, удома працюю, збрехала я. Насправді я не знала, чим хочу займатися. Просто сиділа вдома й малювала. На старій роботі мене запевнили в тому, що завжди раді мене бачити у своєму колективі. Це було дуже любязно з їхнього боку, щоправда, там я теж збрехала, що в Польщі мені не сподобався колектив, тому й повернулася. Але Саші я чомусь не хотіла цього говорити, і про Седа також. Я просто не знала, як їй усе пояснити, бо й сама до пуття нічого не розуміла. Ми ще потеревенили трохи і зрештою домовилися про зустріч, коли випаде така нагода. Я й уявити собі не могла, як швидко це станеться.
8
Цієї ночі Сед не зявився. Сказати, що я засмутилася, не сказати нічого. Я розуміла, що провела місяць у дуже-дуже-дуже дивних стосунках з людиною, про яку так нічого і не довідалася. Ми багато говорили про все, але тільки не про нього. Єдине, що я зрозуміла, що він на науковому рівні був повязаний з історією, бо памятав дуже багато дат і подій, і у найдрібніших подробицях міг розповісти про будь-що. Ось і все, що я знала. «Що взагалі я собі думала весь цей час?» картала я себе, але було вже пізно ситуація вийшла з-під контролю, бо я була закохана і мене кинули. Першу годину я ще якось трималася. Тобто весь час дивилася на годинник і хапалася за телефон, перевіряючи, працює він чи ні, хоча Сед жодного разу мені не телефонував. Сама писати або дзвонити я не хотіла гордість не дозволяла. А щоб руки не зачесалися таки подзвонити видалила його номер телефону.
Затим зі мною сталася істерика, після якої я годину відходила у ванній, прислухаючись до кожного шереху. За цей час я скурила майже пачку сигарет, видудлила літри чаю і намалювала в своїй уяві стільки жахливущих версій, що мене почало трусити, тож довелося пити заспокійливе. Сед так і не зявився. Про видалений з телефона номер я шкодувала до пятої ранку і заснула на дивані. Загалом я поводилася за всіма канонами подібних ситуацій, ретельно прописаних у безглуздих фейсбучних статтях.
А вранці, знову гортаючи стрічку фейсбуку, я прочитала новину про страшну авіакатастрофу, в якій загинуло багато людей. Не найкращий початок дня До того ж мені так ніхто і не написав.
Трохи оговтавшись, я зрозуміла, що вдома не залишуся, тож узяла свій ноут і подалася до найближчого кафе. Тупо сидіти з телефоном було б зовсім сумно. І головне щоб хоч якось триматися, я повинна була була вийти в люди. Одягнувши джинси, светр, черевики, дублянку і загорнувшись шарфом по самі вуха, я виповзла надвір. Там несамовито світило сонце, пощипував легкий морозець, а небо забарвилося у неймовірну блакить. Довелося повернутися по сонцезахисні окуляри. У них небо набуло кольору очей мого колишнього коханого. По дорозі я подзвонила Саші і запросила її разом пообідати.
Щось сталося?
А ти як гадаєш?
У кафе я замовила каву і поставила перед собою ноут. О першій годині дня прийшла Сашка і залишилася зі мною до вечора. Я все їй розповіла. Мені було боляче на неї дивитися. Вона не знала: вірити мені чи шукати кваліфікованого фахівця в галузі психіатрії. І коли я закінчила, Саша сказала таке:
Гаразд, поживемо побачимо. Якщо це галюцинація, Машо, ти тільки не ображайся, я кивнула, мовляв, без образ, це добре, що вона зникла. Якщо ж це правда, то, судячи з усього, твій коханий доволі специфічний і, здається мені, досить небезпечний. Тож добре, що він зник Як, наприклад, він пояснив, чому залишив тебе в лісі?
Сказав, що я втратила свідомість і він викликав знайомого, який на автівці доправив мене до лікарні. Зясувалося, що дорога там неподалік.