Ірка мовчала, зовсім не збираючись допомагати бізнесмену. І більше б за все її влаштував варіант, якби гість забрався з її садка, так і не зважившись на розмову.
Але Іващенко недарма був великим бізнесменом. Набравши повні груди повітря, як перед стрибком із вишки, він випалив:
У мене є компаньйон. Тобто був компаньйон.
Ірка знизала плечима. Ні, він не про хатню робітницю прийшов розповідати, схоже, він вирішив познайомити Ірку з усім своїм сімейством. Ось уже й до компаньйона дійшло, скоро про собак із кішками розповідатиме.
Отже, недавно мій компаньйон зник. Утік. І прихопив із собою дуже велику суму. Величезні гроші, ти собі навіть не уявляєш які! А найголовніше те, що це не наші з ним гроші. Це гроші наших партнерів. Вони нам бабки під один проект дали. А тепер, сама розумієш, ані проекту, ані грошей, самі лише неприємності.
Зверніться до міліції, без жодного інтересу буркнула Ірка. Розмова викликала в неї дедалі більший подив.
В Іващенка смикнулися куточки рота: він чи то посміхнувся, чи то скорчив гримасу.
Ні, в міліцію не можна, пробелькотів він і швидко заспокоїв Ірку:Ти не хвилюйся, я до тих ментів уже приватно звертався. На мене один дуже крутий майор працював.
А я, взагалі-то, й не хвилююся, відповіла Ірка.
Та все одно дарма, не слухаючи її, вів далі Іващенко. Я й свою службу безпеки залучив, і до цих, що шпигунів ловлять, ходив, і компютерних хакерів наймав, аби вони трансфери по банках відслідковували Усі з мене гроші взяли, а потім руками розводять. Кажуть: жодних слідів! Коротше, для менеповний кінець світу, хоч бери та вішайся! Іващенко зсунув краватку на бік, немов і справді збирався повіситись прямо тут, на Ірчиній яблуні. Саме тут я й згадав про тебе! Дав своїм хлопцям завдання Вони, звісно, лаялися: ні імя, ні прізвища, ні тобі фотографії, тільки опис та приблизний вік Але нічого: побігали, пометушилися, і бачишзнайшли тебе, Ірко Хортице.
І навіщо ж я вам знадобилась? Ірка витріщилася на Іващенка з таким самим подивом, як нещодавно на бабусю.
Бізнесмен ніяково відвів очі вбік, поворушив губами, немовби куштуючи несказані слова на смак, і нарешті випалив:
Я знаю, що ти відьма!
Чого це ви лаєтесь? ображено скривила губи Ірка. А ще дорослий, називається!
Але тепер, коли найголовніше було вже сказано, Іващенко позбувся своєї розгубленості й перейшов до справи.
Не мороч мені голову, дівчинко, з тихою зміїною пестливістю прошипів він. З памяттю в мене все гаразд і з мізками так само. Думаєш, я не пригадую, як ти на мітлі літала?
На рогачі, набурмошено виправила його Ірка.
Для мене це несуттєво, відмахнувся Іващенко. А ще я пригадую, як ти обернула одну пані на копицю сіна!
Це не я! знову запротестувала Ірка. Вона сама! Я просто не дала їй перевтілитися назад! А відьом не буває, ви ж самі тоді сказали!
Несподіванка Потрясіння Шок, відчеканив Іващенко. Але пізніше в мене був час усе добре обмізкувати. І я зрозумів: ніхто, крім відьми, не міг таке виробляти! А знаєш, що ще? Я пригадав вашу розмову в провулку й проаналізував її Замовляння там усілякі, чарівні слова, вийнятий слід. І ще ця моя хвороба незрозуміла, яку жоден лікар ніколи не бачив. І здається мені, що це ти намагалася мене вбити! Чаклунством! Правда? бізнесмен пильно глянув дівчиськові в очі.
Ірка почала ніяково вовтузитися на лавочці. Відчуття провини за ледь не скоєне вбивство повернулося до неї з подвійною силою. А й справді, жив собі чоловік нормально, доки вона його слід не вийняла й замовляння не наклала. Гадала, що всього-на-всього тренується, а виявилосяледь до могили чоловіка не довела.
Але ж я вас потім урятувала! спробувала виправдатись Ірка.
Якби не зачарувала, і рятувати б не довелося! заявив Іващенко.
Ірці його заперечення видалося цілком резонним.
Я не спеціально, мене обдурили! уже ледь не плачучи, виправдовувалася відьмочка.
Отже, все-таки ти! задоволено кивнув Іващенко.
Напружений вираз миттю зник із його обличчя, а на губах зявилася посмішка. Він відкинувся на деревяну спинку лавочки й почав уважно вивчати Ірку. Так мисливець розглядає безпомічну здобич, вирішуючи: відразу з неї шапку зробити чи в клітці потриматиаби відгодувати трішки.
А Ірка раптом відчула, як під цим пильним поглядом вона поволі починає скаженіти. Тихе-тихе, поки ще нікому, окрім неї самої, не чутне гарчання заклекотіло в горлі. А краватка на шиї Іващенка почала невблаганно надити її погляд. Раптом вона уявила, як одним стрибком перелітає через стіл і її ікла впиваються в горло цього самовпевненого нахаби, який думає, що це він тут мисливець! І як він заборсається, задихаючись у її хватці! О, хто-хто, а вона вже точно не попсує шкіри!..
Раптом зі світу зникли всі фарби, залишилась тільки разюча чіткість чорного й білого, а злякане дівча міцно замружило очі.
Лють зникла, немовби її змило з душі. Ірка із острахом розплющила одне око. Усе було, як і раніше. Світ знову сповнявся квітами, а одною-єдиною чорно-білою плямою був Іващенко в його білій сорочці й чорній краватці, котрий так само продовжував сидіти навпроти Ірки.
Ірка похитала головою. Це ж треба, які дурниці в голову лізуть! Ікла, хватка, шкіра
Якась я агресивна сьогодні. На сонці перегрілася, чи що? ледь чутно пробелькотіла Ірка.
Ти там не бурчи, ти слухай мене, дівчинко, цілком заволодівши ситуацією, кинув Іващенко. Адже ти вбивця! Він звів долоню, спиняючи Ірку, котра аж скочила з місця. Так, так, така маленька мила дівчинка, і при цьому справжня убивця! А ятвоя жертва! Цієї миті він був схожий на кого завгодно, але зовсім не на жертву. Ти переді мною дуже сильно завинила, правда? І доведеться тобі цю провину спокутувати. По-моєму, так буде правильно.
Ну й чого вам треба? похмуро спитала Ірка. Усе, що говорив Іващенко, страшенно їй не подобалось, але в його словах усе-таки була якась справедливість.
А ти сама не здогадуєшся? Іващенко навалився на стіл, зазираючи Ірці в очі. Мені треба всього-на-всього повернути гроші, які викрав мій компаньйон.
Та де ж я вашого компаньйона знайду?! обурилася Ірка.
Компаньйонане обовязково, мене цікавлять тільки гроші, уточнив Іващенко.
Я не вмію шукати. Ані компаньйонів, ані грошей. Я ж не мент! усе ще пручалася Ірка.
Мента я вже наймав, нагадав Іващенко, тепер мені потрібна відьма. А ти комизишся, не хочеш провину спокутувати. Яке ж ти негарне дівча. Прямо-таки безсовісне. Гаразд, не домовились по-нормальному, спробуємо інакше. Цікаво, тобі сподобається, якщо всі навколо дізнаються, хто ти насправді? Твої друзі, однокласники? Сусіди? Гадаєш, їм приємно буде жити поруч із відьмою? Та ж вони всі свої неприємності звалять на тебе! Ще й спалять, як у старовину, Іващенко зловісно посміхнувся.
Нажахана Ірка зіщулилася на лавочці. У її збудженій уяві раптом постала темна ніч і юрба зі смолоскипами, а попереду чомусь та сама тітка, котра вигнала її сьогодні з базару. І вона веде натовп прямо до будинку, де за щільно зачиненими віконницями причаїлися вона й бабця.
Цієї миті кущі смородини розсунулися, і з них вилізла бабця.
А чого ви мені тут дитину лякаєте? звично взявши руки в боки, спитала вона. То шо, ваша дитина, шо ви її лякаєте? Ідіть до своїх і лякайте, а мою не трогайте!
У мене нема своїх дітей, шановна, почав був Іващенко, але бабця відразу ж учепилася в його слова, як мисливський пес у свою здобич.
Воно й видно, шо нема! Приїхав сюди, думає, як на «Мерседесі», то все можна! Ану геть звідси! і бабця замахнулася на Іващенка кухонною ганчіркою.
Бізнесмен підстрибнув, перехопив ганчірку, що летіла прямісінько йому в пику
Бабця відразу ж видала крик не згірший за пароплавну сирену:
Рятуйте! Стару женщину кривдять! Міліція! Рятуйте!
Ану тихо! Та хто ж вас чіпає?! Іващенко випустив хвіст засаленої матерії, але було вже пізно.
Відійшов швидко від бабці! Ірко, ти ціла? спитав дзвінкий хлопячий голос.
Іващенко озирнувся. На нього насувався хлопчак років одинадцяти. Звичайний собі хлопчак у майці, джинсах і зношених кросівках. Ось тільки на поясі в нього висів важкий сталевий клинок, а в руках він тримав туго напнутий лук, гостра стріла якого була спрямована Іващенкові точнісінько межи очі. У бізнесмена навіть перенісся почало свербіти. Те, що лук і меч були далеко не іграшкові, і те, як вправно хлопчак ними володіє, Іващенко памятав ще з їхньої першої зустрічі. Бізнесмен злякано позадкував.